32. Особливості водного режиму рослин різних екологічних груп.

Гiгрофiти - рослини вологих мiсць. До групи гігрофітних рослин належать ті, які розвиваються в умовах достатнього водопостачання.

Для них характерно: 1. відкриті продихи; 2. гідатоди для видалення води; 3. погано переносять будь-яку засуху.

Мезофiти - рослини помiрних широт. До групи мезофітів належать переважно представники культурної флори, які здатні розвиватися в умовах достатнього водопостачання

Ксерофiти - рослини сухих мiсць- дiляться на кiлька пiдгруп:

Ефемери - ростуть лише пiд час дощiв, уникаючи посухи.

2.Рослини, запасаючi вологу-несправжнi ксерофiти - це суккуленти, кактуси. Продихи вiдкриваються вночi, CO2 зв'язується органiчними кислотами

3.Рослини з пристосуваннями для добування води, а саме: довге корiння, високий осмотичний тиск i всисна сила. Листки тонкi з густою сiткою жилок, транспiрацiя висока - це дикий кавун, полин, степова люцерна.

4. Рослини,якi переносять посуху у станi анабiозу - склерофiти, рослини з жорсткими листками- мохи, лишайники. При зав'яданнi вмiст води може опускатись до 25% вiд загального. При достатнiй кiлькостi води транспiрацiя висока. При низькiй кiлькостi листки згортаються у трубку, крiм того мають високу в'язкiсть цитоплазми, продихи зануренi в кутикулу. Це рослини ковилу, типчаку.

33. Охарактеризуйте механiзми пересування води по рослинах

Шлях води по рослині ділиться на дві частини:

Перша, утворена з живих клітин, дуже мала (кілька мм)

• В корені – від кореневого волоска до судин центрального циліндра

• В листку – від судин провідного пучка до міжклітинників хлоренхіми.

Друга – судини, трахеїди, мертві судини. Їх довжина сягає від кількох см (у трав'янистих) до десятків м (у дерев). Поряд з роботою верхнього і нижнього кінцевих двигунів водної течії у рослин, пересування води по рослині, зокрема у провідних пучках забезпечується за рахунок капілярних явищ.

В трубках з малим діаметром за рахунок водневих зв'язків відбувається зчеплення молекул води між собою (когезія) та до стінок трубки (адгезія). Вода таким чином може у капілярах підніматися на значну висоту

34. Пластиднi пiгменти рослин

Пластидні пігменти: хлорофіли, каротиноїди, фікобіліни.

Хлорофіли: Хлорофіл а: C₅₅H₇₂O₅N₄Mg; Хлорофіл b: C₅₅H₇₀O₆N₄Mg; Хлорофіл d:C₅₅H₇₀O₅N₄Mg; Хлорофіл c: не має залишку спирту фітону.

• Вищі рослини- хлорофіли а, в

• Бурі та діатомові водорості – хл. а,с

• Червоні водорості - хл. а,d

• Фотосинтезуючі бактерії - бактеріохлорофіл

Функції хлорофілів

1) поглинаня світла;

2) передача енергії збуждення з одних молекул на інші;

3) первинний розподіл зарядів на мембрані. В хлоропластах вищих рослин найчастіше зустрічаються β-каротин;

Каротиноїди: каротини та їхні окиснені форми ксантофіли.

• ксантофіли – лютеїн- поххідне від а-каротину, зеаксантин від В-каротину, є ще віолаксантин, неоксантин інші. Лютеїн є в жовтці кур*ячих яєць

• Як і хлорофіли нековалентно зв*язані з білками і ліпідами фотосинт-х мембран

Функції каротиноїдів:

• Участь у поглинанні світла в якості додаткових пігментів (у синій частині спектру);

• Передача енергії збудженого стану на хлорофіли;

• Утворення і видалення синглетного кисню;

• Гасіння триплетного хлорофілу;

• Фотопротекторна функція – ксантофільний (віолаксантиновий) цикл – регуляція світлового потоку.

• Відносяться до групи жовчних пігментів, у тварин представником є білірубін. Це тетрапіроли з відкритим ланцюгом, системою кон*югованих подвійних і одинарних зв*язків. Не мають магнію та фітолу.

Фікобіліни є хроматофорними групами фікобіліпротеїнів - глобулінових білків, з якими вони на відміну від хлорофілів з*єднані міцними ковалентними зв*язками. Крім фікобілінів, які приймають участь у водоростей у фотосинтезі , у всіх рослин є фікобілін фітохром, який є фоторецептором червоного і далекого червоного світла і виконуючий регуляторні функції .