26.1 Опишіть вимоги до освітлення виробничого середовища.

Білет№27

27.1. Тектонічне районування території України.

Карпати.

Передкарпатський передовий прогин.

Скибова зона.

Чорногорська, Дуклянська і Кросненська зона.

Мармарошська зона.

Пенінська зона.

Закарпатський прогин.

Волиноподілля

Волинське і Подільське підняття і внутрішня рівнина Зх Бугу і р.Стиру.

Південь України.

Більша частина Пд. Розташована в платформовій області давньої східно європейської платформи і молодої Скіфської плити з Байкальсько Кімериджським фундаментом.Одеський глибинний розлом є межею СЄП.

ДДЗ.Потужність 15 17 км. (чохла)

Є 2-3 структурних поверхи.Геофізикою встановлено під D2-3 ‘ є шар який відрізняється від дивона і від фундаменту а крайові частини мають фундамент.Встановили що це є R алакоген.

1.Нижній авлакоген (нафтогазоносність)

2.Pz структурний поверх

3.MZ-KZ стр.поверх.

ДДЗ це Українська синекліза.

Внутрішня будова ДДЗ.В центральній частині шари залягають полого, а в прибортових частинах складчасті дислокації. До утворення лінійних складок ускладнює будову ДДЗ прояв соляного діапіризму куполами складений D3 сіллю.Ці утв ДДЗ і пов’язані з структурними обл. Донбасу. Де майже зникає гранітний шар.

Львівський PZ прогин.

Відносится до Львівсько Волинського басейну, а в геологічному відношені до Люблінського кам’яновугільного басейну.

Історія геологічного розвитку.

Стратиграфія чохла.

Кембрій 3 є межою між байкальським етапом розвитку і початком каледонського етапу розвитку. На Пд. Існував величезний щит (Сарматський щит). На Пн Балтійський щит. А між ними система авлокогенів. В крайових частинах СЄП перекратонні прогини Сх. Приуральський на Зх Придністровський.

Ордовік Девон 1-2.

Каледонський етап залишились ці структури Балтійський і Сарматський щит продовжували розвиток перекратонних прогинів і на Пд. Прикаспійська западина. Існувала одна западина на Пн платформи.

Девон 2 до тріасу 2. Головна стадія розвитку Герцинська.

Тріас 2 Юра 2. Нова стадія прогинання розвитку.Структуроутворюючим є Балтійський щит і Прикаспійська западина і Сарматський щит припинив своє прогинання. Утв ДДЗ Воронєжська синекліза.Від сарматського щита залишився український щит.

Юра 2 Четвертинна. Альпійська стадія MZ-KZ стадія розвитку платформи.Утворилась причорноморська западина і волино подільська плита, на Зх

відбулося велике прогинання у зв’язку з розвитком Карпат.

Українські Карпати.

Є складчастою Альпійською Середземноморською спорудою яка розвинена на протязі MZ.Два етапи розвитку геосинклінальний і ерогенний. Геосинклінальний розвиток почався в кінці Юри.

Український щит.

1.Приазовський геоблок

Оріховопавлоградський розлом

Чарнокіт гранулітовий комплекс

2.Середньо придніпровський геоблок(Зеленокамяні пояси)

Тоналіт зеленокамяний пояси

Плагіогранітоїдно амфіболітів

Криворізько кременчугський розлом.

3.Інгулецький або Кіровоградський

гранітоїдно мета осадовий комплекс

На Зх відмежовується Первомайським розломом

4.Дністровсько бузький геоблок

Чарнокіт гранулітовий комплекс

5.Росинсько тікицький геоблок

Плагіогранітоїдно амфіболітів комплекс Мезо архей.

Андрушівський розлом

6.Волинський геоблок.

Гранітоїдно мета осадовий комплекс

Волино поліський вулкано плутонічний комплекс

27.2 Промислова характеристика родовищ к.к.Кондиції.

Техніко економічне обґрунтування.

Сукупність вимог промисловості до якості , кількість та умоаи залягання корисної копалини при яких забезпечують економічні виправдання,оконтурювання, підрахунок запасів і розробка родовищ.Кондиції змінюються залежно від коливання світових цін, змінених запасів, змінення техніки, зміна умов і вимог, вміст кор. компоненту. При проведенні геологічних робіт кондиції є тимчасові (встановлені експедиції)Якщо запаси великих затвердженні постійні кондиції розподіляють спеціальні інститути затверджується державним комітетом запасів.

Всі кондиції мають 12 показників.

1. Мінеральний пром вміст кор. компоненту в під рахунковому блоці.

2. Бортовий вміст

3. Мінімальна потужність (Дійсна)тіла кор. компоненту по пересіченню.

4. Гранична потужність , Не кондиційна (можливо)

5. Глибина відробки род відкритим способом, середні коефіцієнт відкладів.

6. Максимально допустимий вміст домішок як в під рахунковому блоці так і в пробі при оконтурювані запасів.

7. Вимоги до виділення при підрахунку запасів типів та сортів мінеральної сировини зумовлені необхідністю роздільного видобування і переробки.

8. Мінімальний вміст побічних компонентів.

9. коефіцієнт для проведення

10. Допустимий коефіцієнт рудоносності

11. Мінімальні запаси ізольованих тіл кор. копалин для віднесення їх до балансових.

12. Спеціальні вимоги до якості мін речовини гірничо геологічних умов і розробки родовища.

Головні показники

1. Мін промисловий вміст (розробляє організація)Представляє собою вміст цінного компоненту, добувна вартість якого забезпечує повернення всіх витрат на видобуток, переробку кор. коп.

2. Бортовий вміст кор. коп. Вміст кор. комп в крайових пробах.Оконтурення балансових запасів.

3. Промислова мінімальна потужність враховує що родовище розробляється відкритим і підземним способом. Тіла похилі 30-50*, горизонтальні до 30*, круто падаючі більше50*.Розробка підземним способом чистого простору для круто падаючих тіл 0,7м.).0,2 горизонтальні залягання. При відкритій розробці пот (буроввибухові роботи 2-4м, ручні 0,2-0,5м).

4. Максимально допустимі інтервали пустих порід некондиційної руди які включені в контур балансових руд. Прошарки які вміщують породи а також не кондиційні прошарки. В кондиціях повинні бути інформація: які максимально допустимі інтервали пустих і не кондиційних руд включно.

5. Можлива глибина відробки родовищ відкритим способом. Середній і граничний коефіцієнт розкриття. При глибокому заляганні підземна розробка. Коефіцієнт розкриття – відношення покрівлі вміщуючи порід по відношенню до руди. Кр враховує кількість м3 покрівлі яка приходиться на 1 тону. Кр визначається умовою рівності, вартості добування мін сировини підземним і відкритим способом.

6. Максимально допустимий вміст шкідливих домішок. Коли утруднюють переробку мін сировини.

7. Наявність шкідливих домішок які при переробці приводять до порушення екологічних вимог. Встановлення максимально вмісту шкідливої домішки в під рахунковому блоці, а також в окремих пробах. Максимально допустимий вміст визначається з результатами технологій.