Стадії та етапи розробки інформаційних систем визначає відповідний державний стандарт (гост 34.601—90).

Державний стандарт розрізняє вісім стадій створення інформа-ційних систем:

1) формування вимог до автоматизованої системи (АС);

2) розробка концепції АС;

3) технічне завдання;

4) ескізний проект;

5) технічний проект;

6) робоча документація;

7) введення в експлуатацію;

8) супроводження АС.

На першому етапі провадиться обстеження об’єкта та обгрунтовується необхідність створення АС, формулюються вимоги користувача до АС, оформляються звіт про виконану роботу.

Під час розробки концепції АС (другий етап) провадяться на-уково-дослідні роботи для пошуку шляхів та оцінки можливостей реалізації вимог користувача. На цьому етапі можна визначити методи, які будуть покладені в основу розрахунків, або принципові підходи до розв’язування конкретних задач. Цей етап закінчується складанням та затвердженням звіту про науково-дослідну роботу. Цей звіт може містити оцінку необхідних для реалізації розробки та самої АС ресурсів, давати порівняльну характеристику тих чи інших варіантів розробки АС, визначати порядок оцінки якості системи.

На третьому етапі формується технічне завдання (ТЗ) на ство-рення АС. ТЗ є основним документом, що визначає вимоги та порядок створення (розвитку або модернізації) автоматизованої системи. На підставі ТЗ провадиться розробка АС, її прийом під час вводу в дію. ТЗ розробляють на систему в цілому. Додатково можуть бути розроблені ТЗ на окремі частини АС.

На етапі розробки ескізного проекту виробляються попередні проектні рішення по всій системі або її частинах. Може бути виз-начений перелік задач, які будуть розв’язуватися в системі, концепція інформаційної бази, яка створюється (інфологічна модель), функції та параметри основних програмних засобів.

Етап розробки технічного проекту передбачає розробку про-ектних рішень щодо системи та її частин, розробку документації на АС, розробку документації на постачання виробів для комплектації АС або технічних вимог для їх розробки, розробку завдань на проектування в суміжних частинах проекту.

На етапі розробки документації на АС створюються проектні документи, які визначаються державними стандартами. Під час створення робочого проекту формуються документи, які визначає стандарт для цього етапу проектування, та розробляються або адаптуються програми обробки інформації. На етапі вводу в експлуатацію необхідно виконати такий обсяг робіт: підготувати об’єкт до вводу в експлуатацію, скомплектувати АС, встановивши технічні та програмні засоби, виконати будівельно-монтажні роботи, провести попередні випробування системи, виконати дослідну експлуатацію системи та провести приймальні іспити.

Підготовка об’єкта до автоматизації починається з видання наказу про зміни в структурі об’єкта, документообігу, розподілі обов’язків між персоналом, переході на нову технологію обробки інформації. На цьому етапі дуже важливо підготувати персонал до роботи в інформаційній системі. Підготовка персоналу може провадитися силами розробників системи (лекції, семінари, практичні заняття) або з допомогою спеціальних курсів чи факультетів підвищення кваліфікації. Під час супроводження АС виконуються роботи згідно з гарантійними зобов’язаннями розробника системи. У цей період можуть усуватися недоліки, які виявляються під час експлуатації.

Стадії та етапи, які мають бути пройдені під час створення АС, обумовлюються в договорах і технічному завданні. Дозволяється виключати стадію «Ескізний проект» та окремі етапи робіт на всіх стадіях, об’єднувати стадії «Технічний проект» та «Робоча документація» в одну стадію «Техноробочий проект».

Структурним аналізом називають метод дослідження системи, який починається із загального огляду її і потім деталізується, набуваючи ієрархічної структури з дедалі більшим числом рівнів.

Таким методам притаманне:

1) розбиття на рівні абстракції з обмеженням числа елементів на кожному з рівнів (зазвичай від 3 до 7, при цьому верхня межа відповідає можливостям людського мозку сприймати певну кількість взаємопов’язаних об’єктів, а нижня вибрана з міркувань здорового глузду);

2) обмежений контекст, що включає лише істотні на кожному рівні деталі;

3) використання суворих формальних правил запису;

4) послідовне наближення до кінцевого результату.

Серед різноманіття графічних нотацій, що використовуються для вирішення перелічених задач, у методологіях структурного аналізу найчастіше й ефективно застосовуються такі: