3. Методика навчання дітей переказу літературних творів

Переказ - свідоме відтворення літературного тексту в усному мовленні. Це - складна діяльність, у якій беруть участь пам'ять, уява, мислення дитини. Щоб переказувати, дитина має навчитися уважно слухати літературний текст, зрозуміти головний його зміст; запам'ятати послідовність епізодів сюжетної лінії та способи авторського передавання змісту; свідомо, зв'язно та виразно відтворити текст у процесі переказу.

Роль переказів високо оцінювали корифеї дошкільного виховання К.Д.Ушинський та Л.М.Толстой, які вбачали в ньому обов'язкову умову, важливий етап опанування мовленнєвою діяльністю, невід'ємний ступінь літературного учнівства. Цієї ж думки дотримуються й сучасні українські науковці І.С.Волощук, О.І.Коненко, М.Г.Стельмахович, які зазначають, що правильно організовані спостереження за зразками мовлення спонукають дитину до власної творчості. Для розвитку вміння будувати власне висловлювання безперечне значення має ознайомлення з кращими зразками художнього мовлення. Завдання вихователя при цьому - підвести дітей до активного, творчого наслідування чужого тексту, допомогти його засвоїти, тобто привласнити. Саме за таких умов наслідування літературного зразка стає поштовхом до власної активної мовленнєвої діяльності. У процесі навчання переказу літературних та фольклорних творів відбувається формування виразності мовлення.

Твори для переказу мають відповідати певним вимогам, головною з них є те, що слід добирати лише такі літературні тексти, які дитина зможе самостійно відтворити. Казки та оповідання мають бути доступними, персонажі - добре знайомими дітям з інших творів, з яскраво вираженими рисами характеру, зрозумілими мотивами вчинків. Твори, рекомендовані для переказу, відрізняються чіткою композицією, в якій простежується послідовність події. Особливого значення набуває динамічність сюжету. Діти легко відтворюють навіть об'ємні тексти, якщо вони з динамічним сюжетом. Важливе значення для успішного переказу має мова твору: вона має бути простою для відтворення, але водночас образною, виразною, з використанням діалогів; не містити незнайомих, складних для розуміння та відтворення слів. Щодо обсягу, то в методиці це питання залишається дискусійним. На нашу думку, варто виокремити заняття, на яких діти переказують знайомий текст, і такий текст може бути досить об'ємним, та заняття, на яких переказують незнайомий текст. І в цьому разі текст може бути коротким, щоб діти краще його запам'ятали. Види (способи) переказу:

Повний (цільний) переказ - Варто використовувати саме цей спосіб, якщо текст короткий. Його недоліком є те, що, якщо вихователь не націлює дітей на виконання будь-яких специфічних творчих завдань за текстом, у дітей дуже швидко знижується інтерес до переказу.

Переказ за частинами (командами) - краще, якщо діти самі обирають команду, домовляються, хто яку частину переказуватиме. Переваги цього способу - в переказі бере участь більше дітей; діти уважно слухають не тільки власне, а й мовлення товаришів.

Колективний переказ - діти по черзі послідовно промовляють текст твору. Обсяг висловлювання визначає вихователь - це може бути речення (кожна дитина переказує текст по реченню, продовжуючи думку попередньої) або епізод. Позитив - майже вся група дітей зберігає активність, увагу до тексту впродовж всього заняття, діти навчаються стежити за мовленням іншої людини, продовжувати розповідь.

Інсценування за ролями. Зазвичай цей спосіб переказу застосовують у молодшому дошкільному віці. Вихователь бере на себе роль автора, допомагає дітям розподілити ролі, дібрати атрибути, елементи костюма, обговорює з ними характер персонажів, радить обрати правильну інтонацію. Водночас може бути кілька дублерів на виконання будь-якої ролі. Позитив - живий інтерес до тексту, висока активність дітей протягом усього заняття, гарний емоційний тонус, можливість формування інтонаційної виразності мовлення.

Творчий переказ. Цей спосіб переказу варто застосовувати у старшому дошкільному віці, коли діти вже мають певний досвід відтворення текстів. Творчий переказ - це відтворення з виконанням творчих завдань. Наприклад, переказ від першої особи (від імені героя), придумування епізодів, про які в тексті лише згадується, введення нових персонажів, придумування нових початку і закінчення. Зауважимо, що цей вид переказу можна пропонувати лише в тому разі, якщо діти добре засвоїли текст.

Вибірковий переказ. Іноді доречно запропонувати дітям переказати найбільш цікаві в мовному плані фрагменти, визначені вихователем або обрані дітьми за бажанням.

Проведення занять з переказу художніх творів залежно від дидактичної мети: Заняття з переказу можуть проводитися для навчання дітей зв'язному монологічному мовленню. Такий вид занять проводять частіше на матеріалі добре знайомого дітям тексту (у молодшій та середній групах), а також незнайомого (в старшій групі). Іншою метою може бути розвиток інтонаційної виразності мовлення, якої вони навчаються у майстрів художнього слова. Ці заняття проводять із використанням аудіозапису.

Перед читанням твору слід провести вступну бесіду, далі виразно читає твір один чи 2 рази, проводить бесіду за його змістом, вона допомагає зосередити думку дитини на послідовності розвитку подій, на описах.

Краще на першому занятті тільки прочитати твір і провести бесіду, на другому провести переказ, при цьому твір прочитати ще раз, а потім переказувати його і запитання вже не ставити. Довгі твори краще переказувати частинами. Допомогою можуть стати малюнки відповідно до послідовності епізодів у творі.

Іноді діти відтворюють неповно чи з помилками, що варто виправляти з групою дітей. Відзначати кожного з дітей. Цінним прийомом навчання є оцінка, аналіз та обговорення дітьми переказів своїх товаришів. Дітей треба вчити уважно слухати перекази, щоб потім обговорити.

ПТАХИ В КУТОЧКУ ПРИРОДИ. ОСОБЛИВОСТІ УТРИМАННЯ ПТАХІВ В НЕВОЛІ. ЕКЗОТИЧНІ СПІВОЧІ ТА ДЕКОРАТИВНІ ПТАХИ.ДОГЛЯД ЗА ПТАХАМИ ТА УЧАСТЬ ДІТЕЙ В НЬОМУ.

Рухливість птахів, їхнє яскраве привабливе забарвлення, цікава поведінка, спів — усе це зумовлює великий інтерес до утримання птахів у кутку природи і виховання дбайливого ставлення до них, відповідальності за життя живої істоти. У кутку природи можна утримувати тих птахів, які добре розмножуються в умовах неволі,— хвилястих папуг і канарок.

Щоб папуга легше звикав до неволі, краще брати в куток природи молодого птаха. Здоровий птах має гладке оперення і дзьоб, ціле махове і хвостове пір'я. Для утримання папуг використовують клітки, виготовлені з металевого дроту. Найкраще підходить клітка таких розмірів, см: довжина — 60, висота 50, ширина 30—35.

Клітку з хвилястими папугами встановлюють у світлому місці, але не на сонці і не на протягу. Якщо в дитячому садку є умови для влаштування вольєра, це сприятиме поліпшенню умов утримання птаха. Надзвичайно добре впливає на здоров'я папуг утримання їх влітку у відкритих вольєрах на повітрі.

Корм для хвилястих папуг повинен складатися з чотирьох компонентів: зернового, м'якого, вітамінного, або зеленого, і мінерального.

Зерновий корм — основний для птахів. Він складається з жовтого або білого проса, канаркового насіння з невеликою добавкою вівса і вівсянки та соняшнику. Відсутність проса в раціоні птахів викликає у них шлунково-кишкові захворювання. Корисно давати птахам колоски вівса молочно-воскової стиглості.

До м'яких кормів належать білий хліб, сухарі, сир, яйця, страви з картоплі, пудинги. Забороняється давати папугам м'ясні продукти, тваринний жир, шоколад.

Вітамінний, або зелений, корм складається з листків салату, редису, буряка, капусти, моркви, конюшини, подорожника. Не можна давати мокру зелень, оскільки вона викликає пронос. Корисні свіжі гілки верби, вишні, яблуні, берези тощо. Потрібно давати папугам кусочки яблук, груш, кавунів, динь.

Мінеральний корм завжди повинен бути у клітці. Він складається з крупного річкового піску, товченої яєчної шкаралупи від сирих яєць, товченої шкільної крейди, кухонної солі, цукрового піску, подрібненого деревного вугілля. Все це потрібно міняти через 10 днів, в міру забруднення. Добова норма зернового корму — столова ложка, м'якого — одна чайна ложка на птаха. Вітамінний корм дають у необмеженій кількості. Воду птахам дають сиру, кімнатної температури, міняють її щодня.

Канарки належать до ряду горобиних. Для утримання канарки потрібна клітка розміром 40х20см. Розміщувати її треба у світлих місцях кімнати, але не на протягу і не на сонці. Як і у папуг, корм канарки складається з зернового, м'якого, вітамінного, або зеленого, і мінерального.

Основним кормом є зерновий, який складається з суміші різного насіння (дрібне біле просо — 3 частини, канаркове насіння — 2 частини, вівсяна крупа, суріпка, рапс, льон по 1 частині, салат - 7г частини). З задоволенням канарки поїдають насіння різних польових, лучних трав. На день дають по 1—2 чайні ложки на пташку. З м'якого корму канарки споживають яйце, білий хліб, змочений у молоці, каші.

Мінеральний корм дають такий, як і папугам. Якщо утримується пара канарок, навесні вони можуть утворити пару і виводити пташенят. Для цього треба повісити гніздо і покласти в клітку будівельний матеріал для гнізда: кусочки бавовняних ниток б см завдовжки, м'яку траву, сухий мох, дрібне пір'я. Не можна давати птахам вату, клоччя, оскільки вони можуть зачепитися за тонкі волокна і потягнути за собою гніздо з яйцями і пташенятами.

Правильне утримання птахів у неволі складається з трьох основних умов: влаштування клітки; складання раціону, близького до живлення на волі; догляд, що забезпечує збереження здоров'я. Кожна клітка повинна мати подвійне дно (зовнішнє нерухоме і внутрішнє висувне) і бортики, які запобігають засміченню кімнати. Годівничка повинна обов'язково висуватися, щоб було зручно насипати в неї корм і чистити її. У клітці укріплюються дерев'яні жердочки різного діаметра (10—15 мм). їх потрібно розташувати так, щоб птахи не забруднювали своїми екскрементами годівницю і поїлку. Поїлка повинна бути достатньо широкою і стійкою. Для купання птахам ставлять ванночку з водою, яку прибирають після того, як пташка викупалася.

Чистота — основна умова успішного догляду за птахами. Існує два способи утримання настилу у клітці: посипати його піском або класти на нього папір. Міняти пісок треба влітку 2 рази на тиждень, а взимку 1 раз на тиждень, папір треба міняти щодня.

Птахи не бояться шуму, але бояться різких рухів. Тому слід привчити дітей підходити до клітки спокійно, рухатися плавно, неквапливо. Не можна брати птахів у руки, крім того випадку, коли це буде конче потрібно. Здійснюючи один раз на місяць генеральне прибирання кліток, птахів переводять у нове приміщення, щільно поєднавши відкриті дверцята обох кліток. Виконання всіх цих вимог дає гарантію хорошого здоров'я пташок.

???

-------4