44. Політичне становище і соціально-економічний розвиток східноукраїнських земель у першій половині XIX століття.

Антикріпосницька боротьба в Україні в першій половині 19 ст.

Посилення кріпосного гноблення супроводжувалося виступами селян. Серед виступів, спрямованих кріпосницьких порядків, набуло поширення подання скарг, адресованих особисто цареві. У скарзі селяни просили вря¬тувати їх від знущань кріпосників. Не дочекавшись роз¬в'язання наболілих проблем, вони піднімалися на бороть¬бу: відмовлялися виконувати панщину, підпалювали маєт¬ки, втікали на Південь, незважаючи на репресивні заходи з боку царизму.На початку XIX ст. відбулася низка селянських по¬встань. У 1803 р. заворушення почалися в 24 селах і містечках Черкаського повіту Київської губернії. У 1811-1826 рр. жителі с. Підвисокого Уманського повіту відмо¬вилися виконувати повинності. Тривалою була боротьба подільських селян під проводом Устима Кар малюка, якого підступно вбили в 1835 р. Великого розголосу на¬були Бузьке повстання 1817 р Чугуївське 1819 р., Шебе-линське 1829 р. в місцях проживання військових посе¬ленців та державних селян.Під час Кримської війни (1855 р.) царським урядом було оголошено про створення державного ополчення. Українські селяни, прийнявши цю звістку за відновлення козаччини, тисячами записувалися у «козачі» загони, відмовляючись виконувати кріпацькі повинності. У Київській губернії розгорнувся масовий антикріпосницький рух, який охо¬пив понад 400 сіл із 180 тис. учасників, відомий під наз¬вою «Київська козаччина». Повстання було придушене урядовими військами.Не менш грізним попередженням кріпосницькій систе¬мі було повстання, відоме як «похід у Таврію за волею». Воно охопило 570 сіл з населенням 75 тис. чоловік. На¬весні 1856 р., після поширення чуток, що ніби-то пересе¬ленцям царський уряд пообіцяв землю і волю, люди ціли¬ми селами кидали рідні домівки й рухалися до Криму. Озброївшись кілками, вилами, вони розганяли загони поліції та військові команди, що намагалися їх зупини¬ти. Лише великими армійськими силами самодержавству вдалося придушити останній масовий виступ селянства напередодні реформи 1861 р.Розклад кріпосницьких відносин і розвиток у надрах старого ладуелементів капіталізму зумовили зміни в со¬ціальній структурі українського суспільства. У 30-50-ті ро¬ки зросла кількість поміщиків, які заснували у своїх маєт¬ках промислові підприємства, переважно цукроварні та ґуральні. Частина з них зайнялася торгівлею. Саме таким шляхом формувалася торговельно-промислова буржуазія. Збут і закупівля сільськогосподарської та промисло¬вої продукції в Україніздійснювалися через розгалуже¬ну мережу торгів, базарів, особливо ярмарків. Серед ярмар¬ків загальноросійське значення мали три Харківські, Іллінський (у Ромнах, а з 1852 р. - у Полтаві), Введен-ський (Суми), Масляний (Ромни), Хрестовоздвиженський (Кролевець), Контрактовий (Київ), Онуфрієвський (Бер¬дичів), Георгієвський (Єлисаветград). Зовнішня торгівля в Україні через чорноморсько-азовські порти здійснюва¬лася в основному товарами сільськогосподарського вироб¬ництва.