2.Геосинкліналі

Це зони земної кори високої рухливості, значної розчленованості і підвищеної проникливості літосфе­ри. Є лінійно витягнутими, дугоподібно зігнутими. Стадії розвитку :

1. передгеосинклінальний стадія – є не завжди, це перехід від платформового режиму до геосинклінального.

2. ранньогеосинклінальна стадія (доінверсійна) – морські умови, швидке опускання земної кори та некомпенсоване нагромадження осадів (в міогеосинкл зонах–теригенні осади, формації: аспідна, граувакова, вугленосна; в евгеосинкл - інтенсивна магматична діяльність, формації –спіліт-кератофірова).,

3. пізньогеосинклінальна стадія (інверсійна) – осадконакопичення компенсоване (флішева формація)

4. орогенний етап - гороутворення

Головними є геосинклінальні пояси, які под. на геосинклінальні області, які включ. геосинклінальні системи (геосинклінальна система Великого Кавказу) і серединні масиви.

Геосинклінальні складчасті пояси (протяжність багато тисяч км, ширина перевищує тисячу км) - формуватись у пізньому протерозої, протяжні сегменти континентальної літосфери, які розділяють або облямовують давні платформи і вміщують різновікові складчасті споруди. Головними поясами планети є Тихоокеанський (Західно- Тихоокеанський і Східно-Тихоокеанський (Кордильєрський)), Урало-Охотський (Урало-Монгольський), Середземноморський, Північно-Атлантичний і Арктичний пояси. Геосинклінальні пояси розвивались упродовж багатьох сотень мільйонів років.

Геосинклінальні пояси поділяють на геосинклінальні області - крупні поздовжні частини геосинклінальних поясів, які відрізняються особливостями будови. Для прикладу: Урало-Охотський пояс охоплює Уральську, Тянь-Шанську, Центрально-Казахстанську, Монголо-Охотську області.

3. Області внутрішньоконтинентального орогенезу

Виділяють:

1. Є орогенез, який є завершальною стадією геосинклінального процесу.

2. Епіплатформовий - орогенез, який розвивався на ділянках з платформовим режимом розвитку

На підставі цього чимало дослідників дійшли висновку про повну незалежність орогенезу від геосинклінального процесу. Утім більш слушною видається думка про існування принципово різних типів орогенезу. Передусім орогени розрізняють за їхньою тектонічною позицією та структурно-морфологічними особливостями. На відміну від орогенних поясів континентів, які мають складчасто-покривну будову, середньо-високогірський рельєф і формуються в межах зон конвергентних границь літосферних плит з попередньою геосинклінальною підготовкою, відомо багато гірських споруд, що мають внутрішньоплитне розташування. Своєю чергою, внутрішньоплитні орогени дуже різноманітні як за морфологією і внутрішньою будовою, так і за характером зв'язку з процесами регіонального метаморфізму, метасоматозу та магматизму..

18.2. Еволюція біосфери в палеозої. Ранній палеозой

Органічний світ кембрію. Головною особливістю органічного світу кембрію є масова поява скелетної фауни. Наприкінці кембрію вже були представники майже всіх відомих типів тварин. Кембрійська палеобіота існувала лише у водному середовищі. До найпоширеніших фауністичних груп кембрію належать археоціати (всі вимерли в кембрії), трилобіти, брахіоподи, молюсків, табулят, радіолярій, форамініфер, граптоліти і перші хребетні - безщелепні рибоподібні телодонти.

Органічний світ ордовику. Поширені трилобіти, які набули здатності до згортання, брахіоподи, граптоліти, табуляти, головоногі молюски, голкошкірі цистоідеї. Серед рослин розвинуті синьозелені та багряні водо­рості. Відомі поодинокі знахідки спор псилофітів.

Органічний світ силуру. Розвивалися всі фауністичні групи, які існували в ордовику. Головне значення для стратиграфії мали граптоліти , табуляти , трилобіти, конодонти. Були поширені головоногі молюски, криноідеї, панцирні риби, рако­скорпіони (Euripterus). Головна подія у розвитку органічного світу силуру - вихід рослинності на сушу. Це стало можливим з утворен­ням озонового шару в атмосфері. Перші наземні рослини-псилофіти не мали листя і коренів та розмножувалися спорами. Поряд із псилофітами на сушу вийшли скорпіони, які пристосувалися до повітряно­го дихання. Наприкінці силуру різко зменшилося розмаїття трилобі­тів, граптолітів, табулят. Водночас з'явилися нові представники тварин та рослин, які багато в чому визначили подаль­ший розвиток екосистем у пізньому палеозої.

Пізній палеозой

Органічний світ девону. Організми вийшли на сушу.

У лагунах і прісноводних водоймах мешкали ракоскорпіони (Pterygotus), остракоди.

У акваторіях були численні представники риб (безще­лепні, хрящові і кісткові), завдяки чому девон називають віком риб. До сучасних часів дожив один рід кісткові риби - латимерія .

На суходолі розселилися перші безкрилі комахи, кліщі, паву­коподібні.

У прибережних районах з гумідним кліматом швидко розви­валася рослинність (спорові рослини: плаунові, папороті).

У пізньому девоні з'явилися перші ліси, які складалися, головно, з папоротей, хвощів та плаунів.

Органічний світ карбону. Головна особливість органічного світу карбону - надзвичайно різноманітна і величезна за біомасою наземна флора. Розвитку флори сприяло те, що наприкінці девону вміст кисню в атмосфері сягав сучасного рівня, а клімат по всій Землі у першій половині карбону був тропічним та субтропічним. Завдяки цьому наземна рослинність наприкінці девону існувала лише на узбережжі морів, а на початку карбону зайняла великі ділянки континентів. Сушу вкрили ліси, які складалися зі спорових плауноподібних, папо­ротей, голонасінних.

У водних басейнах кам'яновугільного віку були різноманітні зелені, харові та інші водорості, з решток яких утворилися поклади сапропелітового вугілля

У морських басейнах вже зникли рештки граптолітів, тентакуліти, безщелепні рибоподібні, панцирні риби, різко занепали трилобіти, наутилоідеї, ракоскорпіони, а їхнє місце зайняли нові групи форамініфер, замко­вих брахіопод, чотирипроменевих коралів та ін.

Серед гастропод з'явилися перші легеневі форми. В акваторіях були риби: акулові, кісткові.

На суші існувало розмаїття павукоподібних, скорпіонів, комах (серед комах - велетенські метелики з розмахом крил до 1 м). У середині кам'я­новугільного періоду з'явилися перші плазуни - котилозаври.

Органічний світ пермі.

Упродовж ранньопермської епохи органічний світ був майже такий, як у карбоні. У пізній пермі у прісноводних водоймах і на суходолі жили численні рептилії. Існували хижі і рослиноїдні види. На суші з'явилися нові ряди комах. Рослинність суші була подібна до рослинності карбону. У пізній пермі внаслідок аридизації клімату зникли плауноподібні, папороті, зявилися хвойні голонасінні.