1. 2 Програмне забезпечення

Операційна система - це сукупність програмних засобів, які забезпечують управління апаратними ресурсами обчислювальної системи і взаємодію програмних процесів з апаратурою, іншими процесами та користувачем.

Операційна система (ОС) виконує наступні функції: управління пам'яттю, введенням-виведенням інформації, файлової системою, взаємодією процесів; диспетчеризацією процесів; захист інформації; облік використання ресурсів; обробка командного мови; виявлення різних моментів, які виникають в процесі роботи, і забезпечення відповідної реакції на них (наприклад, при виникненні помилкових ситуацій).

Ядро ОС доповнюється набором сервісних програм. З їх допомогою виконують початкову розмітку магнітних дисків, встановлюють параметри зовнішніх пристроїв, здійснюють тестування та оптимізацію роботи з ними, архівацію файлів, боротьбу з вірусами, стикування комп'ютерів в мережі та ін.

Операційна система і сервісні програми потрібні для роботи кожного комп'ютера. Вони, як правило, поставляються разом з ним незалежно від сфери застосування комп'ютера. У наш час найбільшого поширення набули такі ОС: Windows, MS DOS, Unix, OS / 2 і т.д.

Ці засоби служать для розробки програм. Команди, які виконуються МП, надходять у машинному коді. Кожна команда при цьому має вигляд послідовності нулів та одиниць. Писати програми машинною мовою незручно, а їх надійність низька. Тому програми розробляються мовою, зрозумілою людині (інструментальна мова), після чого спеціальною програмою (транслятором) текст програми перекладається на машинний код (транслюється).

Інструментальні мови поділяють на мови низького рівня (близькі до машинної мови) та мови високого рівня (близькі до мови людини). До мов низького рівня належать асемблери, а високого - Visual BASIC, C + +, Delphi, мови баз даних і т.п.

Транслятори бувають два типів: інтерпретатори і компілятори. Інтерпретатор читає команду одного оператора програми, аналізує його в контексті вже працюючої програми і потім його виконує, після чого переходить до обробки команди наступного оператора. Компілятор спочатку читає, аналізує та перекладає на машинний код усю програму, і тільки після завершення всієї трансляції ця програма виконується.

Оскільки при інтерпретації програма виконується частинами, на комп'ютерах з малою оперативною пам'яттю можна виконати, хоча і повільно, досить великі програми. Компілятори під час аналізу всієї програми оптимізують її. З цієї причини, а також завдяки тому, що програма зчитується в оперативну пам'ять відразу повністю, при компіляції вона виконується швидше, ніж при інтерпретації.

Систему програмування, крім транслятора, складають текстовий редактор, компонувальник, виконавча система, бібліотека стандартних програм, наладчик, засоби автоматизації програмування (дизайнери, майстри). Прикладами таких систем є Delphi, Visual BASIC, Visual FoxPro, C + + і ін.

Прикладні системи призначені для вирішення задачі або класу задач, а також для надання користувачеві певних послуг. Завдяки прикладним системам можуть вирішувати свої професійні завдання навіть ті користувачі комп'ютерів, які не вміють програмувати.

Разом з терміном «прикладні системи» вживають термін «пакети прикладних програм». Вони поділяються на три групи: методо-орієнтовані; проблемно-орієнтовані; загального призначення.

Методо-орієнтовані пакети служать для реалізації певних методів вирішення завдань, наприклад обробки статистичних даних, розв'язання оптимізаційних задач. Проблемно-орієнтовані пакети призначені для автоматизації конкретних видів діяльності, наприклад бухгалтерського обліку, маркетингу, менеджменту, навчання і так далі.

Пакети загального призначення використовують для обробки інформації в різних сферах діяльності. До таких пакетам належать текстові редактори, електронні таблиці (ЕТ), пакети ділової графіки, інформаційно-пошукові системи, щоденники і так далі.

Наведена вище класифікація прикладних систем не є єдино можливою. Наприклад, у ОС Windows все програмне забезпечення поділяється на саму ОС і решта програми, які називаються доповненнями (від англ. Application). До них належать інструментальні мови, системи програмування, прикладні системи тощо.