Підприємство є організаційною антропогенною системою та соціально-економічною системою, які відносяться до класу складних організаційних систем.

Система (від грецької systema – ціле, складане із частин, з’єднання) – це сукупність взаємопов’язаних елементів, що становить певну цілісність та єдність.

Проста система – це така система, яка складається з обмеженої кількості елементів і не має розгалуженої структури (відсутні рівні ієрархії).

Складна система – це система, яка має такі ознаки:

• наявність розгалуженої структури і значної кількості взаємопов’язаних елементів, які в свою чергу є простими системами (їх називають підсистемами);

• велика кількість різноманітних зв’язків між підсистемами і в середині кожній ( матеріальних, інформаційних, енергетичних);

• наявність зовнішніх зв’язків даної системи із іншими системами (відкритість системи);

• наявність елементів самоорганізації;

• участь у функціонуванні системи людей, машин та природного середовища.

Велика система — це складна система, яка має ряд додаткових ознак: наявність виділених складових (підсистем), які мають своє при­значення, що підпорядковане загальному призначенню всієї системи; наявність великої кількості різноманітних (матеріальних, інформаційних, енергетичних) зв’язків між підсистемами і в середині кожної підсистеми; наявність зовнішніх зв’язків даної системи з іншими системами (відкритість системи); наявність у системі елементів самоорганізації; участь у функціонуванні системи людей, машин та природного середовища.

Поняття «велика система» виникло порівняно недавно. Його було введено для визначення особливої групи систем, що не піддаються точному і докладному описові. При дослідженні великих систем дуже дієвим виявився специфічний науковий метод — системний підхід, притаманний кібернетиці.

Соціально-економічна система – це система, в якій основний вид зв’язків визначається суспільними відносинами людей у процесі виробництва.

Антропогенна система (АГС) – це штучна система , тобто та, що створена людиною в результаті своєї діяльності. За характером виробничих і технічних процесів (за призначенням або функціями) виділяють такі класи АГС: організаційні, технологічні, енергетичні, транспортні, інформаційні та інші.

Керований об’єкт, який визначає людей, колективи людей називають системою організаційного управління або просто організаційною системою.

ціль управління – це виконання виробничої програми.

управляюча інформація – це план робіт підрозділів.

зворотний зв’язок – дані про хід виробництва: кількість виготовлення та переміщення товарів; стан обладнання; запаси та інше.

підприємство є складною цілеспрямованою організаційною системою

Інформаційна система представляє собою комунікацій-ну систему по збору, передачі, переробці інформації про об’єкт, яка забезпечує робітників різного рангу інформа-цією для реалізації функції управління

інформаційна система підприємства –це інформацій-ний контур СУ, до складу якого входять засоби збору, передачі, опрацювання і зберігання інформації, а також персонал, що здійснює дії над інформацією.

Елемент системи — частина системи, яка має цілком певне функціональне призначення. Елементи бувають прості і складні. Складні елементи системи, які самі, в свою чергу, складаються з простіших взаємопов’язаних елементів, називають підсистемами.

Організація системи — внутрішня впорядкованість, узгодженість взаємодії елементів системи, що виявляється, наприклад, у обмеженні різноманітності стану елементів у рамках системи.

Структура системи — сукупність внутрішніх сталих зв’язків між елементами системи, яка визначає її основні властивості. Якщо окремі елементи системи рознесені по рівнях і внутрішні взаємозв’язки між елементами організовані лише від вищого рівня до нижчого і навпаки, то говорять про ієрархічну структуру системи. Проте суто ієрархічні структури зустрічаються дуже рідко, тому на практиці під ієрархічною розуміють і таку структуру, де між іншими зв’язками ієрархічні зв’язки мають головне значення.

Цілісність системи — принципова незвідність властивостей системи до суми властивостей елементів, які її утворюють, і водночас залежність властивостей кожного елемента від його місця та функцій усередині системи. Наприклад, виходячи з властивостей устаткування, яким оснащене робоче місце слюсаря, властивостей продукції, що на ньому виробляється, якостей слюсаря, який працює на цьому устаткуванні і т.ін., не можна однозначно завбачити властивості тієї системи, де ці елементи будуть спільно використані.

Абстрактні системи — це продукт людського мислення: гіпотези, знання, теореми.

Матеріальні системи — це сукупність матеріальних об’єктів. Усю сукупність матеріальних систем можна поділити на неорганічні (технічні, хімічні і т.ін.), органічні (біологічні) та змішані (в яких містяться елементи як органічної, так і неорганічної природи).

систем розподілу систем за класами: статичні і динамічні, ймовірнісні (стохастичні), відкриті та закриті системи.

Розрізняють статичні і динамічні системи. Стан статичної системи з плином часу не змінюється, а динамічні системи, навпаки, з часом змінюють свій стан. Динамічні системи, стан елементів яких можна описати як функцію часу, називають детермінованими. Якщо передбачити стан системи в такий спосіб неможливо, то вона належить до класу імовірнісних або стохастичних систем.

За характером взаємодії системи і зовнішнього (навколишнього) середовища розділяють на закриті та відкриті системи. Закриті системи ізольовані від навколишнього середовища, усі процеси відбуваються лише всередині самої системи. Відкриті системи активно взаємодіють з навколишнім середовищем.

Для будь-якого процесу управління характерні такі ознаки. У будь-якому процесі управління існує об'єкт, яким управляють (верстат, підприємство, галузь) і орган, що здійснює управління (технічний засіб, людина). У процесі управління цей орган дістає деяку інформацію про стан зовнішнього середовища, де перебуває об'єкт і з яким він пов'язаний. Уся ця інформація сприймається управляючим органом, який виробляє на її основі керівну інформацію (приймає рішення). Нарешті, на основі прийнятого рішення деякий виконавчий орган (апарат управління, руки працюючого і т. ін.) чинять управляючий вплив на об'єкт, яким керують. Усі ці три ланцюги (разом з інформаційними зв’язками) утворюють систему управління.

системи, в яких переробка інформації відбувається за допомогою засобів обчислювальної техніки, називають інформаційними системами управління

В інформаційних системах управління першого покоління, які в зарубіжній літературі відомі під назвою “системи обробки інформації”, а у вітчизняній “АСУ — позадачний підхід”, для кожної задачі окремо готувались дані і створювалася математична модель. Такий підхід зумовлював інформаційну надмірність (одні й ті самі моделі не могли використовуватися для розв'язування різних задач) і математичну надмірність (моделі розв'язування різних задач мали спільні блоки, які повторювалися у програмах).

Інформаційні системи управління другого покоління, які у вітчизняній літературі відомі під назвою “АСУ — концепція баз даних”, мали спільне інформаційне забезпечення усіх задач — базу даних. Для зв'язування бази даних із прикладними програмами були створені спеціальні програми — системи управління базами даних (СУБД).

Системний підхід — це методологія дослідження важкоспостережуваних і важкозрозумілих об’єктів, яка грунтується ось на чому: не ігнорується наявність тісних взаємозв’язків між великою кількістю як внутрішніх, так і зовнішніх факторів, що визначають поводження досліджуваної системи; ураховується існуюча невизначеність поводження системи в цілому і окремих її частин як результат дії випадкових факторів та участь у системі людей; ураховується змінювання з плином часу властивостей системи і зов­нішнього середовища.

Такий підхід виявився ефективним при розв’язуванні задачі аналізу системи — визначення функцій, які реалізуються системою при відомих елементах та відомій організації системи, і задач її синтезу — визначення елементів і організації системи за заданою їй функцією. Системний підхід — один із найперспектив­ніших наукових напрямків у економіці, оскільки саме до категорії великих систем належать більшість соціально-економічних систем.

Системний аналіз — це комплекс спеціальних процедур, заходів, які забезпечують реалізацію системного підходу при вивченні конкретних ситуацій. Він охоплює:

• методи і процедури дослідження операцій, які дозволяють давати кількісні рекомендації, необхідні для планування й організації цілеспрямованих дій; методи аналізу систем, які використовуються для визначення завдань і вибору напряму дій, для оцін­ки поведінки систем в умовах невизначеності;

  Номер етапу	Період, роки	Назва етапу в нашій країні	Назва етапу в іноземній літературі	Схема розв’язування задачі
  Дані Задачі Модель П ерший	1963—1972	Створення АСУ (позадачний підхід)	Системи обробки даних
  Д ругий	1972—1985	Створення і розвиток АСУ згідно з концепцією баз даних	Управлінські інформаційні системи
  Т ретій	Початок 1985 (триває досі)	Створення інтегрованих АСУ, обчислювальних систем і мереж	Системи підтримки прийняття рішень
  Номер етапу	Період, роки	Назва етапу в нашій країні	Назва етапу в іноземній літературі	Схема розв’язування задачі
  Модель Задачі Дані П ерший	1963—1972	Створення АСУ (позадачний підхід)	Системи обробки даних
  Д ругий	1972—1985	Створення і розвиток АСУ згідно з концепцією баз даних	Управлінські інформаційні системи
  Т ретій	Початок 1985 (триває досі)	Створення інтегрованих АСУ, обчислювальних систем і мереж	Системи підтримки прийняття рішень

• методи системотехніки, які використовуються для проектування і синтезу складних систем на базі вивчення особливостей функціонування їх елементів.

Початок створення IС у нашій країні відносять до 1963 року, коли на великих підприємствах почали використовувати ЕОМ для розв’язування задач організаційно-економічного управління.

Протягом 60-років поступово переходять від локаль­них систем обробки даних, призначених для тих чи інших ділянок управлінських робіт, до систем, що охоплюють широке коло задач управління.

В інформаційних системах першого покоління (1963—1972 рр.), які в іноземній літературі відомі під назвою «системи обробки даних», «електронні системи обробки даних», у вітчиз­няній — «АСУ — позадачний підхід», для кожної задачі окремо готувалися дані, створювалася математична модель і розроблялось програмне забезпечення. До програм розв’язування задачі крім інших вносилися й процедури формування та ведення інфор­маційного фонду, необхідного для розв’язування задачі. Такий підхід зумовлював інформаційну надмірність (записані на ма­шинний носій дані не могли бути використані для розв’язування іншої задачі), математичну надмірність (відомо, що моделі роз­в’язування різних економічних задач мають спільні блоки). Був позначений тривалістю і трудомісткістю і процес розробки програмного забезпечення кожної задачі. Крім того, дуже не­значні зміни в організації інформаційного фонду задач зумовлювали потребу доопрацювання програмного забезпечення.

Подальшим розвитком інформаційних систем в економіці країни є створення АСУ на основі ідеології автоматизованих банків даних. Це другий етап створення IC, який розпочався 1972 року, коли вперше до плану на восьму п’ятирічку було внесено питання розвитку економіки і створення АСУ. Розширилися технічна та програмна бази АСУ, що позначилося на урізноманіт­ненні варіантів їх побудови з орієнтуванням на окремі класи та моделі ЕОМ, включаючи міні- та мікрокомп’ютери. Зросла також багатоваріантність IC у зв’язку зі збільшенням кількості техно­логічних режимів експлуатації ЕОМ та всього комплексу тех­нічних засобів, зокрема почалося запровадження діалогового ре­жиму та режиму телеобробки даних.

Проте відмінність інформаційних систем другого покоління (1972—1986 рр.), які в іноземній літературі називались управ­лінськими (адміністративними) інформаційними системами, від IC першого покоління (див. рис. 3) полягає в тому, що перші мали спільне інформаційне забезпечення усіх задач — базу даних. Організація єдиної бази даних стала можливою лише завдяки тому, що були створені спеціальні програмні продукти — системи управління базами даних (СУБД). Основне призначення СУБД — створення та підтримка в актуальному стані бази даних, а також зв’язок її з програмами розв’язування економічних задач (при­кладні програми користувачів).

Досвід функціонування IC першого і другого поколінь виявив у них низку серйозних недоліків.

• 1. Значна кількість функцій управління економікою, що стосується неструктурованих і слабоструктурованих процедур, залишилась без комп’ютерної підтримки. По суті в АСУ вирішені задачі щодо жорстких детермінованих алгоритмів, які не притаманні керівним структурам.

• 2. Стандартний набір економічних задач і підсистем АСУ не забезпечив її необхідної гнучкості, через що модифікація та розширення функціонального складу системи пов’язані зі значними трудовитратами.

• 3. Чітка централізація обробки інформації в діючих АСУ не давала змоги здійснювати процеси оперативного управління і регулювання в реальному масштабі часу.

• 4. Недостатня кількість оптимізаційних задач у складі АСУ (1,5 % у середньому) пояснюється незацікавленістю користувачів у застосуванні оптимізаційних методів; відсутністю надійної та вірогідної інформації для використання оптимізаційних розрахунків; неможливістю та недоцільністю впровадження локальних оптимізаційних задач.

• 5. В АСУ, як правило, відсутні замкнені комплекси задач управління (планування, обліку, аналізу, регулювання). Різні типи АСУ (АСУП, САПР, АСУ ТП) діяли на об’єктах господарювання автономно, без взаємозв’язку.

• 6. Системи не забезпечували оперативної взаємодії з ЕОМ керівників різних рівнів. Пакетний режим функціонування АСУ (як основний) не давав змоги створювати системи підтримки прийняття управлінських рішень, що передбачають можливість вибору альтернативного рішення.

• 7. Упровадження систем не супроводжувалося необхідною перебудовою організаційних структур управління в умовах використання автоматизованої обробки даних.

• наступний етап створення інформаційних систем (по­чався приблизно із середини 80-х років) характеризується створенням інтегрованих систем

Сучасний етап розробки інформаційних систем в економіці країни характеризується створенням IC нового покоління, до яких належать експертні системи, системи підтримки прийняття рі­шень, інформаційно-пошукові системи, системи зі штучним інтелектом.

Основою створення таких систем є децентралізація структури IАСУ та організація розподільної обробки інформації.

Технічною передумовою створення таких систем є значне по­ширення персональних ЕОМ. Ці машини характеризуються низькою вартістю, невеликими габаритами, підвищеною надійністю, простотою в обслуговуванні та експлуатації, що дає змогу наблизити їх до місць виникнення та використання інформації, поді­лити їх за окремими сферами функціональної діяльності.

Організаційною передумовою виникнення таких систем стали процеси децентралізації управління, що відбуваються в країні.

Структурно вони реалізуються у вигляді мереж обчислювальних машин або мереж автоматизованих робочих місць.

Загальноприйнятої класифікації IC у даний час не існує, тому їх можна класифікувати за різними ознаками.

1. За рівнем або сферою діяльності — державні, територіальні (регіональні), галузеві, об’єднань, підприємств або установ, техноло­гічних процесів.

2. За рівнем автоматизації процесів управління — інфор­маційно-пошукові, інформаційно-довідкові, інформаційно-керів­ні, системи підтримки прийняття рішень, інтелектуальні IC.

3. За ступенем централізації обробки інформації — центра­лізовані IC, децентралізовані IC, інформаційні системи колективного використання.

4. За ступенем інтеграції функцій — багаторівневі IC з інтег­рацією за рівнями управління (підприємство — об’єднання, об’єд­нання — галузь і т.ін.), багаторівневі IC з інтеграцією за рів­нями планування і т.ін.

Призначення та характеристика основних державних інформаційних систем.

Державні інформаційні системи виділяють як один із видів інформаційних систем за рівнем або сферою діяльності.

Державні IC призначені для вирішення найважливіших народногосподарських проблем країни. На базі використання обчислювальних комплексів та економіко-математичних методів в них складають перспективні та поточні плани розвитку країни, ведуть облік результатів та регулюють діяльність окремих ланцюгів народного господарства, розробляють державний бюджет та контролюють його виконання і т.ін. Центральне місце в мережі державних IC належить автоматизованій системі державної статистики (АСДС). Роль та місце АСДС в ієрархії управління визначається тим, що вона є основним джерелом статистичної інформації, конче потрібної для функціонування усіх державних та регіональних IC. Серед IC, з якими взаємодіє АСДС, важливе місце належить автоматизованій системі планових розрахунків (АСПР). АСПР функціонує при Міністерстві економіки України і являє собою інформаційну систему, призначену для розробки народногосподарських планів та контролю за їх виконанням в умовах застосування засобів обчислювальної техніки для збору та обробки інформації. Процес взаємодії АСДС з АСПР має взаємний характер: статистична інформація, джерелом якої є АСДС, необхідна на всіх етапах складання перспективних і поточних планів розвитку господарства країни. У свою чергу, планова інформація надходить до АСДС і є основою для обліку та аналізу виконання планів і завдань. Взаємодія АСДС та АСПР передбачає також спільний аналіз соціально-економічних проблем розвитку народного господарства. Тому АСДС має повністю задовольнити потреби оптимального планування, проводити економіко-математичний аналіз демографічних процесів у суспільстві, міжгалузевих зв’язків, споживання та прибутків населення, показників діяльності підприємств. АСДС взаємодіє також з державною інформаційною системою фінансових розрахунків (АСФР) при Міністерстві фінансів України. АСФР призначена для автоматизації фінансових розрахунків на базі сучасної обчислювальної техніки з формування державного бюджету країни та контролю за його виконанням. При цьому вона використовує статистичну інформацію про випуск і реалізацію продукції, фонди споживання, запаси та витрати фінансових ресурсів і т.ін. Відомі й інші державні IC, система обробки інформації з цін (АСОI цін), система управління національним банком (АСУ банк), система обробки науково-технічної інформації (АСО НТI) і т.ін.

Територіальні (регіональні) IC призначені для управління адміністративно-територіальним регіоном. Сюди належать IC області, міста, району. Ці системи виконують роботи з обробки інформації, яка необхідна для реалізації функцій управління регіоном, формування звітності й видачі оперативних даних місцевим і керівним державним та господарським органам. Галузеві інформаційні системи управління призначені для управління підвідомчими підприємствами та організаціями. Галузеві IC діють у промисловості та в сільському господарстві, будівництві на транспорті і т.ін. В них розв’язуються задачі інформаційного обслуговування апарату управління галузевих міністерств і їх підрозділів. Галузеві IC відрізняються сферами застосування — промислова, непромислова, наукова. Iнформаційні системи управління підприємствами (АСУП) або виробничими об’єднаннями (АСУ ВО) — це системи із застосуванням сучасних засобів автоматизованої обробки даних, економіко-математичних та інших методів для регулярного розв’язування задач управління виробничо-господарською діяльністю підприємства.

Структурна система АСУ має ту особливість, що виділені підсистеми згруповані за однорідними ознаками.

Так, наприклад, підсистеми, що відносяться до управління виробництвом, класифікуються за ознаками, які характерні для виробничого підприємства даної галузі це:

·         функціональна ознака (група А);

·         ознака забезпечення (група Б);

·         ознака видів виробництва (група В).

Кожна з перелічених класифікацій груп у свою чергу об'єднує тільки ті підсистеми, які відповідають головній класифікаційній властивості даної групи.

Залежно від мети функціонування та завдань, які покладені на АС на етапах збору та змістової обробки даних, розрізняють такі типи АС:

· інформаційно-пошукові;

· інформаційно-довідкові;

· інформаційно-управляючі (управлінські);

· інтелектуальні інформаційні системи та системи підтримки прийняття рішень.

Інформаційно–пошукові системи (ІПС) — це різновид автоматизованих інформаційних систем, в яких завершальна обробка даних не передбачається. Ці системи призначені для пошуку текстів (документів, їх частин, фактографічних записів) в сховищах (базах даних) за формальними характеристиками.

Інформаційно-пошукові системи (ІСП) орієнтовані на розв'язування завдань пошуку інформації. Змістова обробка інформації в таких системах відсутня.

Тому в роботі ІПС можна виділити два основних етапи:

перший — збір і зберігання інформації

другий — пошук і видача інформації користувачам

ІПС відрізняються одна від одної за багатьма ознаками, але при вирішенні задач збору, зберігання і видачі інформації мають такі спільні процедури:

• аналіз документів і їх добір;

• створення пошукового образу документів (ПОД);

• запис документів і їх пошукових образів на прийняті носії;

• зберігання документів і ПОД;

• аналіз запитів;

• видача документів користувачам.

На основі ІПМ використовують два основних режими чи методи організації пошуку: з вибірковим розподілом інформації і з ретроспективним пошуком.

Пошукова система — онлайн-служба, яка надає можливість пошуку інформації на сайтах в Інтернеті.

Інформаційно-довідкова система - організаційно впорядкована сукупність документів (масивів документів) та інформаційних технологій по збору, обробці, зберіганню та передачі інформації, яка використовується партнером при обробці запиту абонента.

В інформаційно-довідкових системах (ІДС) за результатами пошуку обчислюють значення арифметичних функцій.

Інформаційно-управляючі, або управлінські, системи (відомі у вітчизняній літературі під назвою "автоматизовані системи організаційного управління") являють собою організаційно-технічні системи, які забезпечують вироблення рішення на основі автоматизації інформаційних процесів у сфері управління. Отже, ці системи призначені для автоматизованого розв'язування широкого кола завдань управління.

Система підтримки прийняття рішень  — комп'ютеризована система, яка шляхом збору та аналізу великої кількості інформації може впливати на процес прийняття управлінських рішень в бізнесі та підприємництві.

Сучасні системи підтримки прийняття рішень виникли у результаті злиття управлінських інформаційних систем і систем управління базами даних, як системи, що максимально пристосовані до розв'язування задач щоденної управлінської діяльності, і є інструментом, щоб надати допомогу тим, хто вирішує (робить вибір). За допомогою СППР може проводитись вибір рішень у певних неструктурованих і слабкоструктурованих задачах, у тому числі й тих, що мають багато критеріїв.

СППР, як правило, узагальнюють результати досліджень з кількох дисциплін, та включають у себе елементи теорії баз даних, штучного інтелекту, інтерактивних комп'ютерних систем, методів імітаційного моделювання.

Користувачем є звичайно менеджер або штатний професіонал (наприклад, фінансовий плановик).

Система містить моделі (які ще називають аналітичними засобами — analytic aids), що використовуються для аналізу даних. Дані супроводять або підтримують аналіз. Завдання, які потребують прийняття рішень, що підтримуються СППР, є дуже складними з двох причин: або мета, або засоби її досягнення незрозумілі. СППР не продукує рішення, а скоріше забезпечує інформацією, яка використовується користувачем разом з іншими відомостями, щоб прийняти рішення. 

Інтелектуальна інформаційна система (ІІС) — це один з видів автоматизованих інформаційних систем, інколи ІІС називають системою, засновану на знаннях. ІІС є комплексом програмних, лінгвістичних і логіко-математичних засобів для реалізації основного завдання: здійснення підтримки діяльності людини і пошуку інформації.

Види:

• Експертні системи

• Власне Експертні системи (ЕС)

• Інтерактивні (web + ЕС)

• Запитально-відповідальна система (в деяких джерелах «системи спілкування»)

• Інтелектуальні системи (наприклад, система Старт)

• Віртуальні співбесідники

Класифікація інф систем

Ознака класифі-ції	Класифікаційні угрупування	Примітка
За сту-пенем автоматизації	Ручні ІС	Операції :
		- виконують люди
	Автоматичні ІС	- виконує техніка
	Автоматизовані ІС	- виконують разом люди і техніка
За рівнем автома-тизації проце-сів управ-ління	Інформаційно-пошукові ІС	Пошук інформації
	Інформаційно-довідкові ІС	Пошук та обчислення даних
	Інформаційно-управляючі ІС	Розв’язання: - управлінських задач
	Системи підтримки прийняття рішень (СППР)	- слабоструктурованих та неструктурованих проблем
	Інтелектуальні ІС	- творчих задач
За масшта-бом об’єктів управ-ління	Державні ІС	Автоматизована система:
		державної статистики (АСДС)
		обробки інформації з цін (АСОІ цін)
	Територіальні ІС (регіональні)
	Галузеві ІС Міжгалузеві ІС	планових розрахунків (АСПР)
		фінансових розрахунків (АСФР)
	ІС об’єднань, ІС під-приємств (установ)
За видами проце-сів управ-ління	ІС управління :	Автоматизуються процеси:
	організаційними проце-сами (АІС управління)	- організаційні
	технологічними процесами (АІСТП)	- виготовлення продукції (управління технічним об’єктом)
	ІС проектування (АІСП,САПР)	- проектування
	ІС наукових осліджень (АІСНД)	- наукових досліджень
	Інтегровані (корпоративні) ІС	- всіх функцій підпри-ємств та охоплення всього циклу робіт від проектування до збиту продукції
За сту-пенем централізованої обробки інформації		Задачі користувачів обробляються:
	Центральні ІС	- в одному центрі;
	Децентралізовані ІС	- в різних незв’язаних центрах;
	ІС колективного користування	- в різних комунікаційно зв’язаних центрах
За сту- пенем інтегра-ції	Багаторівневі ІС з інтеграцією за рівнем:	Пов’язані між собою ІС:
	- управління	- різних масштабів об’єктів управління
	- планування	- стратегічного, тактичного та опера-тивного планування

Практично всі наведені в класифікації ІС незалежно від сфери їх використання включають один і той набір компонентів - підсистем:

• функціональні компоненти;

• компоненти системи обробки даних;

• організаційні компоненти.

Компоненти системи обробки даних та організаційні компоненти складають групу забезпечувальних підсистем.