88. Розвиток господарства Радянської України в другій половині 50-х - першій половині 60-х років.

На середину 50-х років Україна займала вагоме місце в народногосподарському комплексі СРСР. Особливого розвитку набули машинобудування, металургія та легка промисловість.

У 1955-1960 рр. обсяги виробництва тракторів збільшились удвічі, металорізальних верстатів - в 1,7 рази, тепловозів - вії разів. Водночас у середині 50-х років виявились серйозні недоліки системи управління народним господарством. Були надмірно роздуті штати в міністерствах і відомствах, давалося взнаки жорстко централізоване планування. У цих умовах М. Хрущов висунув ідею реформи управління. Але ні він, ні його найближче оточення не ставили питання про повний злам командно-адміністративної системи, скасування централізації.

У лютому 1957 р. народне господарство СРСР переходило на управління за територіальним принципом через ради народного господарства (раднаргоспи). Було утворено 105 раднаргоспів, з них 11 - на території України, де замість 11 союзно-республіканських і двох республіканських міністерств було створено 11 економічних адміністративних районів (у 1960 р. - ще три), якими керували раднаргоспи.

89. Викриття культу особи Сталіна. Демократизація суспільно-політичного життя на Україні в другій половині 50-х - на початку 60-х років та її суперечливий характер.

Культ особи Сталіна було викрито Микитою Хрущовим у ході двадцятого з’їзду КПРС в 1956 році, двадцять п’ятого лютого. Він тривав з чотирнадцятого по 25 лютого 1956, на ньому були присутні з вирішальним голосом тисячі триста сорок дев’ять делегатів, з дорадчим голосом вісімдесят одна, що представляли чотиреста дев’ятнадцять тисяч шістсот дев’ять кандидатів у члени партії і шість мільйонів сімсот дев’яносто п’ять тисяч вісімсот дев’яносто шість членів партії.

Викриття культу особи Сталіна Микитою Сергійовичем Хрущовим було викладено в закритій доповіді «Про культ особистості і його наслідки».

У ньому Хрущов озвучив свою точку зору на недалеке минуле країни, а також перерахував численні факти історії другої половини тридцятих-початку п’ятдесятих років, інтерпретував їх як злочини, де на Сталіна за них покладалася вина. Проблема військових і партійних діячів, які були репресовані при цьому правителя, також була піднята.

Доповідь, незважаючи на цю умовну закритість, розповсюдили по всім партійним куточках країни, а на деяких підприємствах навіть безпартійних залучали до його обговорення. Навіть в осередках ВЛКСМ велося його обговорення. У всьому світі доповідь, викривав культ особи Сталіна, привернув велику увагу, його перевели на багато мов і поширювали навіть у некомуністичних колах. Однак тільки в тисяча дев’ятсот вісімдесят дев’ятому році він був опублікований в самому Радянському Союзі в журналі під назвою «Известия ЦК КПРС».

90. Наростання кризових явищ в соціально-економічному, політичному і культурному житті Радянської України в другій половині 1960-х - першій половині 80-х років.

Після хрущовський період (1964—1984) у житті народів СРСР, у т. ч. України, увійшов в історію як період "застою", що виявився в економіці, суспільно-політичному та культурному житті країни. Він характеризувався надмірною ідеологізацією, посиленням тоталітарних тенденцій, боротьбою з інакодумством. Десталінізація поступилася місцем неосталінізму. Криза, що охопила економіку України, була наслідком т.зв. соціалістичних методів господарювання. Економічна система, що ґрунтувалася на суцільному одержавленні засобів виробництва, над централізації, силі наказу та інструкції згори, не могла забезпечити заінтересованості людей у результатах своєї праці, обмеживши особисте споживання до мізерного рівня, "перетворила трудівника на пасивного споживача у багатьох випадках безплатних благ і послуг. Як наслідок, наприкін. 70-х —- на поч. 80-х років Україна, як і весь СРСР, опинилася на межі економічної прірви.