Аспекти оцінки економічної інформації.

• синтаксичний;

• семантичний;

• прагматичний.

Синтаксичний аспект пов’язаний з формою подання інформації для передачі і збереження не залежно від її змістових і споживчих якостей.

Семантичний аспект передає змістовність повідомлення по відношенню до користувача. Чим більше повідомлення приносить нової інформації зрозумілої користувачу, тим більше в ньому змістовної інформації і навпаки. Найбільш частіше вимірюють інформацію на синтаксичному рівні.

Прагматичний аспект відбиває відповідність інформації цілям управління. Чим більше впливає повідомлення на ефективність управління, тим більше воно несе прагматичної інформації і навпаки.

Існують наступні процедури формалізованого опису еі:

• класифікація;

• кодування.

Класифікація – це поділ множини об’єктів на частини за їх подібністю або різницею згідно з прийнятими методами. Класифікація використовується для упорядкування змісту і взаємозв’язку економічних показників.

Основні поняття класифікації.

Об’єкт класифікації – елемент класифікованої множини.

Ознака класифікації – властивість або характеристика об’єкта, за якою використовується класифікація.

Значення ознаки – якісне або кількісне вираження ознаки класифікації.

Класифікаційне угрупування – частина об’єктів, яка виділена під час класифікації.

Глибина класифікації – кількість ступенів класифікації.

Класифікатор – офіційний документ, що являє собою систематизований перелік назв і кодів, класифікаційних угрупувань або об’єктів класифікації.

Ієрархічний метод класифікації (ІМК) початкову множину об’єктів техніко-економічної інформації поділяє на угруповання (класи) першого рівня поділу, далі кожен з них – на угруповання наступного рівня, і так далі в залежності від кількості ознак класифікації.

Позитивні сторони ІМК:

• добра пристосованість його до ручної обробки;

• звичність;

• велика інформативність коду.

Недоліки ІМК:

• жорсткість структури;

• не можливість агрегувати об’єкти.

Фасетний метод класифікації (ФМК) початкову множину об’єктів поділяє на незалежні класифікаційні угруповання з використанням щоразу однієї з обраних ознак.

Фасетний метод класифікації немає недоліків ієрархічного методу.

Засобами вираження результатів класифікації є кодування.

Основні поняття кодування:

Кодування – створення і присвоєння коду класифікаційному угрупуванню та об’єкту класифікації.

Основні поняття кодування:

• код – знак або сукупність знаків, узятих для позначення класифікаційного угрупування і об’єкта класифікації;

• алфавіт коду – система знаків, узятих для створення коду. Алфавіт коду може бути: цифровим, буквеним або буквено-цифровим;

• основа коду – кількість знаків у алфавіті коду;

• контрольне число – розрахункове число, яке використовується для перевірки вірогідності запису коду.

Порядковий метод кодування – це створення коду із чисел натурального ряду і його присвоєння.

Серійно-порядковий метод кодування – це створення коду із чисел натурального ряду із закріпленням окремих серій за об’єктами класифікації з однаковими ознаками і його присвоєння.

Послідовний метод кодування – це створення коду класифікаційного угруповання і об’єкта класифікації з використанням кодів послідовно розміщених підпорядкованих групувань, отриманих за ІМК, і цого присвоєння.

Паралельний метод кодування – це створення коду класифікаційного групування і об’єкта класифікації з використанням кодів незалежних групувань, отриманих за фасетним методом класифікації, і його присвоєння.

Структура коду визначається за допомогою наступних символів:

Х – розряд класифікаційної ознаки з цифровим кодом;

В – розряд класифікаційної ознаки з літерним кодом;

О – розряд порядкового коду з цифровим алфавітом;

+ - знак ієрархічної системи класифікації;

; - знак фасетної системи класифікації;

К – контрольний розряд коду.

Розрізняють 2види кодування: