1)Поняття культури Сам термін культура має походження від латинського слова "culture" - що в перекладі означає "обробіток землі, догляд". В даний час слово "культура" часто вживається як міра рівня освіченості та освіченості і вихованості людини. Вперше це поняття вжив видатний римський мислитель, оратор і державний діяч Цицерон (106—43рр. до н.е.). У культурі він вбачав, з одного боку, діяльність по перетворенню природи на благо людини, а з іншого, — засіб удосконалення духовних сил людини, її розуму.

Сьогодні не існує загальноприйнятого визначення культури. У світовій

літературі можна знайти більш як 500 визначень поняття "культура". Ось

деякі з них:

• Культура — все те, що є результатом людської історії.

• Культура — як міра людяності людини.

• Культура — все те, що людина створила власним розумом, а не отримала від природи.

• Культура — водночас історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражених у матеріальних і духовних цінностях, створених самою людиною.

Традиційно розрізняють два основні напрямки культури — матеріальний і духовний, — відповідно до двох головних сфер людської діяльності —матеріальної і духовної. Матеріальна культура охоплює всю сферу виробничої діяльності людства та її результати: як знаряддя праці, житло, предмети повсякденного побуту, одяг, будівельні споруди, засоби зв'язку, пам'ятники і монументи тощо. Духовна культура стосується області свідомості, пізнання, моралі, виховання, освіти, науки, мистецтва, літератури та інших сторін духовної діяльності людини. Сюди також належать релігія і міфологія, світоглядні, політичні, моральні та інші уявлення людей. Між матеріальною і духовною культурою існує тісна органічна єдність.

Структура культури являє собою цілий макросвіт. Вона охоплює освіту, науку, мистецтво, літературу, міфологію, мораль, політику, право, релігію..

Світова культура — це синтез кращих досягнень усіх національних культур різних народів, що населяють нашу планету.

Національна культура уособлює надбання культур різних соціальних верств і прошарків населення кожного окремого суспільства. Своєрідність національної культури, її неповторність і оригінальність виявляються як у духовній (мова, література, музика, живопис, релігія), так і в матеріальній (традиції виробництва, праці, ведення господарства) сферах життя і діяльності народу. Так, зокрема, виділяють національні культури — українську, російську, французьку та ін.

Кожен народ, створюючи власну національну культуру, тим самим робить внесок у світову культуру, здійснюючи за її допомогою зв'язок з навколишньою природою та іншими народами

2)Розуміння культури в первісну добу

Первісна людина в сучасному розумінні,напевно,не може бути названа,культурною. Однак культура для неї-це спосіб життєдіяльності,спосіб буття,самоорганізація власного життя. Від того,як людина дотримуватиметься певних правил,умовностей,залежало її власне життя,безпека тощо.Дуже часто культуру первісної людини називають «примітивною».Але це означення варто вживати лише у лапках.Колись одного тубільця спитали «скільки тобі років?».Очевидно,що при цьому розуміли,що точної відповіді не отримають,бо бідолаха не знав що таке календар. Після тривалих роздумів старенький відповів «я такий молодий,як найкращі поривання моєї юності,я такий старий,як найбільш нездійсненні мої мрії». Відповідь шокувала,свідчила,що людина вміє думати,і примітивність побуту(а він в неї був справді примітивний) не означає примітивності мислення,світогляду,духовного світу загалом. Тому говорити про примітивність первісної культури можна лише звеликою умовністю.

3)Розуміння культури в добу Стародавнього Сходу

Східне розуміння культури базується на особливостях ментального типу східної людини. Культура в добу Стародавнього Сходу-це мораль право,традиції, що визначаються специфікою релігійної системи.Східна людина-передоввсім-релігійна та моральна,а вже відтак,освічена.

Під культурою Стародавнього Сходу розуміють культури Єгипту, Месопотамії, Палестини, Ірану, Фінікії, Індії, Китаю.  Стародавня Месопотамія –Основним джерелом знань була Біблія, де є розповіді про будівництво Вавілонської вежі, про правителя Навуходоносора і полонення євреїв, про халдеїв – мешканців Вавілона, про столицю Асірії – Ніневію – “ У XIX ст. відбулися грандіозні археологічні відкриття в долинах Тигру і Євфрату.

Найбільше досягнення культури Месопотамії – писемність. Раніше за всіх її створили шумери в IV тисячолітті до н.е. Спочатку з'явилося малюнкове письмо – піктографія.

4)Розуміння культури в добу античності. Давньогрецьке розуміння культури-походить від поняття «пайдогос»-навчання,освіченість. Стародавній грек-людина у культурному сенсі передовсім освічена,та,що знається на мистецтві,вміє філософствувати,любить мудрість,гармоніює між фізичним і духовним розвитком. Давньогрецьке розуміння культури-антропоцентричне - людина творець і носій культури. Культура у Стародавній Греції сприймається крім призму міфології,життєрадісною та емоційно піднесеною. Культура Стародавнього Риму перебирає схожі властивості,однак вже має менше демократичності,більш соціально та політично орієнтована,менш емоційна та життєрадісна. Грецька культура базується на міфологічній основі, яка має кілька культурно-історичнйх шарів. Вважалося, що споконвіку існували Хаос, Земля (Гея) та Ерос - життєва основа^Тея народила зоряне небо - Від шлюбу Зевса і Гери народились: Геба - богиня юності, Арес - бог війни, Гефест - бог вулканічного вогню та ковальства. Серед нащадків Зевса особливо виділявся Аполлон - бог світлого начала в природі. Він вважався покровителем мистецтв, богом-цілителем і одночасно смертоносним богом, який розносить епідемії. Також багато даних про культуру стародавньої Греціх ми отримуємо з двої епічних поем Гомера «Іліада» і «Одісея». З кінця VII ст. до н.е. виникає монументальна грецька скульптура. Найрозповсюдженішими у цей період стають два типи скульптури: оголеного юнака (курос) та одягненої дівчини (кора Підкреслено атлетичну статуру: широкі плечі, вузькі стегна. Куточки вуст ледь піднято, що дозволило вченим ввести термін "архаїчна посмішка", очі широко відкриті.

Антична поезія не знала звичного для нас римування, вірші поєднувалися у строфи завдяки ритмічності довгих і коротких складів. Най-відомішими епічними поетами архаїки були Гомер та Гесіод. Гомер створив дві величні поеми - ''Іліаду" та "Одіссею". У першій розповідається про облогу грецькими військами Трої (Іліону), а у другій -про мандри одного з героїв Троянської війни, Одіссея. Герої Гомера - мужні, горді і розумні люди. Кожен персонаж, кожна деталь у поемах є яскравими, зримими. "Іліаду" та "Одіссею" написано особливим віршованим розміром – гекзаметром.

5)Розуміння культури в добу Середньовіччя. У той час формується богословська концепція культури,репрезентують видатні богослови,передовсім, Августин та Фома Аквінський. Головна формула концепції:культура-єднальна ланка,що поєднує людину та Бога. Все,що створюється у культурному контексті екстрапольовано на БОГА і творено для його прослави. Культура середньовіччя-теоцентрична. Людиною того часу передовсім керує страх,страх перед нечистою силою, перел гріхом, перед покарою Господа,інквізицією,спаленням на вогнищі тощо.

В Європі період раннього середньовіччя був позначений ледь помітним культурним піднесенням. Дещо вагомішими ці процеси були на Сході у Візантії. Посилюється це як внаслідок варварських завоювань, так і впливом християнської церкви, яка боролась проти античної культури, науки, світогляду, була духовним поводирем європейського суспільства. Релігійний світогляд мав панівні позиції завдяки тому , що абсолютна більшість населення не знала грамоти, їй не були відомі природничі науки, а сама природа вважалась грізним явищем вищої сили.

Європейські народи в цей час були мало-освіченими. Шкіл було небагато, і в основному вони зосереджувалися при монастирях та церквах, при єпископських кафедрах, але значення їх відчувалося. Існувало три види шкіл: нижчі, середні, вищі. Нижчі мали на меті підготовку суто духовних осіб — кліриків. Тому основна увага приділялась вивченню латині, молитов, самому процесу богослужіння. Середні школи тут здебільшого існували при єпископських кафедрах, вивчали сім «вільних мистецтв» — граматику, риторику, діалектику або логіку, арифметику, геометрію (до якої входила і географія), астрономію та музику. Перші три науки становили так званий тривіум, останні — квадріум. Вищі школи в XI—XIV ст. також передбачали вивчення «вільних мистецтв», де ці дисципліни становили зміст викладання на молодших факультетах.