
- •Розділ 1. Огляд літератури
- •1.1. Антиоксидантна система, як захист проти вільних радикалів
- •1.2 Гістамін: історія вивчення, структура, шляхи синтезу та вивільнення.
- •Розділ 2. Матеріали і методи досліджень
- •2.1. Характеристика об'єкту дослідження
- •2.2. Визначення активності супероксиддисмутази
- •Визначення активності каталази
- •Визначення активності глутатіонпероксидази Розділ 3. Результати та їх обговорення
- •3.1. Активність супероксиддисмутази у нирці щура за дії гістаміну
- •3.2 Активність каталази у нирці щура за дії гістаміну
- •3.3 Активність глутатіонпероксидази за дії гістаміну
- •Розділ 4. Охорона праці
- •4.1. Аналіз стану виробничих умов
- •4.1.1. Характеристика лабораторії
- •4.1.2. Аналіз методів досліджень та характеристика обладнання
- •4.1.3. Характеристика об’єкту дослідження та речовин, їх небезпечні властивості
- •4.2. Організаційно – технічні заходи
- •4.2.1. Організація робочого місця та роботи
- •4.2.2. Санітарно - гігієнічні вимоги до умов праці
- •4.2.3. Заходи безпеки при роботі з обладнанням, об’єктом дослідження та речовинами
- •4.2.4. Безпека в надзвичайних ситуаціях
- •Висновки:
- •Література:
4.1.3. Характеристика об’єкту дослідження та речовин, їх небезпечні властивості
Дослідження проводили на нирці білих щурів. Перед декапітацією тварин наркотизували діетиловим ефіром згідно із правилами гуманної поведінки з тваринами.
Під час роботи використовували органічні та неорганічні речовини. До небезпечних відносять наступні речовини.
Хромова суміш – розчин біхромату калію у концентрованій сульфатній кислоті.
Суміш застосовується для миття хімічного посуду, є сильним окисником, тому при попаданні на шкіру та слизові оболонки викликає опіки;
2. Калій-фосфатний буфер (фосфатний буфер) - буферний розчин, широко використовуваний в біохімії і молекулярної біології. Для приготування фосфатного буфера використовують гідрофосфат і дигідрофосфат калію. Так як фосфорна кислота має кілька констант дисоціації, можливе приготування фосфатного буфера зі значеннями рН від 6 до 8, найбільш поширеним є фосфатний буфер з рН близько 7.
3. Спирт бутиловий (С4Н9ОН). Густина при 20 °С – 0,814 г/см3. Температура спалаху в закритому тиглі – 34° С. Температура кипіння – 117,4 °С.Температура самозаймання – 345 °С. Концентраційні межі самозаймання парів суміші з повітрям 1,7-12,0% (за об'ємом) при 100 °С. Температура межі росповсюдження полум’я: нижня – 34 °С, верхня – 68 °С.
4.Технічний бутиловий спирт відноситься до числа токсичних і вибухонебезпечних речовин. Гранично допустима концентрація парів у робочій зоні 10 мг/м3. Категорія та група вибухонебезпеки ІІА-Т2. Клас небезпеки З, підклас 3.3 згідно з ГОСТ 19433-88.
Пари бутилового спирту можуть спричинити подразнення слизових оболонок очей і дихальних шляхів. Контакт зі шкірою викликає подразнення.
5 Хлоридна кислота - безбарвна, з різким запахом, димляча у вологому повітрі, легко розчиняється у воді (до 500 обсягів газу на один об'єм води) з утворенням соляної кислоти.
6. Оцтова кислота – органічна речовина з молекулярною масою 60. Прозора безбарвна рідина з різким характерним запахом, при великому розведенні кисла на смак. Викликає опіки шкіри, пари подразнюють дихальні шляхи та очі. Вогненебезпечна при контакті з хромовим ангідридом, пероксидом водню і азотною кислотою. Оцтова кислота (CH3COOH) - легкозаймиста рідина з різким запахом. Температура спалаху пару 400° С. Пари кислоти з повітрям утворять вибухонебезпечні суміші. Нижчий поріг вибуху в % з повітрям 3,1, верхній - 12. Пари кислоти подразнювально діють на слизову верхніх дихальних шляхів. Є шкідливою речовиною 3 класу небезпеки, ГДК = 5 мг/м3;
7.Перманганат калію – марганцевокислий калій, калієва сіль манганової кислоти. Формула: KMnO4. Поширена назва в побуті – «марганцівка». KMnO4 – темно- фіолетові кристали з металевим блиском. Показник заломлення σ 1,59 (при 20° C). Розчиняється у воді, рідкому аміаку, ацетоні (2:100), метанолі, піридині. Є сильним окиснювачем. У залежності від pH розчину окисляє різні речовини, відновлюючись до сполук марганцю різного ступеня окислення. У кислому середовищі – до сполук марганцю (II), в нейтральній – до сполук марганцю (IV), у сильно лужному – до сполук марганцю (VI). Прекурсор (IV списку прекурсорів ПККН).
До можливих небезпек при роботі у цій лабораторії можна віднести: отруєння (гостре або хронічне) при роботі з розчинами, поранення осколками лабораторного посуду, виникнення пожеж, а також ураження електричним струмом.