
- •2)Розуміння культури в первісну добу
- •3)Розуміння культури в добу Стародавнього Сходу
- •6)Просвітницька концепція культури.
- •8)Еволюційна культурологічна концепція.
- •9)Концепція циклічного розвитку культури.
- •11)Функціональна концепція культури
- •12)Символічна концепція культури
- •13)Структура культури(Матеріальна і духовна)
- •14)Духовна культура(поняття та структура)
- •15)Матеріальна культура(поняття та структура)
- •17)Закономірності розвитку культури(суспільство-культура:взаємна детермінація; відносність системи культурних цінностей; ментальна специфіка)
- •18)Соціальні детермінанти культури(економіка,політика)
- •19)Трипільська культура
- •20)Релігійна реформа Володимира.
- •21)Дохристиянська культура Київської Русі
- •22)Вплив християнства на культуру Київської Русі
- •23)Література,освіта та наука на Київській Русі.
- •24)Культура Галицько-Волинської Русі
- •25 Ранній гуманізм в Україні
- •26. Діяльність культурно-освітніх осередків у добу Ренесансу
- •27 Братський рух і полемічна література
- •28 . Архітектура та образотворче мистецтво доби Ренесансу
- •29 Феномен козацької культури
- •30 Діяльність Києво-Могилянської академії
- •31. Г Сковорода та українська культура
- •32.Українське бароко
- •33. Українське барокко архітектурі
- •34. Національно-культурне відродження Галичини
- •35.Руська Трійця
- •36. Дворянський (шляхетський) період національно-культурного відродження в Україні, його характерні риси та ознаки
- •37.Народницький період національно-культурного відродження в Україні,його характерні риси та ознаки
- •38.Модерністський період національно-культурного відродження в Україні, його особливості, характерні риси та ознаки
- •39Тарас Григорович Шевченко (1814-1861)
- •40. І.Франка та українська культура
- •41. Леся Українка та українська культура
- •42. РозстрілянеВідродження
- •43. Катастрофа української культури в добу «соцреалізму»
- •44 Діячі української культури в еміграції
- •45"Шістдеся́тники"
- •46.Українська культура 20 ст. Особливості,періодизація та загальна характеристика
- •47 Сучасна українська література
- •48 Сучасна українська музика
11)Функціональна концепція культури
Автором є Броніслав Малиновський. Він стверджує що культура-певний інструмент,який покликаний змінити,перетворити суспільство. Ставлення до культури-прагматичне. В. Малиновський (1884-1942), який започаткував названий напрямок у вивченні культури, виходить з того, що культура – якась цілісність, породжена запитами людської природи. Потреби, які породжують культуру, можна поділити на первинні, похідні й інтегративні. До первинних учений відносить потреби продовження роду, росту і тілесних зручностей, а культурними відповідями на них вважає родову систему, освіту і житлові умови. Похідні потреби виявляються у виготовленні й удосконаленні знарядь праці, культурною відповіддю на них є економіка. До інтегративних належать ті потреби, які об’єднують і згуртовують людей. Наприклад, потреба в авторитеті знаходить відповідь у політичній організації суспільства.
а Б. Малиновський - формулюючи основні принципи функціонального аналізу культури, дійшли таких висновків: 1) у процесі еволюції людина переходить зі стану природи до стану культури, кожний елемент якої (традиція, звичай, вірування тощо) виконують важливу для культури функцію; 2) кожний елемент культури є незамінним, оскільки він забезпечує її цілісність; 3) усі елементи культури структуровані і складають культурну систему, кожна з яких функціонує за принципом ієрархії, а характерною рисою для всіх культурних систем є ізоморфний зв´язок між ними. Учені констатують, що кожна культура як функціональна єдність суспільства є цілісною, тому й загальнолюдська культура є цілісним утворенням.
12)Символічна концепція культури
Культура-це складний алгоритм,що містить закодовану інформацію,глибокий підтекст якої слід вміти відчитати з простого за формою обрамлення. Представники-Е.Кассірер,Г.Сковорода(символом символів вважав святе Письмо)
Концепція культури Г. Сковороди (1722—1794), яка базується на визнанні існування трьох світів: всесвіту, великого «обительного» світу, і двох малих світів («макрокосмосів») — людини і символічного світу, або Біблії . У культурологічному аспекті Сковорода вперше заклав основи розуміння культури як окремої, незалежної від космосу, системи, в якій усе божественне перебуває в символічних формах. Засади символічного трактування Біблії філософ поширював на всю духовну культуру (дохристиянську, християнську і світську), а символічно-предметну форму феноменів духовної культури — на Біблію.' Таким чином, культурна символіка суттєво відмінна від тих явищ, які нею символізуються: у першому випадку мова йде про духовні чинники, у другому — про тілесно-матеріальні. Символи можуть мати різні смислові значення, навіть протилежні їх справжньому смислу. Так, Біблія, за Сковородою, може символізувати Бога і змія, книгу доброчестя і книгу облуди, в залежності від того, що в ній береться за вихідну точку тлумачення. Е. Кассірера (1874—1945). Абстрагуючись від особливостей функціонування культуротворчих процесів у сфері теоретичного і практичного розуму, Кассірер висуває ідею єдиного «світу культури», причому ідеї практичного розуму із регулятивних перетворюються у нього на конститутивні, тобто виконують роль світотворчих принципів. У цьому плані поняття символу є не що інше, як модифікація апріорних форм. В руслі цієї теорії людина розглядається інакше, ніж у концепціях натуралістичного і позитивістського типу. Якщо Б. Мали-ноаський робить акцент на біологічній потребі людини, а 3. Фрейд Зосереджує увагу на її підсвідомих імпульсах, то Е. Кассірер спрямовує аналіз на площину позабіологічних властивостей інди-віда. Людина для нього вже не має «природи» як незмінного, біо-логічно обумовленого «однорідного буття», а має тільки історію. Можливість вільного вибору і вільної відповіді на явища навколишнього середовища є більш суттєвим моментом у характеристиці людини, ніж, скажімо, її потреби та інстинкти. Ця особливість обумовлюється тим, що культура виробляється людиною не як відповідь на потреби, а як відповідь на необхідність комунікації, як засіб спілкування і взаєморозуміння.
Людина живе не просто у фізичному всесвіті, а в символічному всесвіті, частинами якого є мова, міф, мистецтво, релігія, наука. Сама історія народу є вторичною і похідною від міфа. Через міфологію виникає мова народу. У міфі – ядро свідомості людини, за допомогою якого історично форуються релігія, наука, мораль, мист-во, право. Міф пронизує всі форми культури і впливає на них так само як і вони впливають однин на одного, складаючи всі разом диференційовану систему символічних форм, активної взаємодії людини зі світом