1.Сутність та етапи розробки операційної стратегії організації

Операційні стратегії - це вузькі стратегії для основних структурних підрозділів підприємства, що не є самостійними: заводів, що входять до складу підприємства, цехів, бригад, відділів, дилерів тощо. Це найнижчий рівень стратегії підприємства, з яким пов'язані стратегії, що займають вищий рівень за ієрархією: корпоративна, конкурентні, функціональні.

До основних чинників, які впливають на операційну стратегію відносять:

1.Визначення основного змісту бізнесу

2.Особливості проектування товарів і послуг

3.Інвестиційні можливості фірми

Етапи розробки операційної стратегії:

І. Визначення розробки операційної стратегії.

Місія – це чітко виражене існування фірми.

На практиці місія фірми формується у процесі пошуку фірми на питання, яким бізнесом передбачає фірма займатися.

Таким чином місія фірми лежить поза межами організації і направлена на споживання та ринку якому вона функціонує.

Зміст місії повинен бути чітким та локальним і містити в собі такі елементи:

1. Головні цілі діяльності

2. Основні споживачі

3. Товари, що виробляються

4. Ринки, або сегменти ринку

Специфіка фірми з точки зору – задоволення потребує клієнтів

5. Конкурентні переваги

ІІ. Зовнішній аналіз – це процес оцінки зовнішнього середовища щодо організаційних факторів

Зовнішній аналіз переслідує зовнішню мету:

1. Визначення сприятливих можливостей

2. Визначення загрози і небезпеки

Для визначення впливу зовнішніх факторів всю їх сукупність поділяють на:

1. Глобальні фактори

2. Галузеві фактори

В рамках галузевого аналізу оцінюють такі фактори:

Споживачі, постачальники, конкуренти, технології

Важливим результатом галузевого аналізу є індетифікаційний ключ факторів успіху в даній галуз.

ІІІ. Внутрішній аналіз – це процес оцінки факторів, які виникають в межах самої організації і є результатом діяльності або бездіяльності її керівників.

Основне завдання внутрішнього аналізу виявлення сильних та слабких сторін організації.

Сильні сторони – це особливі сторони організації, які відображають її конкурентоспроможність.

Слабкі сторони – це якості, яких не визначає організація проти успішної конкуренції.

При розробці операційної стратегії важливе місце належить операційним пріоритетам, які являють собою головні виробничі цілі організації:

1.Виробничі витрати

2.Якість і надійність продукції

3.Термін виконання замовлень та поставок

4.Здатність реагувати на зміни попиту

5.Гнучкість і швидкість освоєння продукції

6.Інші критерії, що залежить від виду продукції

2. Сутність системного підходу до операційного менеджменту

Системний підхід до управління операційною системою — це спосіб мислення стосовно організації та управління. Локальний підхід передбачає вивчення певної структури і функціональних особливостей її автономних елементів.

Системний підхід розглядає кожен об’єкт як систему і орієнтує на виявлення в ньому різноманітних типів зв’язків та поєднання їх у єдину систему.

При системному підході організація вивчається як цілісна система, для якої властива єдність її структурних і функціональних елементів. Між елементами в системі встановлюються певні відносини, що обумовлюють ті чи інші її властивості. Ці відносини і властивості є проявом головного принципу системного підходу - цілісності системи.

Системний підхід тісно пов'язаний із загальною теорією систем. Він є методологією аналізу та синтезу об'єктів природи, науки і техніки, організаційних і виробничих комплексів як систем. Під системою розуміють сукупність або комбінацію взаємопов'язаних елементів або частин, що утворюють комплексне єдине ціле, які певним чином взаємодіють для досягнення заданої мети.

Основні принципи системного підходу:

• Цілісність, яка дозволяє розглядати систему одночасно і як єдине ціле, і як підсистему вищестоячих рівнів.

• Ієрархічність побудови, тобто наявність множини (принаймні двох) елементів, які розташовані на основі підпорядкування елементів нижчого рівня елементам вищого рівня. Реалізація цього принципу добре видна на прикладі будь-якої конкретної організації, яка являє собою взаємодію двох підсистем: керуючої і керованої. Одна підчиняється іншій.

• Структуризація, яка дозволяє аналізувати елементи системи і їх взаємозв'язки в рамках конкретної організаційної структури. Як правило, процес функціонування системи обумовлений не стільки властивостями її окремих елементів, скільки властивостями самої структури.

• Множинність, яка дозволяє використовувати множину кібернетичних, економічних і математичних моделей для опису окремих елементів і системи в цілому.

• Системність — властивість об'єкта володіти всіма ознаками системи.

Ефективність системного підходу залежить від характеру застосовуваних загальносистемних закономірностей, що встановлюють зв'язок між системними параметрами. На сучасному етапі на основі узагальнення різних варіантів системного підходу створюються умови для побудови загальної теорії про системи — системології. Виникнення і поширення системного підходу зумовлено кризою елементаризму і механіцизму у зв'язку з ускладненням завдань науки і практики. Системний підхід розвиває і конкретизує такі категорії діалектики, як зв'язок (філософія), відношення, зміст і форма, частина і ціле та ін.

Основний засіб системного підходу — системний аналіз.