7.2 Формування природничих уявлень на уроках природознавства

Уявлення – це чуттєво-наочний, узагальнений образ, в якому відображені зовнішні ознаки, властивості, зв’язки раніше сприйнятого об’єкта чи групи об’єктів. Уявлення виникає на основі відчуттів і сприймання як результат усвідомлення, запам’ятовування і відтворення. Уявлення бувають одиничними і загальними. Уявлення служать перехідною ланкою до вищої форми пізнання – абстрактного мислення, яка оперує системою понять, що є його результатом.

Умови формування природознавчих уявлень в учнів початкових класів:

1. Організація цілеспрямованого відчуття і сприймання ознак властивостей природничих об’єктів, їх зовнішніх взаємозв’язків.

2. Поєднання чуттєвої суті сприйнятого із словесним позначенням.

3. Організація усвідомлення змісту уявлення.

4. Організація запам’ятовування чуттєво-наочного образу об’єкта чи групи об’єктів.

5. Організація закріплення сформованого уявлення шляхом репродуктивного відтворення його змісту без наявності об’єкта.

6. Організація застосування сформованого уявлення про розв’язання задач за зразком, у подібній і новій ситуаціях.

6.2 Методика роботи з картою на уроках природознавства

1. Біля карти стій справа, щоб не застеляти її собою.

2. Показувати на карті потрібно обов’язково указкою, тримаючи її в правій руці, довжина указки від 50 до 75 см.

3. Показуй не назву міста, а умовний знак, яким він позначається на карті.

4. Показувати географічні об’єкти треба точно, але не напис, а місце розташування об’єкта, обводячи указкою берегову лінію озер, морів, межі гір.

5. Річку обов’язково показуй лише від витоку до гирла.

6. Коли показуєш міста, гори, ріки, називай їх місцезнаходження (на півночі, на сході і т.п.)

Для кращого розуміння географічної карти та удосконалення умінь працювати з нею суттєву допомогу молодшим школярам надає робота з контурними картами. Використовують їх на всіх етапах процесу навчання: під час вивчення нового матеріалу та його закріплення, під час контролю знань та виконання самостійних робіт. робота з контурними картами сприяє:

• сприйманню і закріпленню просторових уявлень;

• осмисленню, розумінню та закріпленню картографічної символіки;

розвитку спостережливості, уваги, що проявляються під час вивчення об’єктів, наприклад, гір, зображених на карті перед їх нанесенням на контурну карту; активізації мислення, спрямованого на відтворення й аналіз теоретичних знань, фактичного матеріалу, відбір головного під час нанесення зображення на контурну карту. Л.К. Нарочна, Г.В. Ковальчук, К.Д. Гончарова стверджують, що метод роботи з географічними картами в початковій школі включає певну систему прийомів. Користуватися ними треба навчити дітей в першу чергу. Всі прийоми роботи з картою поділяються на такі групи [37]:

1. Підготовчі. Учні усвідомлюють зміст понять «план місцевості» і «географічна карта».

2. Математичні. Учні знайомляться із математичною основою карти, засвоюють поняття про масштаб, вчаться вимірювати по карті.

3. Графічні. Це прийоми, які допомагають учням набути вміння креслити плани (шляху, ділянки), заповнювати контурні карти.

4. Мовленнєві. Прийоми цієї групи дають можливість учителю навчити учнів висловлювати за даними географічних карт свої судження, складати усні та письмові розповіді, робити висновки.

5. Виховні. Ці прийоми підводять учнів до відповідних висновків. Наприклад, формуючи в учнів поняття про ту або іншу карту, учитель на яскравих прикладах показує значення цієї карти в житті людей. Розкриваючи зміст окремих географічних назв, учитель може розказати дітям про досягнення і відкриття учених-географів, дослідників та ін.

• Таким чином, щоб швидше навчити молодших школярів читати карту, необхідно залучати їх до практичної діяльності.