Робоча документація на розробку іс. Документи : «Постановка задачі» та «Розроблення алгоритмів отримання результатних даних».

Стадії та етапи розробки ІС визначає відповідний стандарт ГОСТ 34.601-90.

Державний стандарт розрізнює вісім стадій створення ІС:

• формування вимог до автоматизованої системи АС);

• розробка концепції АС;

• технічне завдання;

• ескізний проект;

• технічний проект;

• робоча документація (рабочий проект);

• введення в експлуатацію;

• супроводження АС.

На першому етапі проводиться обстеження об’єкта та обґрунтовується необхідність створення АС, формулюються вимоги користувача до АС, оформлюється звіт про виконану роботу.

Під час обстеження з’ясовується документообіг, форми початкових та вихідних документів, методики розрахунку окремих показників.

Обстеження має виявити проблеми, розв’язання яких можливе засобами обчислювальної техніки, та надати оцінку доцільності створення АС.

На другому етапі розробляється концепція АС, проводяться науково-дослідні роботи для пошуку шляхів та оцінки можливостей реалізації вимог користувача, визначаються методи, які будуть покладені в основу розрахунків. Цей етап закінчується складанням та затвердженням звіту про науково-дослідну роботу.

На третьому етапі формується технічне завдання (ТЗ) на створення АС. ТЗ є основним документом, що визначає вимоги та порядок створення (розвитку або модернізації) АС.

На етапі розробки ескізного проекту виробляються попередні проектні рішення по всій системі або її частинах. Визначається перелік задач, концепція інформаційної бази, функції та параметри основних програмних засобів, наводяться форми первинних та вихідних документів, які погоджені із замовником, структури інформаційних масивів, основні алгоритми розробки.

Етап розробки технічного проекту передбачає розробку проектних рішень щодо системи та її частин, розробку документації на АС, документації на постачання виробів для комплектації АС. Проектні рішення рішень щодо системи та її частин визначають: організаційну структуру, функції персоналу, структуру технічних засобів, мови програмування, або СУБД, системи класифікації та кодування.

На етапі розробки документації на АС створюються проектні документи. Обов’язково розробляються постановка задачі, алгоритм її ровязання, описується інформаційне забезпечення, організаційне, технічне та програмне забезпечення.

Найважливішою роботою під час створення робочого проекту є розробка та від лагодження програм або їх адаптації.

Дозволяється виключити стадію «Ескізний проект» та окремі етапи робіт на всіх стадіях, об’єднувати стадії «Технічний проект», «Робоча документація» в одну стадію «Техноробочий проект».

Автоматизація розв’язання задачі потребує визначення постановки та алгоритму її розв’язання, в яких наводиться формалізований опис та рішення цієї задачі.

Документ “Опис постановки задачі (комплексу задач)” має такі розділи:

• характеристика комплексу задач;

• вихідна інформація;

• вхідна інформація.

Документ “Опис алгоритму” визначає математичний опис та алгоритм розв’язання. Математичний опис визначає математичну модель або розрахункові формули. Алгоритм розв’язання відображається, як правило, у графічному вигляді.

Безпека ІС - захищеність системи від випадкового або навмисного втручання в нормальний процес її функціонування, від спроб розкрадання інформації, модифікації або руйнування її компонент.

Методи і засоби забезпечення безпеки інформації:

а) фізичне - перешкода доступу до інформації (апаратури, відвідувачів);

б) управління доступом інформації - ідентифікація користувача; авторизація (перевірка повноважень); реєстрація звернення до захищених ресурсів; реагування системи при спробах несанкціонованих дій;

в) механізм шифрування;

г) регламентація, тобто створення таких умов автоматизації, обробки, зберігання і передачі інформації, при яких захист виконується найбільшою мірою;

д) примушення - метод захисту, при якому користувач і персонал ІС вимушені дотримуватися правил обробки і передачі інформації під загрозою відповідальності;

е) морально-етичні засоби захисту інформації, що включають норми поведінки, які складаються в компанії у процесі розвитку ІС.

Захисту вимагають інформація і дані, комунікаційні послуги і послуги з обробки та передачі даних, обладнання і засоби.

Вимоги по забезпеченню безпеки в різних ІС можуть істотно відрізнятися, однак вони завжди спрямовані на досягнення трьох основних властивостей:

· цілісність - інформація, на основі якої приймаються рішення, повинна бути достовірної і точної, захищеної від можливих ненавмисних і злочинних перекручень;

· приступність (готовність) - інформація і відповідні автоматизовані служби повинні бути доступні, готові до роботи завжди, коли в них виникає необхідність;

· конфіденційність - засекречена інформація повинна бути доступна тільки тому, кому вона призначена.

Загроза безпеці інформації - потенційне порушення системи, це подія або дія, яка може призвести до спотворення, несанкціонованого використання або руйнування інформаційних ресурсів системи, а також програмних і апаратних засобів. Загрози класифікуються на випадкові і навмисні, які можуть бути активні і пасивні.

Широке впровадження інформаційних технологій у життя сучасного суспільства привело до появи ряду загальних проблем інформаційної безпеки :

· необхідно гарантувати безперервність і коректність функціонування найважливіших інформаційних систем (ІС), що забезпечують безпеку людей і екологічної обстановки;

· необхідно забезпечити захист майнових прав громадян, підприємств і держави відповідно до вимог цивільного, адміністративного і господарського права (включаючи захист секретів і інтелектуальної власності);

· необхідно захистити цивільні права і волі, гарантовані чинним законодавством (включаючи право на доступ до інформації).

Методи забезпечення технологічної безпеки інформаційних систем

Ненавмисні дестабілізуючі фактори, що впливають на безпеку функціонування програмних засобів і баз даних

При будь-якому виді діяльності людям властиво ненавмисно помилятися, результати чого виявляються в процесі створення чи застосування виробів чи систем. У загальному випадку під помилкою мається на увазі дефект, погрішність чи ненавмисне перекручування об'єкта чи процесу. При цьому передбачається, що відомо правильний, еталонний стан об'єкта, стосовно якого може бути визначена наявність відхилення — помилки. При будь-яких фіксованих вихідних дані програми виконуються за певними маршрутами і видають зовсім визначені результати, однак численні варіанти виконання програм при різноманітних вихідних даних представляються для зовнішнього спостерігача як випадкові. У зв'язку з цим дефекти функціонування інформаційних систем, що не мають злочинних джерел, виявляються зовні як випадкові, мають різну природу і наслідки. Зокрема, вони можуть приводити до катастрофічних наслідків, що відповідають порушенню безпеки використання ІС.

Внутрішніми джерелами погроз безпеки функціонування складних ІС є:

· системні помилки при постановці цілей і задач проектування ІС, формулюванню вимог до функцій і характеристик вирішення задач, визначенні умов і параметрів зовнішнього середовища, у якій має бути застосовувати ІС;

· алгоритмічна помилки проектування при безпосередній алгоритмізації функцій програмних засобів і баз даних, при визначенні структури і взаємодії компонентів комплексів програм, а також при використанні інформації баз даних;

· помилки програмування в текстах програм і описах даних, а також у вихідній і результуючій документації на компоненти ІС;

· недостатня ефективність використовуваних методів і засобів оперативного захисту програм і даних і забезпечення безпеки функціонування ІС в умовах випадкових негативних впливів.

Зовнішніми дестабілізуючими факторами, що створюють погрози безпеки функціонування перерахованих об'єктів уразливості ІС є:

· помилки оперативного й обслуговуючого персоналу в процесі експлуатації ІС;

· перекручування в каналах телекомунікації інформації, що надходить від зовнішніх джерел і передавала споживачів, а також неприпустимі зміни характеристик потоків інформації;

· збої і відмовлення апаратури;

· зміни складу і конфігурації ІС за межі, перевірені при іспитах чи сертифікації.

У загальному випадку під інформацією розуміють певну сукупність відомостей про навколишній світ, подій, чию-небудь діяльність; це форма зв’язку між керованими і керуючими об’єктами, що становлять будь-яку систему управління.

Форма подання інформації – повідомлення. Однак не всяке повідомлення можна вважати інформацією. Інформацією є лише те повідомлення, яке зменшує невизначеність у тій галузі, до якої воно належить. У загальному випадку виділяють наукову, технічну, економічну і соціальну інформацію. Економічна інформація (ЕІ) містить кількісну і якісну характеристики виробничих процесів. Це повідомлення, які циркулюють в економічній системі і якими вона обмінюється із зовнішнім середовищем.

Економічна інформація – це сукупність різних повідомлень економічного характеру, що виникають при підготовці виробництва, під час виробничо-господарської діяльності і в управлінні цією діяльністю.

Об’єктом інформації є різні виробничі підрозділи, вироби, деталі тощо, тобто всі елементи повідомлення, які передаються в систему.

 Джерелом інформації є такий елемент, який може формувати або виробляти вхідне повідомлення в систему. Джерелом інформації може бути, наприклад, відділ.

Вимірюють ЕІ в таких одиницях: · натуральних – кількість повідомлень, документів, рядків показників, слів, символів; · телеграфних – біт (кількість двійкових розрядів), байти (8 біт), кілобайти (1024 байт), мегабайти, гігабайти і терабайти. Натуральні одиниці використовуються в разі обробки інформації людиною, а телеграфні – під час організації машинної, зокрема автоматизованої і автоматичної обробки інформації.

Властивості економічної інформації · ЕІ має лінійну форму, тобто записується порядково; · вхідна і результатна інформація в основній масі дискретна і представлена в алфавітно-цифровому вигляді, характеризується тривалістю зберігання; · вхідна інформація в основному фіксується в первинних документах, які не придатні для автоматичного вводу в ЕОМ, що зумовлює необхідність перезапису даних на машинні носії; · ЕІ порівняно однотипна і однорідна в поєднанні з масовістю і загальністю джерел виникнення; · одні і ті ж вхідні дані використовуються багатократно для отримання інформації в різних економічних розрізах для всіх служб і видів господарської діяльності; · основну частину економічної інформації періодично, регулярно обробляють; · економічна інформація характеризується великим обсягом і простими операціями обробки; · під час обробки інформації здебільшого існують логічні операції, арифметичні операції зводяться, як правило, до чотирьох арифметичних дій; · одержану результатну інформацію часто використовують як вхідну при подальших розрахунках.

Класифікація економічної інформації 1. За місцем виникнення і напрямком руху інформація ділиться на вхідну і вихідну. Інформація, яка надходить в об’єкт управління, називається вхідною, а результатна – вихідною. Кожен з цих видів інформації, своєю чергою, з погляду відношення до об’єкта управління, можна розділити на зовнішню і внутрішню. Внутрішньою називається така інформація, яка виникає всередині об’єкта (цеху, відділу). Зовнішня виникає за межами об’єкта. Зовнішня вхідна інформація підрозділяється на три групи: планова, нормативно-довідкова, про зовнішні викривлення. Планова – всякого роду інформація про параметри об’єкта управління на майбутній період. Вона директивна і при оперативному управлінні коригується. 

Нормативно-довідкова інформація містить різні нормативні і довідкові дані. Ця інформація вводиться і змінюється рідко. Інформація про зовнішні викривлення включає відомості, які характеризують зміну плану, недопостачання матеріалів і комплектуючих виробів, брак технологічної документації. Внутрішня вхідна інформація підрозділяється також на три групи: про продукцію, процеси, внутрішні викривлення. Інформація про продукцію включає в себе комплекс даних, які характеризують з кількісного і якісного боку всі види продукції, а також повідомлення про рух цих видів продукції в циклі виробництва. Інформація про процеси являє собою дані про проходження технологічного процесу виробництва, стан транспортних засобів тощо. Інформація про внутрішні викривлення включає повідомлення про простоювання обладнання, робітників, транспортних засобів, відсутність матеріалів тощо. Внутрішня вхідна інформація поділяється на групи: планова (для ділянок і робочих місць), транспортні команди, технічні завдання майстрам, робочі команди на ліквідацію внутрішніх викривлень. Зовнішня вихідна інформація ділиться на обліково-розрахункову і довідкову. Довідкова являє собою різного роду довідки вищим рівням управління про виконання виробничого завдання. 2. За стадіями утворення інформація підрозділяється на первинну і вторинну (похідну). Первинна інформація виникає безпосередньо під час діяльності об’єкта і реєструється на початковій стадії процесу управління (стадії первинного обліку). 

Вторинна (похідна) отримується внаслідок обробки інформації і може бути проміжною або результативною. Проміжна інформація містить результати розрахунків, які використовують як вхідні дані для подальших розрахунків. Вона є вихідною для одного розрахунку і вхідною для груп інших задач або для цього ж розрахунку, що створюється через деякий проміжок часу, тобто забезпечує зв’язок в середині інформаційної системи і взаємодію підсистем. Результатну інформацію одержують під час обробки первинної і проміжної інформації і використовують її для управління об’єктом і прийняття рішень. 3. За відношенням до процесу обробки інформація класифікується на таку, що піддається обробці, і таку, яка не піддається обробці. 4. За способом відображення даних інформація підрозділяється на текстову (алфавітну, цифрову, алфавітно-цифрову) і графічну. 5. За функціями управління економічна інформація ділиться на планову, нормативну, бухгалтерську, статистичну і оперативно-технічну. 6. За стабільністю інформація підрозділяється на змінну і умовно-постійну інформацію, яку коротко називають постійною. Змінна інформація відображає фактичні кількісні і якісні характеристики виробничо-господарської діяльності об’єкта, вона може змінюватись для кожного конкретного випадку як за назвами реквізитів – ознак, так і за кількісними величинами реквізитів – основ. Змінна інформація, як правило, бере участь в одному циклі обробки, тому її називають разовою.  Постійна інформація залишається незмінною упродовж тривалого часу, багатократно використовується при обробці змінної інформації. Постійність інформації в часі характеризується коефіцієнтом стабільності, який визначається відношенням кількості позицій номенклатури, що не змінюється протягом певного періоду (як правило року), до загальної кількості позицій цієї номенклатури на початок цього періоду. До постійної зараховують інформацію, для якої коефіцієнт стабільності більший за 0,7. Постійна інформація, своєю чергою, ділиться на нормативно-розцінювальну, довідкову, табличну, планову. Постійна довідкова інформація включає опис постійних властивостей об’єкта у вигляді ознак, залежність яких тривала певний час. У наборі таких ознак завжди виділяється основна ключова ознака, якій відповідають певні значення інших ознак. Наприклад,табельному номеру працівника (ключова ознака) відповідають такі ознаки: відділ, цех, дільниця, категорія працівника, професія, розряд тощо. До довідкової інформації можна зарахувати і структурну інформацію, яка визначає склад об’єкта або явища, наприклад розподіл цехів і відділів підприємства за видами виробництва, склад збиральних з’єднань тощо. Таблична інформація містить заздалегідь обчислені показники, наприклад таблиці сум податків, таблиці сум амортизації. Планова інформація містить планові показники, які багатократно використовуються під час розв’язання різних техніко-економічних задач. Вищеперерахована інформація, зафіксована в таблицях, довідниках, цінниках, утворює документальні масиви, дані яких підлягають групуванню, обчислювальній обробці. Постійна інформація забезпечує розв’язання комплексу задач кожної інформаційної системи.

Економічна інформація може бути представлена у вигляді двох структур: логічної та фізичної.

Логічна структура інформації пов’язана з процесами керування економічними об’єктами, а фізична – з процесами зберігання даних на носіях.

Логічна структура даних складається з таких елементів даних у порядку їх агрегування: символ, реквізит, масив, інформаційний потік, інформаційна база.

Фізична структура даних складається з таких елементів у порядку їх агрегування: символ, поле, агрегат даних, запис, файл, база даних.

Визначимо деякі елементи наведених структур.

Символ – це елемент даних, який не має змісту; це елементарний сигнал інформації (літера, цифра, знак).

Реквізит (атрибут) – це інформаційна сукупність нижчого ранку, яка не підлягає поділу на одиниці інформації. Реквізити бувають двох видів: реквізити-основи (реквізити – величини) та реквізити-ознаки. Перші визначають абсолютні або відносні значення реквізиту ознаки. А другі – відбувають якісні властивості сутністі.

Масив даних – набір взаємопов’язаних даних однієї форми (типу).

Поле – поєднання символів, яке приводить до створення мінімального семантичного елемента файла.

Агрегат даних – пойменована сукупність двох або більше полів, яка має самостійний зміст.

Запис – сукупність полів, об’єднаних за змістовим принципом, яка є об’єктом і результатом одного кроку обробки даних.

Файл – пойменована сукупність записів для об’єкта одного типу.

База даних пойменована сукупність взаємопов’яза-них файлів з мінімальною надмірністю, призначена для одночасного використання багатьма користувачами.

Спосіб фіксування інформації визначає її форму подання (зображення). Насамперед розрізняють форми подання усної та письмової інформації.

Для фіксування усної інформації призначені відповідні форми, які називаються сигналізаторами.

Для письмового фіксування інформації використовуються реєстратори, індикатори, графопобудов-ники.

Реєстратори забезпечують запис точних значень у вигляді неприривних величин, графопобудовники зображають інформацію у вигляді геометричних фігур. Первинна інформація переважно фіксується на паперових документах. Перероблена (вторинна) інформація фіксується на машинних носіях і засобах відображення.