1.З’ясування генезису, умов залягання четвертинних відкладів, та обстановок в яких вони утворювались.

2. Стратиграфічне розчленування та кореляція розрізів і відкладів.

3.Палеогеографічні реконструкції умов нагромадження осадів на відповідних етапах. Досліджують новітні тектонічні рухи. Особливе значення для розчленування мають кліматостратиграфічні

Геологічні методи

Цей метод об’єднує декілька геологічних методів ,а також спирається на геоморфологічні та палеонтологічні методи.

2. Літолого-петрографічні методи.

2.1.Гранулометричний аналіз(визначення співвідношення в породі вмісту фракцій уламків порід різної величини).

- візуальний метод (польові дослідження);

- ситовий аналіз ;

- гідравлічні методи (відмучування осадка у стоячій воді);

- оптичні та електронно-оптичні методи.

2.2. Петрографічний та мінералогічний аналіз:

а) мінералогічний метод застосовується для визначення корінних джерел уламкового матеріалу, умов та напрямку зносу. Проводиться розділення мінералів фракції:

- легка фракція (д = 2.5-2.8г/см³)- головні породотвірні (польові шпати, амфіболи, карбонати ),та акцесорні/ (рідкісні);

- тяжка (д=3.0 г/м³) – рудні, епідот рогова обманка, гранат, дистен (кіаніт).

Цей метод застосовується для пошуків корисних копалин:

б) шліховий аналіз;

в)розділення(сепарація) у тяжких рідинах.

Вивчення мінералів за допомогою поляризаційного та електронного мікроскопів, методом забарвлення метиленовим голубим барвником ,термічний аналіз, рентгеноструктурний аналіз.

1.2. Петрографічний аналіз – визначення складу порід уламкового матеріалу. Вивчення прозорих шліфів під поляризаційним мікроскопом.

Шкала міграційної стійкості –відображає як реагують ті чи інші породи на процеси вивітрювання та транспортування їх уламків. Проводиться аналіз петрографічного складу 100 гальок з кожної з досліджуваних фракцій- валунний метод.

1.3.Дослідження ступеня обкатаності уламків.

1.4. Дослідження кольору уламків порід .

1.5. Дослідження текстур четвертинних відкладів.

Метод дослідження послідовності нашарування

• застосовується при вивчені відслонень та розрізів похованих товщ у западинах і прогинах.

• Текстурно-стратологічний – вивчення характеру шаруватості відкладів ,виявлення різних типів верствуватості:паралельної, скісної, хвилястої ,динамічних текстур- слідів течіння.

• Структурні методи- вивчення складок, лускуватих насувів і зсувів, які утворюються внаслідок гляціодислокацій, зумовлений напиранням льодовика.

Складчасті і розривні дислокації виникають також і при оповзнях та навколо карстових провалів.

Валунний метод –вивчення петрографічного складу валунів і гальки у льодовикових відкладах. Цей метод застосовується також і для вивчення алювію гірських річок, де він дозволяє встановлювати області живлення та історію розвитку річкових долин, зокрема при перехоплені русел річок.

Геоморфологічні методи мають особливо важливе значення для з’ясування генезису та картування четвертинних відкладів. Головну роль відіграє діагностика акумулятивних форм рельєфу та встановлення їх зв ’язків із денудаційним рельєфом .

Методи встановлення генезису відкладів.

За формами акумулятивного рельєфу діагностуються льодовикові, еолові, алювіальні та пролювіальні відклади, всі типи силових та більшість підтипів флювіогляціальних відкладів.

Метод корелятивності відкладів і форм денудаційного рельєфу часто використовуються для обґрунтування генезису четвертинних відкладів: пролювій розміщується у гирлових частинах ярів і долин, обвальні відклади поруч з урвищами, тіла осувів- біля стінок відриву. Важливою ознакою є також положення відкладів у рельєфі: алювій - у ерозійних долинах, озерні – у западинах,тощо.

Методи встановлення відносного віку відкладів. Для алювію, озерних та морських відкладів відносний вік визначається за їх висотним (гіпсометричним ) положенням на серії врізаних у рельєф терас. Відносний вік може визначатись також за ступенем збереженості акумулятивних форм рельєфу.

Методи простежування і кореляції відкладів. Полягають у простежені поширення акумулятивних форм рельєфу – річкових і морських терас, крайових морен та у співставленні з поєднаними з ними відкладів інших генетичних типів .

Крім того, виділяють інші групи методів такі як: геофізичні, палеонтологічні, палеофлористичні: спорово- пилковий, карпологічний, діатомовий; археологічний.Кліматостратиграфічні:палеопедологічний,палеокріологічний,палеотемпературний.Геохронологіччний :радіо вуглецевий, метод “неврівноваженого” урану ,калій-аргоновий, метод треків. Фізико-хімічні та фізичні методи: термолюмінісцентний, палеомагнітний, варвохронологічний, метод конексії,дендрохронологічний метод..