2. Предмет і завдання методики навчання дітей рідної мови.

Методика розвитку рідної мови та ознайомлення діттей з навколишнім у ДНЗ — це педагогічна наука, яка вивчае закономірності розвитку мови дітей на різних вікових етапах, специфіку педагопчної діяльності, спрямованої на формування мовних навичок у дітей, форми, засоби, методи і прийоми навчання дітей рідної мови. Предметом вивчення методики е процес оволодіння рідною мовою як засобом спілкування в умовах виховання та навчання. Об'єктом вивчення є мова. Методика як педагогічна наука відповідає на запитання: чого навчати? як учити? кого вчити? для чого вчити? Під словом чого? розуміють предмет та зміст навчання, який визначається програмою виховання та навчання в дитячому садку. Як учити? У відповідності з цим запитанням розробляють форми, засоби, методи і прийоми розвитку та навчання рідної мови, створюють методичні розробки і посібники на допомогу вихователю дитячого садка, а також діагностичні контрольні завдання, спрямовані на з'ясування якості мовних навичок дітей.

Кого вчити? Відповіддю на це запитання е дитина, її анатомофізіологічні, психічні та вікові особливості. В ДНЗ виховуються діти від трьох— шести місяців до семи років. Кожний віковий період потребуе специфічних методів і прийомів розвитку мови дітей.

Для чого вчити? Під цим запитанням розуміють визначення мети та завдань, принципів відбору змісту, методів та прийомів навчання. Кінцевою метою навчання дошкільників рідної мови є прищеплення їм практичних мовних навичок усного спілкування з людьми, що їх оточують.

Основними завданнями методики розвитку рідної мови як науки є: розробка на науково-педагогічній основі единої системи мовного розвитку дітей від народження до семи років; найефективніших засобів, методів та прийомів розвитку мови дітей; діагностичних та корекційних методик мовного розвитку дітей; встановлення зв'язку теорії з практикою та збагачення практики новими науковими відкриттями; узагальнення та розповсюдження передового досвіду роботи з вивчення рідної мови в ДНЗ.

Методика розвитку рідної мови в ДНЗ як навчальна дисципліна знайомить студентів з метою і завданнями розвитку рідної мови, з методичними засобами навчання дітей мови, допомагає критично оцінювати методичну спадщину минулого; озброює вихователя системою науково-педагогічних ціей, теоретичними знаннями, практичними навичками та вміннями, необхідними в роботі вихователів. Методика навчання рідної мови в дитячому садку спрямовує вихователів на оволодіння дітьми усною формою мовлення. В дошкільних закладах здійснюється лише підготовка до систематичного навчання читання та письма в школі. Дощкільники не вивчають мовних правил, не читають книжок, не виконують письмових завдань, як у школі, у них немає підручників. Засвоєння рідної мови відбувається практично, в провідній для цього віку діяльності — ігровій.

3. Методика навчання дітей переказу літературних творів.

Переказ - свідоме відтворення літературного тексту в усному мовленні. Це - складна діяльність, у якій беруть участь пам'ять, уява, мислення дитини. Щоб переказувати, дитина має навчитися уважно слухати літературний текст, зрозуміти головний його зміст; запам'ятати послідовність епізодів сюжетної лінії та способи авторського передавання змісту; свідомо, зв'язно та виразно відтворити текст у процесі переказу.

Роль переказів високо оцінювали корифеї дошкільного виховання К.Д.Ушинський та Л.М.Толстой, які вбачали в ньому обов'язкову умову, важливий етап опанування мовленнєвою діяльністю, невід'ємний ступінь літературного учнівства. Цієї ж думки дотримуються й сучасні українські науковці І.С.Волощук, О.І.Коненко, М.Г.Стельмахович, які зазначають, що правильно організовані спостереження за зразками мовлення спонукають дитину до власної творчості. Для розвитку вміння будувати власне висловлювання безперечне значення має ознайомлення з кращими зразками художнього мовлення. Завдання вихователя при цьому - підвести дітей до активного, творчого наслідування чужого тексту, допомогти його засвоїти, тобто привласнити. Твори для переказу мають відповідати певним вимогам, головною з них є те, що слід добирати лише такі літературні тексти, які дитина зможе самостійно відтворити. Казки та оповідання мають бути доступними, персонажі - добре знайомими дітям з інших творів, з яскраво вираженими рисами характеру, зрозумілими мотивами вчинків. Твори, рекомендовані для переказу, відрізняються чіткою композицією, в якій простежується послідовність події. Особливого значення набуває динамічність сюжету. Діти легко відтворюють навіть об'ємні тексти, якщо вони з динамічним сюжетом. Важливе значення для успішного переказу має мова твору: вона має бути простою для відтворення, але водночас образною, виразною, з використанням діалогів; не містити незнайомих, складних для розуміння та відтворення слів. Види (способи) переказу: Повний (цільний) переказ - Варто використовувати саме цей спосіб, якщо текст короткий. Його недоліком є те, що, якщо вихователь не націлює дітей на виконання будь-яких специфічних творчих завдань за текстом, у дітей дуже швидко знижується інтерес до переказу. Переказ за частинами (командами) - краще, якщо діти самі обирають команду, домовляються, хто яку частину переказуватиме. Переваги цього способу - в переказі бере участь більше дітей; діти уважно слухають не тільки власне, а й мовлення товаришів. Колективний переказ - діти по черзі послідовно промовляють текст твору. Обсяг висловлювання визначає вихователь - це може бути речення (кожна дитина переказує текст по реченню, продовжуючи думку попередньої) або епізод. Позитив - майже вся група дітей зберігає активність, увагу до тексту впродовж всього заняття, діти навчаються стежити за мовленням іншої людини, продовжувати розповідь. Інсценування за ролями. Зазвичай цей спосіб переказу застосовують у молодшому дошкільному віці. Вихователь бере на себе роль автора, допомагає дітям розподілити ролі, дібрати атрибути, елементи костюма, обговорює з ними характер персонажів, радить обрати правильну інтонацію. Водночас може бути кілька дублерів на виконання будь-якої ролі. Позитив - живий інтерес до тексту, висока активність дітей протягом усього заняття, гарний емоційний тонус, Творчий переказ. Цей спосіб переказу варто застосовувати у старшому дошкільному віці, коли діти вже мають певний досвід відтворення текстів. Творчий переказ - це відтворення з виконанням творчих завдань. Наприклад, переказ від першої особи (від імені героя), придумування епізодів, про які в тексті лише згадується, введення нових персонажів, придумування нових початку і закінчення. Вибірковий переказ. Іноді доречно запропонувати дітям переказати найбільш цікаві в мовному плані фрагменти, визначені вихователем або обрані дітьми за бажанням.

Розглянемо методику проведення занять з переказу художніх творів залежно від дидактичної мети. Заняття з переказу можуть проводитися для навчання дітей зв'язному монологічному мовленню. Такий вид занять проводять частіше на матеріалі добре знайомого дітям тексту (у молодшій та середній групах), а також незнайомого (в старшій групі). Іншою метою може бути розвиток інтонаційної виразності мовлення, якої вони навчаються у майстрів художнього слова. Ці заняття проводять із використанням аудіозапису.

Перед читанням твору слід провести вступну бесіду, далі виразно читає твір один чи 2 рази, проводить бесіду за його змістом, вона допомагає зосередити думку дитини на послідовності розвитку подій, на описах.

Краще на першому занятті тільки прочитати твір і провести бесіду, на другому провести переказ, при цьому твір прочитати ще раз, а потім переказувати його і запитання вже не ставити. Довгі твори краще переказувати частинами. Допомогою можуть стати малюнки відповідно до послідовності епізодів у творі.