65. Фізіологічна дія гіберелінів

Найбільш чітко дія гіберелінів проявляється у їх здатності стимулювати ріст стебла карликових рослин. Оброблені гібереліном карликові рослини вирівнюються по висоті з нормальними. Гібереліни також помітно підсилюють витягування стебла і у нормальних рослин. Видовження стебла обумовлюється розтягуванням клітин, а не їх поділом. Міце дії – апікальна та інтеркалярна меристеми. З ростом рослин і виходом рослин із стану розетки (стрілкуванням) пов*язаний вплив гіберелінів па перехід до фази цвітіння рослин довгого дня. Найяскравіший прояв їхньої дії – стимуляція стрілкування, а також цвітіння рослин довгого дня в умовах короткого дня. У рослин короткого дня гіберелін може спричинювати навіть протилежну дію щодо цвітіння. . зокрема екзогенно введений гіберелін знімає у дворічних рослин необхідність в яровизації. Вони також здатні виводити насіння та бульби деяких рослин зі стану спокою. Обробка гібереліном насіння багатьох видів рослин прискорює його проростання. Гіберелова кислота викликає партенокарпію (розвиток плодів у рослин без запліднення, а отже і без утворення насіння) Гібереліни не стимулюють ріст кореня, а в підвищених концентраціях шкідливі. Гіберелін активує синтез нуклеїнових кислот та білків. Під впливом гіберелінів синтезується матрична РНК, яка кодує утворення певних ферментів. Також доведено, що Га активує ферменти, що контролюють синтез фосфоліпідів, утворення гранулярного ендоплазматичного ретикулума та секрецію ферментів.

66. Фізіологічна роль азоту

Нітроген NO3- NH4+ Ф-ї в процесі ж-ті рослин: входить до складу амінокислот, білків, азотистих основ, нуклеотидів, нуклеїнових кислот, вітамінів групи В, хлорофілу, гормонів, алкалоїдів, аміноцукрів. Ознаки прояву недостатності елемента: рослини розкладають свої білки, щоб реутилізувати нітроген; серед перших розкладаються білки хлоропластів, рослини жовтіють, слабко ростуть, листя обсипається, скорочується вегетація.

• У грунтi азот майже повнiстю зв’язаний у складi гумусу, невелику частину мiстять рос­линнi та iншi органiчнi залишки, якi швидко мiнералiзуються з ви­вiльненням амiаку. Амонiйного азоту приблизно 2/3 вiд загальної кiлькостi i вiн може бути як у грунтовому розчинi, так i у складi гумусу. В грунтi присутнi iони NO3, якi досить рухливi i можуть швидко вимиватись. У грунтi, проросшому коренями i ходами червiв, бiльше iонiв NO3, а у грунтi кислому, з поганою повiтряпроникнiстю бiльше iонiв NH4.

• В глибокому чорноземi Лiсостепу України знаходиться 0,3-0,4% загального азоту, 0,003-0,004% амонiйного та до 0,04% нiтратного.

• Азот добре засвоюється рослиною з солей азотної кислоти і амонію. Він є одним з найголовніших елементів кореневого живлення, так як входить до складу білків всіх живих клітин. Складна молекула білка, з якого побудована протоплазма, містить від 16 до 18% азоту. Азот є складовою частиною нуклеїнових кислот, що входять до складу ядра і є носіями спадковості. Значення азоту для рослинної клітини визначається ще тим, що він є невід'ємною частиною хлорофілу - зеленого пігменту рослин, від присутності якого залежить фотосинтез; він входить до складу ферментів, які регулюють реакції обміну речовин, і ряду вітамінів. Дуже невелика кількість азоту зустрічається в рослині в неорганічної формі. При надлишку азотного живлення або при недоліку світла в клітинному соку накопичуються нітрати. 

• Всі форми азоту рослині перетворюються на аміачні сполуки, які, вступаючи в реакцію з органічними кислотами, утворюють амінокислоти і аміди - аспарагін і глютамін. Аміачний азот звичайно не скупчується в рослині в значних кількостях. Це спостерігається тільки при нестачі вуглеводів; в цих умовах рослина не може його переробити в нешкідливі органічні речовини - аспарагін і глютамін. Надлишок аміаку в тканинах часто призводить до їх пошкодження. Особливо з цією обставиною слід рахуватися при вирощуванні рослин в теплиці в зимовий час. Надмірна доза аміачного азоту в живильному розчині і недостатність освітлення, яка знижує інтенсивність фотосинтезу, можуть призвести до пошкодження листової паренхіми через скупчення аміаку. 

• Азот необхідний овочевим рослинам протягом усієї вегетації, так як вони постійно будують нові органи. Якщо рослина відчуває нестачу в азоті, то це перш за все позначається на темпі зростання. Нові пагони майже не утворюються, розміри листя зменшуються. При відсутності азоту в старих листках хлорофіл руйнується, внаслідок чого листя приймають блідо-зелене забарвлення, а потім жовтіє і відмирає.