Керований плаваючий курс.

Система, за якою у валют немає офіційного паритету:

• Курси, що самостійно формуються на ринку під впливом попиту та пропозиції;

• Курс валют, прив'язаний до валютного кошика чи провідної валюти.

Офіційний валютний курс встановлюється урядом країни у вигляді постійно

зафіксованої пропозиції обміну національної валюти на іноземну і навпаки. Ринковий м ре формується під впливом співвідношення попиту і пропозиції на валютному ринку, а «мішаний - контрольований курс, що застосовується для експорту й імпорту, при погашенні зовнішнього боргу.

Вартісну основу величини валютного курсу будь-якої національної валюти визначає паритет купівельної спроможності.

Купівельна спроможність валюти - це сукупність товарів і послуг, які можна придбати за певну грошову одиницю. Паритет купівельної спроможності валюти означає співвідношення купівельної сили валюти. Він визначається на основі порівняння рівня цін споживчого кошика і співвідношення витрат виробництва однієї країни відносно іншої.

66. Шляхи оздоровлення фінансів підприємства.

Головною метою фінансової санації є мобілізація фінансових ресурсів для:

• відновлення (поліпшення) платоспроможності та ліквідності.

• формування фінансового капіталу для проведення санаційних заходів и н | >об 1111 чо-технічного характеру.

Сукупний капітал підприємства складається з власного та позичкового капіталу. і ііиім чином, фінансування санації може здійснюватися за рахунок власних коштів Підприємства (самофінансування), фінансових засобів власників, за допомогою кредиторів і у виняткових випадках, за рахунок державної фінансової підтримки. Санація може бути 111 римована на реструктуризацію активів або на реструктуризацію пасивів. За формальними ознаками розрізняють два егіди санації:

а) санація без залучення додаткових фінансових ресурсів на підприємство;

б) санація із залученням нового фінансового капіталу.

У першому випадку санація може здійснюватися в таких формах:

• зменшення номінального капіталу підприємства;

• конверсія власності в борг;

• конверсія боргу у власність;

• пролонгація строків сплати заборгованості;

• добровільне зменшення заборгованості;

• самофінансування.

Санація із залученням нового фінансового капіталу може набирати таких форм: альтернативна санація;

зменшення номінального капіталу з наступним його збільшенням (двоступінчаста санація);

• безповоротна фінансова допомога власників;

• безповоротна фінансова допомога персоналу;

■ емісія облігацій конверсійного займу;

• залучення додаткових позик.

За джерелами мобілізацій фінансових ресурсів розрізняють автономну санацію (власні кошти підприємства та капітан його власників) та зовнішню санацію (кошти кредиторів та держави). Виділяють окремий вид санації підприємств - з допомогою державної фінансової підтримки. Фінансування державою санаційних заходів може і здійснюватися на поворотній або безповоротній основі. Крім того, в окремих випадках держава може вдатися до непрямих методів сприяння санації суб'єктів господарювання: податкові пільги, створення особливих умов підприємницької діяльності і т.д. Якщо в

балансі підприємства за результатами звітного року відображено непокриті збитки минулих років (чи збитки звітного року), то треба приймати рішення про джерела покриття цих збитків. В ході санації можуть здійснюватися такі заходи:

• Реструктуризація активів.

• Зменшення (заморожування) витрат.

• Збільшення виручки від реалізації.

До основних форм рефінансування дебіторської заборгованості належать:

Факторинг (продаж дебіторської заборгованості на користь факторингової компанії чи банку). На підставі договору про проведення розрахункових операцій через факторинг банк, наприклад, може придбати в підприємства-продавця право вимоги за поставлені товари та надані послуги, строки сплати за які минули (прострочена дебіторська заборгованість), або за поточними розрахунками. Підприємства поступаються правом на одержання грошей згідно з платіжними документами на поставлену продукцію в обмін на негайне одержання основної суми дебіторської заборгованості (за вирахуванням комісійної винагороди факторинговій фірмі, розмір якої залежить від ризиковості операції, чинної відсоткової ставки та строків настання платежу).

Форфейтинг - кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі викупу в експортера векселів та інших боргових вимог, які акцептовано імпортером. Продавцем вимог за форфейтингу може бути підприємство, яке виконало зобов'язання за контрактом і прагне рефінансувань дебіторську заборгованість з метою зменшення кредитного ризику та поліпшення ліквідності (платоспроможності). Форфейтинг, як правило, здійснюється за участю банківської установи і є також однією із форм трансформації комерційного кредиту в банківський.

Крім того, у межах заходів щодо рефінансування дебіторської заборгованості проводиться комплекс процедур з примусового стягнення заборгованості, у тім числі зверненням із позовом до арбітражного суду. Порядок доарбітражного врегулювання спорів та позовного звернення до арбітражного суду детально описано далі. Усі охарактеризовані вище санаційні заходи так чи інакше зумовлюють зміни в окремих статтях активу балансу. Наступні дві групи заходів пов'язані в основному зі змінами у звіті про фінансові результати та їх використання (звіт про прибутки та збитки). Зменшення (заморожування) витрат.

67. Плата за землю, її значення у регулюванні земельних відносин.

Плату за землю введено з метою формування ресурсів для фінансування

• заходів з раціонального використання й охорони землі, підвищення родючості ґрунтів

• відшкодування власникам землі і землекористувачам витрат, які пов'язані з веденням господарства на землях гіршої якості

• розвитку інфраструктури населених пунктів

Плата за землю надходить на рахунок місцевих бюджетів.

Плата за землю стягується у вигляді земельного податку або орендної плати і встановлюється залежно від грошової оцінки землі. Власники землі сплачують земельний податок. За земельні ділянки, передані в оренду, стягується орендна плата.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, що перебуває у власності або користуванні (у тім числі й на умовах оренди). Платниками є власники землі та землекористувачі (в тому числі орендарі).

Стягуючи плату за землю, дотримуються такого розмежування: землі сільськогосподарського призначення (придатні для сільськогосподарського виробництва або призначені для цієї мети); землі населених пунктів (у межах населених пунктів, установлених законодавством).

Плата за землю сільськогосподарського призначення. Ставки земельного податку встановлено з одного гектара сільськогосподарських угідь у відсотках від грошової оцінки

цих угідь.

Плата за землі населених пунктів. Ставки земельного по датку встановлено в розмірі 1% від грошової оцінки землі. Якщо грошової оцінки земельних ділянок не Проведено, то використовуються середні ставки земельного податку (за 1 м2). Ці ставки диференційовано залежно від кількості населення в населеному пункті: вони збільшуються зі збільшенням його кількості.

Передбачене також застосування підвищувальних коефіцієнтів до встановлених ставок у населених пунктах курортних зон Чорноморського узбережжя, гірських і пригірських районах Карпат, в інших рекреаційних районах.

Місцеві ради можуть диференціювати й затверджувати ставки (виходячи із середніх ставок) податку залежно від місцезнаходження земельної ділянки на території населеного пункту та її функціонального використання.

Джерела і порядок сплати земельного податку. Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку щорічно за станом на 1 січня і до 1 лютого надають відповідні дані податковій адміністрації. Податок нараховується з дня виникнення права класності або права користування землею.

Щодо знову відведених земельних ділянок розрахунки податку здійснюються протягом місяця з дня виникнення права власності або користування ділянкою.

Якщо земельна ділянка, що на ній розміщено будівлю, перебуває у спільній класності кількох юридичних осіб, земельний податок нараховується кожному з них, пропорційно до частки його власності на будівлю.

Розмір, умови і терміни внесення орендної плати за землю встановлюються за п одою учасників договору оренди - орендодавця (власника) та орендаря.

Суб'єкти підприємницької діяльності сплачують земельний податок за рахунок собівартості. Одночасно земельний податок включається до складу валових витрат. Отже, ній зменшує суму оподаткованого прибутку, а відтак і податку на прибуток.

За несвоєчасну сплату земельного податку стягується пеня в розмірі 0,3% суми заборргованості за кожний день несплати. Розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати передбачається в договорі оренди: однак вона не повинна перевищувати розміру пені за несвоєчасну сплату податку на землю.

68. Валютна позиція банку, її види та методика розрахунку.

Банківські валютні операції пов'язані з валютним ризиком. Валютний ризик — це небезпека валютних втрат внаслідок зміни курсу іноземних валют по відношенню до національної. Результат діяльності банку на валютних ринках (прибуток або збитки) залежить не лише від зміни валютного курсу, але й від валютної позиції. Валютна позиція визначається співвідношенням між сумою активів (вимог) у певній іноземній валюті та сумою зобов'язань у тій самій валюті. Вона розраховується окремо по кожній іноземній кил юті, яка входить до мультивалютного портфеля банку.

Здійснення банком валютних операцій супроводжується зміною співвідношення Мого вимог і зобов'язань в іноземній валюті, тобто зміною валютної позиції. Розрізняють ти криту та відкриту валютні позиції. Закрита валютна позиція виникає у разі рівності вимог і зобов'язань, відкрита валютна позиція — за незбігу вимог і зобов'язань. Остання пов'язана з ризиком втрат банку, якщо до моменту контроперації (купівлі раніше проданої або продажу раніше купленої валюти) курс валюти зміниться у несприятливому для нього напрямі.

Відкрита валютна позиція може бути довгою та короткою. Довга валютна позиція складається, коли вимоги перевищують зобов'язання, коротка — коли зобов'язання більші, ніж вимоги.

Довга валютна позиція дає прибутки при підвищенні курсу іноземної валюти і лі клас збитків — при зниженні її курсу. Коротка позиція Ш- навпаки, дає прибутки при зниженні курсу іноземної валюти, але завдає збитків при підвищенні курсу. Залишаючи

валютну позицію відкритою, учасники валютного ринку грають на валютних курсах з метою отримання прибутків спекулятивного характеру, наражаючись свідомо на підвищений ризик. Учасники валютного ринку мають самі визначити рівень валютного ризику, який вони можуть взяти заради отримання прибутків. Але для тих учасників валютного ринку, фінансовий стан яких зачіпає інтереси багатьох інших суб'єктів економічних відносин (до них належать банки), рівень валютної позиції регулюється офіційно. У більшості країн світу держава регламентує розмір відкритої валютної позиції банків. Банки постійно спостерігають за зміною валютної позиції.

Потім банк оцінює валютний ризик, який виникає через відкриту валютну позицію, у разі її негайного повного покриття за існуючими валютними курсами. Правильність оцінювання залежить від точності прогнозування динаміки валютних курсів. Оцінюється можливий результат закриття позиції шляхом перерахунку довгих і коротких позицій по всіх іноземних валютах у національну за тими ринковими курсами, за якими можуть бути покриті угоди (з урахуванням термінів поставки валюти по строкових операціях). Іноді такий перерахунок здійснюється у два етапи: спочатку всі позиції перераховуються у найбільш поширену валюту, потім доларові суми перераховуються у національну валюту.

69. Валютні системи: поняття, структура, призначення.

Валютна система - це сукупність форм грошових розрахунків і фінансово - кредитних інструментів організації валютних відносин. Розрізняють національну, міжнародну (регіональну) та світову валютні системи.

Національна валютна система - сукупність форм і інструментів організації валютних відносин даної країни з іншими країнами та міжнародними економічними й політичними структурами. Національна валютна система має такі елементи:

• національна валюта (Валюта - в широкому розумінні означає грошову одиницю будь-якої країни (долар, фунт стерлінгів, карбованець, гривня тощо). Проте нерідко цей термін використовується для позначення коштів, виражених в грошових одиницях тільки іноземних держав чи міжнародних кредитних організацій - готівки, вкладів на банківські рахунки, платіжних документів (векселів, чеків тощо), тобто як грошей іншої країни. В цьому розумінні термін "валюта" часто зустрічається в практиці міжнародних економічних відносин. Саме в цій сфері валютою називають також кошти у національних грошових одиницях. Залежно від країни-емітента валютних коштів валюту підрозділяють на іноземну (національну, експортера і імпортера; залежно від режиму використання - на конвертовану (повністю чи частково) і неконвертовану; залежно від сфери і цілей використання - на валюту платежу, клірингу, ціни, операцій, валюту векселя тощо.)* - грошова одиниця країни;

• склад, режим формування та використання золотовалютних резервів;

• валютний паритет і режим курсу національної валюти:

• режим оборотності національної валюти та характер валютних обмежень;

• форми та організація міжнародних розрахунків;

• статус національних установ, які регулюють валютні відносини та ін.

Національна валютна, система юридичне визначається національним

законодавством з урахуванням норм міжнародного права. Її призначення полягає в забезпеченні розрахунково-платіжних операцій економічних суб'єктів країни з зовнішнім світом, нагромадженні золотовалютних резервів, регулюванні співробітництва в сфері міжнародних економічних відносин.

Міжнародна (регіональна) валютна система - це форма організації валютних відносин групи країн з метою сприяння їх зовнішньоекономічним відносинам шляхом стабілізації валютних курсів.

Світова валютна система - це форма організації міжнародного грошового обігу, яка склалася на основі розвитку світового господарства і закріплена міждержавними угодами.

Вона має такі елементи: а) структуру міжнародних ліквідних засобів, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки (валюта та золото);

б) механізм валютних паритетів і курсів: в) умови взаємного конвертування 11 по роти ості) національних валют; г) форми міжнародних грошових розрахунків; д) Особливості формувань та функціонування міжнародних валютних ринків і світових ринків золота; е) статус міждержавних валютно-кредитних організацій, які регулюють міжнародні і валюти і відносини,

70.Загальнодержавне соціальне страхування.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та Інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:

• пенсійне страхування;

• страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;

• медичне страхування;

• страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

• страхування на випадок безробіття;

• інші види страхування, передбачені законами України.

Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають:

1. особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту):

а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та і господарювання;

б) у фізичних осіб;

2. особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, і порчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.

71.Платіжний баланс.

Платіжний баланс — це балансовий рахунок міжнародних операцій як вартісне вираження всього комплексу світогосподарських зв'язків країни у формі співвідношення надходжень та платежів.

Платіжний баланс - статистичний звіт, де у систематичному вигляді наводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції цієї країни з іншими країнами світу за певний проміжок часу.

За економічним змістом розрізняють баланс на певну дату і за певний період.

Платіжний баланс на певну дату існує у вигляді співвідношення платежів та надходжень, які із дня на день постійно змінюються. Стан платіжного балансу визначає попит і пропозицію національної й іноземної валюти в цей момент і він є одним із факторів формування валютного курсу.

Платіжний баланс за певний період (місяць, квартал, рік) складається на основі статистичних показників при здійсненні за цей період зовнішньоекономічні дії і дає змогу її налізу вати зміни в міжнародних економічних зв'язках країни, масштабах і характері її участі у світовому господарстві.

В платіжному балансі використовується принцип подвійного запису, кожна операція має дві сторони - дебет і кредит. У відповідності з цією обліковою системою загальна сума на дебеті повинна завжди бути рівною загальній сумі на кредиті.

Кредит - іде відплив за кордон вартостей, за які мають надій ти платежі у певну країну (збільшення пасивів, зменшення активів) (приносять іноземну валюту).

Дебет - це приплив вартостей із-за кордону до даної країни, за які її резиденти мають платити за кордон (збільшення активів, зменшення зобов'язань) (пов'язані з витратами іноземної валюти).

За характером операцій платіжний баланс поділяється на баланс поточних операцій та баланс руху капіталів. Вирізняють також розділи «Помилки та пропуски» і «Зміни у валютних резервах».

Платіжний баланс поточних операцій складається з:

• торгового балансу;

• балансу послуг;

• балансу іноземного туризму та некомерційних операцій;

• балансу доходів і платежів по закордонних інвестиціях.

Баланс руху капіталів складається з:

• балансу короткострокових капіталів;

• балансу довгострокових капіталів.

Баланс короткострокових капіталів відображає рух кредитів у товарній та грошовій формах терміном до одного року, зміни у короткострокових авуарах, а також ввіз та вивіз національної та іноземної валют. У світовій практиці існує поняття «гарячі гроші» («блукаючий капітал»). Це грошовий капітал, який стихійно переміщується з країни в країну з метою збереження вартості або отримання спекулятивних прибутків. Надходження цих грошей в країну може тимчасово поліпшити платіжний баланс і спричинити небажане підвищення курсу національної валюти. Але раптовий їх відплив з країни посилює нестабільність її платіжного балансу та валютного стану.

Баланс довгострокових капіталів відображає рух грошей у зв'язку із купівлею - продажем цінних паперів і наданням або отриманням довгострокових кредитів.

72. Проблеми реформування податкового адміністрування

Питання кодифікації податкового законодавства та прийняття Податкового кодексу України стоїть на порядку денному з 1996 року. Проте в першому читанні проект був прийнятий Верховною Радою України лише в 2000 році.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.02.2007 р. № 56-р Урядом України схвалена Концепція реформування податкової системи, яка розроблена на період до 2015 року з метою проведення цілісної та системної реформи у сфері оподаткування, та спрямована на підвищення конкурентоспроможності держави, зростан­ня економічної активності суб'єктів господарювання та європейську інтеграцію. Відповідно до етапів реформування, закріплених у Концепції, на першому етапі передбачається розроблення та ухвалення податкового кодексу України!

Проект Податкового кодексу України, який схвалено Кабінетом Міністрів України на засіданні 17 жовтня 2007 року, передбачає суттєві зміни в податковому адмініструванні. Підготовлений, як єдиний консолідований нормативний документ, він створює можливості єдиних справедливих підходів та прозорих правил нарахування та сплати податків, зборів, (обов'язкових платежів) а також — сталості податкового законодавства.

Окрім того, проектом Податкового кодексу передбачена детальна регламентація здійснення адміністративних процедур та враховано окремі прогалини в податковому законодавстві з питань податкового адміністрування, про які йшлося вище.

З метою визначення порядку взаємодії органів стягнення та контролю і платників податків, проект Податкового Кодексу містить розділ II «Загальні адміністративні

положення», в якому визначається суть термінів, що стосуються податкового адміністрування, контролюючі органи та органи стягнення, порядок листування з платником податків, умови повернення надміру та/або помилково сплачених грошових зобов’язань та пені, вимоги до підтвердження даних, визначених у податкових деклара­ціях. вимоги стосовно визначення податкової адреси платника податку, суть податкової Інформації та порядок її надання.

Також регламентується реалізація таких основних процедур податкового адміністрування:

• загальний порядок обчислення, декларування і сплати податкових зобов'язань платників податків;

• здійснення податкового контролю;

• погашення податкового боргу;

• фінансова відповідальність платників податків за" порушення податкового законодавства.

Слід зазначити, що проект Податкового кодексу містить ряд принципово нових для податкового законодавства положень, які врегульовують раніше невизначені або двозначно трактовані чинним законодавством моменти податкового адміністрування.

До таких моментів слід віднести такі:

• врегулювання вимог стосовно документального підтвердження показників податкової звітності, яке містить стаття 6 проекту. Положеннями, визначеними цією статею, зокрема врегульовується порядок поновлення пошкоджених або достроково знищених документів, що підтверджують показники податкової звітності, визначено перелік операцій, які підлягають виключенню з обліку. Зазначимо, що цими положеннями значно розширено права платників податків, оскільки передбачено порядок їх взаємодії з контролюючим органом після отримання акта перевірки у випадку, якщо посадовими особами контролюючого органу, що здійснює перевірку, окремі документи не визнаються, або визначаються як відсутні. Більше того, позитивним є момент досудового врегулювання непорозумінь, що виникають у такому разі, оскільки проектом передбачається продовження термінів перевірки суб'єкта підприємництва після отримання ним акта перевірки в разі надання документів, визнаних відсутніми;

• визначення в главі 8 Розділу II проекту поняття фінансової відповідальності і податкового правопорушення. Передбачено види податкових правопорушень, а саме: порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) в органах державної податкової служби; порушення строку та порядку подання інформації про відкриття фізичних осіб-платників податку порядку неподання або несвоєчасне подання і ін лоткової звітності чи невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності; порушення встановлених законодавством строків зберігання документів з питань об­числення податків, зборів та інших платежів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби: порушення правил застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктами милого підприємництва: відчуження активів, що знаходяться в податковій заставі, без і годи органу державної податкової служби; порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати, в тому числі податковими агентами та інші види податкових правопорушень.

73. Суть і значення спрощених систем оподаткування.

У відповідності з чинним законодавством малі підприємства мають право щиро ваджу вати спрощену систему оподаткування доходів. Сутність спрощеної системи оподаткування полягає в тому, що малим підприємствам встановлюється єдиний податок у визначеному відсотку до виручки від реалізації продукції замість цілого ряду податків, які не сплачуються цими підприємствами, а саме: податку на прибуток, плати за землю,

збору за спеціальне використання природний ресурсів, збору на відрахування до пенсійного фонду, збору на обов'язкове соціальне страхування, комунального податку, збору до Державного інноваційного фонду.

Для переходу до спрощеної системи оподаткування суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації не пізніше ніж за один місяць до початку наступного календарного року за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів у поточному році. Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування до податкового органу за місцем їх реєстрації, вважаються суб'єктами спрощеної системи оподаткування з того кварталу, в якому здійснено державну реєстрацію.

Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1. перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень;

2. друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері, ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;