10. Дискусія, диспут і дебати як методи групового навчання.

дискусія- суперечка, обговорення певного питання. Базується на обміні думками між учнями, вчителями й учнями, що вчить їх мислити самостійно. Може виникати спонтанно, не потребує підготовки. форми дискусій:“круглий стіл” — бесіда, в якій беруть участь 5-6 уч, котрі обмін.думками як між собою, так і з аудиторією; “панельна дискусія”, в якій беруть участь 4-6 уч. разом з обраним головою; спочатку група обговорює певну проблему, потім пропонує свою позицію всьому класу у формі повідомлення або доповіді;

Диспут - публічна суперечка на наукову чи сусп.важливу тему. дебати-обговорення, побудоване на основі заздалегідь запланованих виступів учасників, які представляють дві команди-суперниці; після виступів команди відповідають на запитання, вислуховують спростування своїх аргументів тощо.= вимагають попередньої підготовки. Відрізняються способом постановки проблеми. Тема диспуту ставиться альтернативним запитанням. Для дебатів – просто тезою формулюється тема. Для дебатів встановлюється конкретно відведений час. Як закінчується диспут?1варіант- буде тривати доки одна зі сторінне переможе. 2 варіант – визначається журі, яке визначить , яка команда була більш переконлива.

11.Застосування інноваційних технологій на уроці правознавства

ІТ – цілеспрямована система прийомів,засобів,організації навч.д-сті учнів, що охоплює увесь процес навчання, від визначення мети до сприймання результатів. Існує біля 50 видів, але викор.такі: Розвивальне(учні спостерігають,порівнюють, групують, роблять висновки); особистісно-зорієнтоване навчання( учні виступають активними співтворцями навч.процесу, вчитель формує вміння планувати, оцінювати один одного, визначати результати уроку) проблемне (перед учнями ств.проблемну ситуацію,формулюється проблема,та знаходять шляхи до їх розв’язання), інтерактивне (активна взаємодія учнів в малих групах,співпраця вчителя з учнями спрямоване на розв’язання спільних проблем), модульне (блокова побудова навч.матеріалу, мотивація навч.д-сті на основі визначених цілей, передбачає самостійну творчу д-сть учня під керівництвом вчителя).

12. Поняття «методика критичного мислення».

К.м – форма творчого відображення дійсності людиною, що полягає у усвідомленому контролі особистості за дійсністю, вмінні досліджувати реальні життєві ситуації, приймати самост. рішення і передбачати їхні наслідки.

Види мислення: наочно-дійове; словесно-логічне; наочно-образне.

Методика включає три стадії: 1.Евокація – учням пропонується подумати про те, що вони вже знають з теми, визначити мету (Актуалізація навчальних знань) ; 2.Усвідомлення смислу – учні досліджуючи проблему, набувають знання, вивч. новий матеріал; 3.Переосмислення (рефлексія – аналіз ходу уроку) – ще раз переглядають або поглиблюють свою ідею, порівнюють отриманні знання з попередніми і проаналізовують.

Розвитку КМ сприяють уміння й навички аналізувати, синтезувати, порівнювати, узагальнювати факти, робити висновки. Досягти цього можна, застосовуючи активні методи навчання: дидактична гра, лабораторно-практична робота.

Форми і методи роботи, що дозволяють формувати КМ учнів: мозковий штурм (це метод заохочення творчої активності, швидкого генерування великої кількості ідей), дискусія, робота в групах, рольова гра, індивідуальна робота, аналіз проблеми, групова, проектна робота, групова або індивідуальна робота з текстом.