1.Методика проведення бесіди з дітьми дошкільного віку

Одним із основних методів розвитку діалогічної мови дітей дошкільного віку на заняттях є бесіда. Бесіда — це організована, цілеспрямована розмова вихователя з дітьми з певної теми, яка складається із запитань і відповідей. Бесіда є ефективним словесним методом навчання, який при правильному його поєднанні з конкретними спостереженнями та діяльністю дітей відіграє велику роль в освітньо-виховній роботі з дітьми.

Бесіда в першу чергу є методом уточнення та систематизації уявлень дітей. Бесіда є школою розвитку дитячої думки; (Я. А. Коменський, Й. Г. Песталоцці, К. Д. Ушинський, В. Ф. Одоєвський, Л. К. Шлегер, Є. I. Тихеева, Є. О. Фльорина). Характер бесіди вимагає від дитини вміння активно відтворювати свої знання, порівнювати, розмірковувати, робити висновки. За допомогою бесіди діти цілеспрямовано засвоюють відомості про конкретні предмети й явища, вчаться словом передавати ознаки предметів, дії з предметами. Зосереджуючи увагу на характерних ознаках явищ, педагог поглиблюе уявлення дітей про те, що вони сприймали на прогулянках, екскурсіях. Позначення сприйнятого словом, опис самими дітьми предметів і явищ робить процес набуття знань осмисленішим. Бесіда також збагачує дитину новими знаннями або показує знайоме в новому аспекті. Беручи участь у бесіді, дитина вчиться зосереджувати свою думку на одному предметі, пригадує те, що знає про нього, привчається логічно мислити.

Бесіди активізують дитячу мову, сприяють розвитку діалогічного мовлення. Оволодіння навичками діалогічного мовлення мае важливе значення для подальшого навчання в школі.

Змістом бесіди є програмний матеріал по ознайомленню дітей з навколишнім (або обговорення прослуханих казок, оповідань). Вихователь повинен глибоко продумувати зміст бесіди, вибирати для обговорення ті факти й явища, які підводять дітей до узагальнюючих висновків і в той самий час потребують додаткових пояснень, відомостей, щоб діти повніше і глибше осмислили матеріал спостережень. При правильній методиці і проведенні бесіди можна досягнути високих результатів. Вихователь, визначивши завдання і тему бесіди, продумує і підбирає її зміст, структуру, визначае характер і формулювання основних запитань. Крім того, підбирає необхідні наочні посібники, технічні засоби, продумує, як урахувати індивідуальні особливості дітей і забезпечити диференційоване керівництво ними під час бесіди.

Готовність дітей до бесіди полягає у наявності в них відповідних знань про предмет чи явище, які будуть обговорюватись у бесіді. Перед вихователем стоїть завдання підтримувати протягом усього заняття активність дітей, мобілізуючи їхню увагу. Структура бесіди залежить від теми, змісту. У ній виділяють такі структурні елементи, як початок бесіди, основна та заключна частини. Бесіда повинна починатися з опису конкретних образів, емоційно яскравих спогадів дітей про цікавий випадок.

Почати бесіду можна по-різному — із згадування, з розповідіі, з розгляду картинки, іграшки, предмета, з загадування загадки, читання вірша, які мають пряме відношення до теми.

В основній частині бесіди розкривається її конкретний зміст. Готуючи бесіду, вихователю треба спланувати її етапи, тобто виділити суттєві компоненти того поняття, яке буде аналізуватися з дітьми. До дітей послідовно ставляться запитання, які спрямовують їхню активність. По ходу беіди вихователь дає пояснення, стверджує дитячі відповіді, узагальнює їх, показує наочний матеріал тощо.

Успіх і педагогічна результативність бесід багато в чому залежить від правильно поставлених перед дітьми запитань. Усі запитання можна поділити на дві групи: ті, які вимагають від дітей прості відповіді чи описування предметів, явищ. (що? хто? який? куди?) Вони ставляться на початку бесіди для того, щоб встановити в пам'яті дитини те, що вона бачила, переживала. Друга група запитань вимагає від дітей деяких логічних узагальнень, встановлення причинних зв'язків, розкриття змісту теми (для чого? чому? навіщо? чим схожі? Такі запитання вихователя повинні розкривати зміст теми і спрямовувати думку дітей на правильну відповідь. Тому їх треба формулювати чітко, конкретно, коротко (Які машини допомагають будьвельникам будувати будинки? Де роблять іграшки?). Неконкретні запитання часто призводять до неправильних, поверхових відповідей. Також слід ставити запитання, які викликали б у дітей різні образи — зорові, слухові тощо. Крім основних запитань вихователь повинен використовувати і допоміжні —допомагають дитині не тільки точніше засвоїти зміст того, про що запитують, а й наштовхують на правильну відповідь, дають можливість самостійно впоратись з нею. Значно менше місце повинні займати підказуючі запитання, які містять в собі готову відповідь, адже діти, відповідаючи на них, повинні тільки ствердити чи заперечити.

В заключній частині – прочитати вірш, заспівати пісню, близьку за змістом до теми бесіди. (оповідання, дидактична гра і т. д.)

Використання ігор для формування елементарних математичних уявлень у ДНЗ

Всі дидактичні ігри можна розділила на декілька груп:

1. Ігри з цифрами і числами

2. Ігри подорож в часі

3. Ігри на орієнтування в просторі

4. Ігри з геометричними фігурами

5. Ігри на логічне мислення

1. Проводячи навчання дітей лічбі в прямому і зворотному порядку, можна отримати від дітей правильне використання як кількісних, так і порядкових числівників. Використовуючи казковий сюжет і дидактичні ігри, можна познайомити дітей з утворенням всіх чисел в межах 10, шляхом порівняння рівних і нерівних груп предметів. Порівнюючи дві групи предметів, слід розташовувати їх то на нижній, то на верхній смужці рахункової лінійки. Це зумовлено потребою того, щоб у дітей не виникало помилкове уявлення про те, що більше число завжди знаходиться на верхній смузі, а менше - на нижній.

Використовуючи ігри, можна вчити дітей перетворювати рівність у нерівність і навпаки - нерівність у рівність. Граючи в такі дидактичні ігри як ЯКОЇ ЦИФРИ НЕ СТАЛО?, СКІЛЬКИ?, ПЛУТАНИНА?, ВИПРАВИ ПОМИЛКУ, ПРИБИРАЄМО ЦИФРИ, НАЗВИ СУСІДІВ, діти навчаються вільно оперувати числами в межах 10 і супроводжувати словами свої дії.

Для поєднання цього процесу із народознавством можна використовувати сюжети українських народних казок, співанок, пісні тощо.

2. У старшій групі діти знайомляться з днями тижня. Слід пояснити, що кожен день тижня має свою назву. Для того, щоб діти краще запам'ятовували назву днів тижня, можна позначати їх кружечком різного кольору. Спостереження проводиться декілька тижнів, позначаючи кружечками кожен день. Це зробиться спеціально для того, щоб діти змогли самостійно зробити висновок, що послідовність днів тижня незмінна. Можна розповісти дітям про те, що в назві днів тижня вгадується, який день тижня за рахунком: понеділок - перший день після закінчення тижня, вівторок - другий день, середа - середина тижня, четвер - четвертий день, п'ятниця - п'ятий. Після такої бесіди можна запропонувати ігри з метою закріплення назв днів тижня і їх послідовності. Діти із задоволенням грають в гру ЖИВИЙ ТИЖДЕНЬ. Для гри викликаються до дошки 7 дітей, перераховуються по порядку, їм у руки даються кружечки різного кольору, що позначають дні тижня.

Діти шикуються в такій послідовності, як по порядку йдуть дні тижня. Наприклад, перша дитина з жовтим кружечком в руках, що позначає перший день тижня - понеділок і т.д.

Потім, гра ускладнюється тим, що діти шикуються починаючи з будь-якого іншого дня тижня. Можна використовувати різноманітні дидактичні ігри НАЗВИ ШВИДШЕ, ДНІ ТИЖНЯ, НАЗВИ ПРОПУЩЕНЕ СЛОВО, ЦІЛИЙ РІК, ДВАНАДЦЯТЬ МІСЯЦІВ, які допомагають дітям швидко запам'ятати назву днів тижня і назву місяців, їх послідовність.

3. Просторові уявлення дітей постійно розширюються і закріплюються в процесі всіх видів діяльності. Діти опановують просторовими уявленнями: зліва, справа, вгорі, внизу, попереду, ззаду, далеко, близько.

Слід поставити перед собою завдання навчити дітей орієнтуватися в спеціально створених просторових ситуаціях і визначати своє місце по заданій умові. Діти вільно виконують завдання типу: Встань так, щоб праворуч від тебе була шафа, а ззаду - стілець. Сядь так, щоб попереду тебе сиділа Таня, а ззаду - Діма. За допомогою дидактичних ігор і вправ діти опановують умінням визначати словом положення того або іншого предмету по відношенню до іншого

4. Для закріплення знань про форму геометричних фігур з метою повторення матеріалу середньої групи, можна запропонувати дітям впізнати в навколишніх предметах форму кола, трикутника, квадрата. Наприклад, запитати: Яку геометричну фігуру нагадує дно тарілки? (поверхня кришки столу, аркуш паперу т.д.)

5. У дошкільному віці у дітей починають формуватися елементи логічного мислення, тобто формується уміння міркувати, робити свої висновки. Існує безліч дидактичних ігор і вправ, які впливають на розвиток творчих здібностей у дітей, оскільки вони чинять дію на уяву і сприяють розвитку нестандартного мислення у дітей. Такі ігри як ЗНАЙДИ НЕСТАНДАРТНУ ФІГУРУ, ЧИМ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ?, МЛИН, та інші. Вони направлені на тренування мислення при виконанні дій.

З метою розвитку у дітей мислення можна використовувати різні ігри і вправи.

Це завдання на знаходження пропущеної фігури, продовження ряду фігур, знаків, на пошук чисел. Знайомство з таким завданнями можна почати з елементарних завдань на логічне мислення - ланцюжки закономірностей. У таких вправах йде чергування предметів або геометричних фігур. Дітям пропонують продовжити ряд або знайти пропущений елемент.

Застосування дидактичних ігор підвищує ефективність педагогічного процесу, крім того, вони сприяють розвитку пам'яті, мислення у дітей.

-------2

Предмет і завдання методики навчання дітей рідної мови

Методика розвитку рідної мови та ознайомлення дітей з навколишнім у ДНЗ — це педагогічна наука, яка вивчае закономірності розвитку мови дітей на різних вікових етапах, специфіку педагогічної діяльності, спрямованої на формування мовних навичок у дітей, форми, засоби, методи і прийоми навчання дітей рідної мови. Предметом вивчення методики е процес оволодіння рідною мовою як засобом спілкування в умовах виховання та навчання. Об'єктом вивчення є мова. Методика як педагогічна наука відповідає на запитання: чого навчати? як учити? кого вчити? для чого вчити? Під словом чого? розуміють предмет та зміст навчання, який визначається програмою виховання та навчання в дитячому садку.

Як учити? У відповідності з цим запитанням розробляють форми, засоби, методи і прийоми розвитку та навчання рідної мови, створюють методичні розробки і посібники на допомогу вихователю дитячого садка, а також діагностичні контрольні завдання, спрямовані на з'ясування якості мовних навичок дітей.

Кого вчити? Відповіддю на це запитання е дитина, її анатомо-фізіологічні, психічні та вікові особливості. В ДНЗ виховуються діти від трьох— шести місяців до семи років. Кожний віковий період потребуе специфічних методів і прийомів розвитку мови дітей. Скажімо, на другому році життя основну увагу буде звернено на розвиток розуміння мови дорослих та оволодіння активним самостійним мовленням, на четвертому році життя — це розвиток діалогічного мовлення та правильної звуковимови. Середній дошкільний вік вимагає від педагога цілеспрямованої роботи над розвитком монологічного мовлення, а старший — мовної підготовки дітей до школи.

Для чого вчити? Під цим запитанням розуміють визначення мети та завдань, принципів відбору змісту, методів та прийомів навчання. Кінцевою метою навчання дошкільників рідної мови є прищеплення їм практичних мовних навичок усного спілкування з людьми, що їх оточують.

Основними завданнями методики розвитку рідної мови як науки є: розробка на науково-педагогічній основі єдиної системи мовного розвитку дітей від народження до семи років; найефективніших засобів, методів та прийомів розвитку мови дітей; діагностичних та корекційних методик мовного розвитку дітей; встановлення зв'язку теорії з практикою та збагачення практики новими науковими відкриттями; узагальнення та розповсюдження передового досвіду роботи з вивчення рідної мови в ДНЗ.

Методика навчання рідної мови в дитячому садку спрямовує вихователів на оволодіння дітьми усною формою мовлення. В дошкільних закладах здійснюється лише підготовка до систематичного навчання читання та письма в школі. Дошкільники не вивчають мовних правил, не читають книжок, не виконують письмових завдань, як у школі, у них немає підручників. Засвоєння рідної мови відбувається практично, в провідній для цього віку діяльності — ігровій.

Методика знайомить вихователів із системою дидактичних мовних ігор та ігрових вправ з кожного розділу (словник, звукова культура, граматична правильність мови, зв'язна мова, навчання грамоти).

ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ ПО ОЗНАЙОМЛЕННЮ ДІТЕЙ З ПРИРОДОЮ. ЗАНЯТТЯ

1. На заняттях;

2. В повсякденному житті.

Також як окремий вид використовують екскурсії. Заняття є основною формою навчання. Решта форм використовується для збагачення досвіду і підготовки дітей до засвоєння викладеного на занятті. Заняттям відводиться строго фіксований час в режимі життя дітей. Як правило, це ранкова година, коли розумова і фізична працездатність дітей найбільш висока.

Заняття — це основна форма організації дітей при ознайомленні з природою. Заняття проводять в певні години по розробленому плану, згідно програми. Заняття будують так, щоби в процесі ознайомлення з природою здійснювався розвиток пізнавальна здатність і мова дітей, виховання інтересу і любові до природи. Головне в занятті — це засвоєння всіма дітьми програмного матеріалу.

За дидактичними цілями виокремлюють такі види занять:

— заняття із засвоєння дітьми нових знань. Мають на меті постановку пізнавальних завдань, збагачення, уточнення знань про предмети і явища світу. Ними можуть бути спостереження за новим об'єктом, читання художніх творів, розповіді вихователя та ін.;

— заняття із закріплення і систематизації досвіду (організованого і стихійного) дітей. Передбачають осмислення сприйнятого і формування найпростіших узагальнень (заняття зі спостереження знайомих об'єктів, бесіди, дидактичні ігри);

— контрольні заняття. Покликані з'ясувати наявність у дітей знань, уявлень, умінь, навичок, перевірити розвивальний ефект виховання і навчання і на цій підставі окреслити напрями, зміст і методи подальшої роботи;

— комплексні заняття. Включають повідомлення дітям нових знань, повторення, закріплення, систематизацію і використання набутих знань, умінь і навичок. Такі заняття найпоширеніші у дошкільних закладах.

За організацією дітей заняття поділяють на: фронтальні (з усіма дітьми групи); групові (10—12 дошкільнят); індивідуально-групові (4—6 дошкільнят); індивідуальні (1—4 дошкільнят).

Зміст занять визначає програма виховання і навчання дітей у дошкільних закладах. Кожне заняття передбачає освітні, розвивальні та виховні завдання.

Екскурсія — це заняття, на якому діти знайомляться з природою в звичайних умовах: в лісі, на полі, в саду, в гаю.

Щоденні прогулянки широко використовують для ознайомлення дітей всіх вікових груп з природою. Вони можуть носити характер невеликих екскурсія, під час яких вихователь проводить огляд ділянки, організує спостереження за погодою, сезонними змінами в житті рослин і природи.

Ознайомлення дітей з природою в дитячому саду вимагає постійного безпосереднього спілкування з нею. Однією із умов, яка забезпечує це, є організація в дитячому саду кутка природи. Кожна вікова група повинна мати свій куток природи. Працю і спостережливість дітей за рослинами і тваринами в кутку природи організовують протягом року. Праця в кутку природи проводиться щоденно в години, відведені для праці. Діти спостерігають за рослинами і привикають до бережливого ставлення до них, оволодівають елементарними трудовими привичками, привчаються до спільної праці з дорослими, одне з одним, а потім самостійно. Організація праці дітей залежить від віку. В першій молодшій групі діти тільки спостерігають, як вихователь доглядає за рослинами, а в другій молодшій групі вони самі приймають участь в цій роботі. В середній групі всі виконують окремі доручення вихователя. В старших групах їх виконують чергові під наглядом вихователя. В підготовчій групі, крім чергових, діти ведуть індивідуальні спостереження за рослинами і тваринами. В кожному дитячому саду є своя ділянка, на якій діти проводять більшу частину часу, особливо в теплу пору року.

Ділянка — це місце для ігор, прогулянок, занять, спостережень за рослинами і тваринами протягом всього року.

На земельній ділянці діти працюють після денного сну. Організація праці залежить від виду роботи, віку дітей і пори року. Наявність на ділянці дерев, кущів, городу, квітника, плодово-ягідних посаджень має велике виховне значення. Діти разом з вихователем вирощують рослини, доглядають за ними, одержують конкретне уявлення про їх ріст і розвиток. В процесі догляду за рослинами у них виробляється уміння правильно користуватись простими знаряддями по обробці землі і догляду за рослинами, формується бережливе відношення до природи.

Красиво оформлена ділянка, правильно підібрані декоративні рослини мають велике значення для естетичного та екологічного виховання.

-------3