1.2. Етапи розвитку, загальні поняття та види системи соціального страхування в Україні.

Система соціального страхування в Україні пройшла у своє­му розвитку декілька етапів:

Перший етап — 1998 рік — прийняття Закону «Основи законодав­ства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Враховуючи важливість цього законодавчого акта, Президія Верховної Ради України Постановою прийня­ла рішення про проведення 8 квітня 1996 року парламентсько­го слухання щодо цього законопроекту. Обговоривши проект закону, учасники парламентського слухання в основному схва­лили його й рекомендували Верховній Раді після відповідного доопрацювання розглянути цей законопроект.

Основи законодавства України про соціальне страхування були доопрацьовані і подані до Верховної Ради. Парламент розглядав їх тричі у першому читанні, двічі — у другому і 14 січня 1998 року прийняв Основи. Цим самим було відкрито шлях для розробки законопроектів з окремих видів соціального страхування.

Другий етап — 1999-2000 р. — прийняття законів відповідно до Основ законодавства України із загальнообов'язкового держав­ного соціального страхування. Верховною Радою України були прийняті Закони "Про загальнообов'язкове державне соціаль­не страхування від нещасного випадку на виробництві та про­фесійного захворювання, які спричинили втрату працездат­ності" (23 вересня 1999 року № 1105-ХІУ), "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (2 березня 2000 року № 1533-ПІ), "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (від 18 січня 2001 року №2240-111).

Таким чином, в Україні було створено законодавчі умови для становлення системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка базується на вимогах Європейсь­кого кодексу соціального забезпечення (1964 р.) та рекомендаціях Міжнародної організації праці (МОП) № 67 (1944 рік).

Третій етап — 2001 р. — впровадження державного соціального страхування. Відповідно до прийнятих законів, у 2001 році запроваджено три види загальнообов'язкового державного соціального страхування: на випадок безробіття; у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовлени­ми народженням і похованням; від нещасного випадку на ви­робництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Четвертий етап — 2002-2010 рр. — удосконалення законодавства з загальнообов'язкового державного соціального страхування, впровадження пенсійного та розробка основ медичного соціального страхування.

П’ятий етап –2011 рік – впровадження єдиного соціального внеску.

До 2010 року функції щодо збору, обліку, забезпеченню звітності, здійсненню контролю за повнотою та своєчасністю справляння страхових внесків здійснювалося окремо кожним фондом.

А з 2011 року після прийняття 8 липня 2010 року Верховною Радою України Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" формування та ведення Державного реєстру соціального страхування, котрий включатиме інформаційну систему відомостей про платників єдиного внеску та про застрахованих осіб повноважений здійснювати Пенсійний фонд України. Унаслідок запровадження єдиного внеску значно спрощується процедура взаємодії платників з фондами щодо його сплати, оскільки контактувати з цього питання потрібно тільки з Пенсійним фондом. Буде запроваджено єдину базу для нарахування страхових внесків, одну форму фінансових звітів, актів перевірок тощо.

Якщо раніше платник до трьох соціальних фондів сплачував внески від виплаченої зарплатні, тепер сплачуватиме від нарахованої зарплатні. Це означає, що відтепер всі соціальні фонди переходять на страхові принципи, коли підставою для виплат з Фондів Соціального страхування є не виплата зарплати, а сплата внесків.

Щодо трьох інших соціальних фондів: вони залишаються і підпорядковуються тим законам, які мають до них безпосереднє відношення. А прийняття цього закону обумовлено необхідністю підвищення ефективності роботи фондів соціального страхування, в тому числі шляхом більш раціонального використання коштів, що спрямовуються на утримання їх адміністративного апарату.

Пенсійний фонд у своєму розвитку мав декілька еволюційних перетворень:

1990. рік — створення Пенсійного фонду України.

1991. рік — вперше пенсії профінансовано з коштів Пенсій­ного фонду, а не з державного бюджету.

1992. рік — початок реформування тарифної пенсійної сис­теми (зниження тарифу до 37% від Фонду оплати праці).

1995 рік — закріплення обов'язковості реєстрації платників страхових внесків в органах Пенсійного фонду.

1998. рік — затвердження Основних напрямів реформування пенсійного забезпечення в Україні, зокрема запровадження виплати пенсій через установи банків за згодою пенсіонера.

1999. рік — початок переходу на персоніфікований облік у системі обов'язкового державного пенсійного страхування (на базі експерименту у Львівській області).

2001рік — Послання Президента України до Верховної Ради і Кабінету Міністрів України «Про основні напрями реформу­вання системи пенсійного забезпечення населення України» та ухвалення проектів законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про недержавне пенсійне забезпечення».

2002 рік — т. ч. — здійснення переходу на призначення й оформлення пенсій у Пенсійному фонді України.

2011 р. – запровадження реформування пенсійної системи та прийняття Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011р. Згідно даного закону був підвищений пенсійний вік чоловікам та жінкам, а також було запроваджено функціонування Накопичувального пенсійного фонду для громадян, яким на дату запровадження перерахування страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду виповнилося не більш як 35 років та які сплачують внески/за яких сплачуються внески до накопичувальної системи пенсійного страхування. Перерахування страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду запроваджується починаючи з року, в якому буде забезпечено бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду України.