Екзаменаційний білет №2

1.Карбонати і сульфати.

2.Головні класифікаційні таксони в палеонтології.

3.Хімічне і фізичне звітрювання.

Білет 2

1. Карбонатитові родовища – просторово та генетично пов’язані з крупними скупченнями ендогенних карбонатів (Ca[CO₃], Mg[CO₃]) в складі багатофазних центрального типу інтрузивів у/о та лужного складу

За своєю природою є продуктом підкорового базальтового магнетизму.

темпер –600-500 – 200

тиск – 1500 – 150-30

Дві гіпотези виникнення карбонатитів:

1. магматична (Екерман, карбонатити є результатом роз кристалізації досить складних залишків магматичного розплаву, надзвичайно збагаченим вуглекислотою)

2. гідротермально-метасоматична ( Карбонати ти є результатом метасоматичного заміщення споріднених вивержених порід за участю вуглекислотних розчинів, що поступали з проміжних вогнищ)

Сульфати

Сульфати - мінерали, солі сірчаної кислоти H ₂ SO _4. В їх кристалічній структурі відокремлюються комплексні аніони SO ₄ ^{2 -.} Найбільш характерні сульфати сильних двовалентних підстав, особливо Ba2 +, а також Sr ^{2 +} та

Ca ^{2 +.} 

Утворюються в умовах підвищеної концентрації кисню і при відносно низьких температурах, тобто поблизу земної поверхні. Здебільшого екзогенні, хемогенні (в родовищах солей). Сульфати Cu, Zn та інших близьких елементів утворюються при руйнуванні сульфідів. У природі зустрічається 180 мінералів сульфатів і на їх частку доводиться ~ 0,5% маси земної кори .

2. Головні класифікаційні таксони в палеонтології

Таксон-це класифікаційна одиниця.Поділ таконів базується на 3 принципах:

1)Принцип генетичності

2)Принцип Ієрархічності

3)Принцип хронологічності

Вони об’єднуються за генетичними ознаками і встановленні родинних тстосунків.Найбрібніший таксон-вид.

Генетичні стосунки організмів встановлювалаи за:

1)Подібністю зн і вн будови

2)Подібність фізіології – поведінка,спосіб харчування

3)Подібність ембріонального розвитку

Принцип ієрархічності –таксономічний ряд:

Вид→роди→родини→ряди→класи→типи→підрозділи→розділи→надрозділи→підцарства→царства→надцарства→імперія

3.Хімічне і фізичне звітрювання

Хімічне вивітрювання – призводить до зміни хімічного та мінерального складу г/п. Головним фактором хім. вивітрювання є вода. До хім. вивітрювання належить: окислення, гідратація, розчинення, гідроліз.

1. У процесі окислення вивітрені породи зменшують свій об’єм що спричиняє виносом з них легкорозчинних летких компонентів, це спричиняє утв пористості.

2. Гідратація супроводжується значним збільшенням об’єму що призводить до утв численних тріщин і зміни первинного залягання порід.

3. Розчинення г/п і мінералів відбувається на контактах в умовах вологого і теплого клімату. Розчинення залежить від мінерального складу та хімічної активності розчинника.

4. Гідроліз – це процес розкладу мінералів під впливом водних розчинів через руйнування та перебудову кристалічних ґраток.

Фізичне вивітрювання поділяється н: температурне і механічне.

Температурне – виникає під впливом коливання температури яке викликає нерівномірному нагріванні і охолодженні г/п. Розширенні породи в наслідок нагрівання найбільше зосередженні на її поверхні і поступово переходять в глибину, те саме відбувається при охолодженні. При таких процесах г/п сильно нагрівається а потім різко охолоджується, що призводить до утв тріщин і руйнації породи на окремі блоки це називається десквамація. Г/п можуть бути полі мінеральні і моно мінеральні. Швидше руйнуються моно мінеральні. Утворюється колювій і елювій. Цей процес проходить при великій тріщинуватості г/п.

Механічне вивітрювання утв при механічній діяльності сторонніх чинників: замерзаючої води, коріння рослин, риючих організмів, кристалізації солей