Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
экз.стр.укр..doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
746.5 Кб
Скачать

38.Полтавська битва та її місце в історії українського народу.

Полта́вська би́тва — визначна баталія під час Великої Північної війни між арміями Карла XII та Петра I. Відбулася 27 червня (8 липня) 1709 року поблизу Полтави. Передумови Після успішного завершення воєнних дій на території Речі Посполитої та Саксонії, король Швеції Карл XII вирішив завдати остаточної поразки Московському царству. З цією метою навесні 1708 його армія розпочала похід через білоруські землі на Смоленськ і далі на Москву. Однак через гостру потребу відновити сили та сподівання на приєднання до війни союзників — Туреччини та Кримського ханату, враховуючи таємні переговори Карла XII та його союзника польського короля С. Лещинського з гетьманом І. Мазепою, шведське командування змінило початковий план воєнних дій й рушило на південь. Наслідки В історії війн деякі битви вирішували долю поодиноких народів та держав на довгі десятиліття — а то і століття. До таких битв належить без сумніву і битва під Полтавою, яка вирішила долю не тільки Швеції і Росії, але також і України.[1] Для України наслідком Полтавської катастрофи була московська військова окупація й щораз більше обмеження автономних прав Козацько-Гетьманської держави.[2] Лівобережна Україна 1709 року зазнає відчутного удару по своєму самоврядному статусу.Полтавська битва мала далекосяжні наслідки і для всієї Європи. Шведський історик Петер Енґлунд зазначає:Від дня Полтавської битви закінчився період шведського панування, Росія почала звільнятися від свого старого ворога, могутнього сусіда, який закривав вихід до Балтійського моря. Водночас, Полтавська битва стала колосальною катастрофою не тільки для Швеції, але й для Європи; вона зламала колишній баланс влади, — могутність після Полтави переходить від Швеції до Росії, яка міцніє і перетворюється у велику державу.

39.Наступ царизму на автономію України. Кінець Гетьманщини та козацького політичного і соціального устрою.

По закінченні Північної війни Петро I уживає заходів по ліквідації автономії У. При гетьмані був призначений резидент А. Ізмайлов. У м. Создается Малороссийская колегія (1722-1727 р.) на чолі з бригадиром С. Вельяминовым. Вона складається з 6-ти російських офіцерів і прокурора і контролює владу гетьмана. Обраний у 1727 р. гетьман Д. Апостол править через військову канцелярію, Раду генеральної старшины і царського резидента. Після його смерті в 1734 р. царський уряд не дозволив обрати нового гетьмана, а уся влада була передана князю Шаховскому і Правлінню гетьманського керування. Безуспішної виявилася робота створеної в 1728 році

Кодификационной комісії, якої керував Генеральний обозний Я. Лизогуб (1675-1749). За 15 років діяльності вона створила важливий документ із 351 статті - «Права, за якими позиватися Малоросійський народ». У ньому конкретизувалися повноваження і межі автономності У в складі Російської імперії. Проте Сенат 12 років затягував розгляд цього положення, а в 1767р. «Права... » відкинула ЕкатеринаІІ.