Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Н. О. Калинович, В. І. Гончаренко, І. Я. Реслер

навчальна практика з ботаніки

на базі Шацького біолого-географічного стаціонару

Львівського національного університету імені Івана Франка

Навчально-методичний посібник

Львів

Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка

2007

УДК 58(076)

ББК Е 50 Я73-5

К - 17

Рецензенти: д-р біол. наук, проф., академік НАН України, директор Інституту екології Карпат НАН України М.А. Голубець; д-р біол. наук, проф., зав. відділом природної флори Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України В.І. Мельник; д-р біол. наук, проф., зав. каф. зоології Львівського національного університету імені Івана Франка Й.В. Царик; канд. біол. наук, доцент каф. ботаніки Одеського національного університету ім. І.І. Мечнікова Т.В. Васильєва; канд. геогр. наук, доцент каф. фізичної географії Львівського національного університету імені Івана Франка Б.П. Муха; канд. геогр. наук, доцент каф. раціонального використання природних ресурсів і охорони природи Львівського національного університету імені Івана Франка Б.В.Сенчина; канд. біол. наук, ст. наук. співробіт. Інституту екології Карпат НАН України І.М.Данилик; інженер I катег. Інституту екології Карпат НАН України Л.В. Гинда.

Рекомендовано до друку Вченою Радою

Львівського національного університету імені Івана Франка

Протокол № 9/2 від 28 лютого 2007 року

Калинович Н.О., Гончаренко В.І., Реслер І.Я.

К - 17 Навчальна практика з ботаніки на базі Шацького біолого-географічного стаціонару Львівського національ­ного університету імені Івана Франка: Навчально-методич­ний посібник. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007 – 114 с.

Подано перелік завдань навчальної практики з ботаніки та рекомендації до їх виконаня з метою фор­мування у студентів загальнонаукових понять про таксо­номічну, синтаксономічну і структурну різноманітність рос­линного покриву території Шацького національного при­родного парку, залежно від умов середовища, зокрема під впливом людини.

Для студентів і викладачів біологічних спеціаль­ностей університетів.

УДК 58(076)

ББК Е 50 Я73-5

© Львівський національний університет імені Івана Франка, 2007

© Калинович Н.О., Гончаренко В.І., Реслер І.Я., 2007

Зміст

	Вступ...........................................................................	4
1.	Природно-географічна характеристика району проведення практики (Н.О. Калинович)....................	9
2.	Перелік маршрутів і тем екскурсій (Н.О. Калинович)........................................................	17
3.	Методика гербаризації рослин (В.І. Гончаренко)....	24
4.	Перелік тем для самостійного опрацювання та рекомендації до їх підготовки (Н.О. Калинович)......	44
5.	Опис і класифікація рослинних угруповань (І.Я.Реслер).................................................................	54
5.1.	Методика фітоценологічних досліджень..................	54
5.2.	Словник фітоценологічних термінів..........................	64
5.3.	Визначник основних класів рослинності (Миркин и др., 2001; 2002)......................................................................................	67
5.4.	Список, коротка характеристика і діагностичні види основних класів рослинності (Миркин и др., 2002)..............	74
6	Анотований список видів вищих судинних рослин флори Шацького національного природного парку (В.І. Гончаренко).........................................................	82
	Список літератури......................................................	106
	Алфавітний покажчик термінів..................................	111

Вступ

Навчальну практику з ботаніки студенти 2 курсу біологічного факультету Львівського національного універ­ситету імені Івана Франка на базі Шацького біолого-географічного стаціонару проходять у червні. Вона є завер­шальним етапом вивчення загальних курсів з ботаніки і передує здачі іспиту з курсів “Систематика вищих рослин з основами географії рослин” та “Систематика вищих рослин”. Практика має систематичний і фітогеографічний напрямки, що позначається на її завданнях і видах роботи студентів.

Загальна мета цієї практики полягає у формуванні загальнонаукових понять про таксономічну, синтаксономічну і структурну різноманітність рослинного покриву на території Шацького національного природного парку та Українського Полісся загалом; про закономірності змін таксономічного складу та структури рослинних угруповань, залежно від умов середовища, зокрема під впливом людини. Під час практики студенти вчаться обґрунтовувати необхідність і наукові заса­ди охорони та збереження рослинного світу в умовах різнома­нітного впливу людської діяльності.

Частково мета практики полягає у поглибленні і практичному застосуванні теоретичних знань, отриманих про­тягом вивчення лекційного курсу “Систематика вищих рослин з основами географії рослин” та лабораторного практикуму з цього курсу, в оволодінні основними методами флористичних і фітоценологічних досліджень, а також у розвитку і закріп­ленні навичок роботи з рослинними об’єктами в польо­вих умовах і в лабораторії, що були отримані студентами під час навчальної практики з ботаніки на 1 курсі.

Завдання практики розраховані на проведення як польових робіт, так і різноманітних лабораторних видів діяль­ності студентів самостійно та за участі викладача. За час проходження практики студенти повинні вивчити назви та навчитися ідентифікувати у природі за діагностичними озна­ками найпоширеніші та рідкісні види вищих рослин флори реґіону, визначати їхню таксономічну приналежність та знати характерні ознаки провідних родин флори реґіону; розпіз­навати типові рослинні угруповання Полісся; закріпити навички польових досліджень рослинних організмів і рослин­ного покриву; оволодіти основами методики фітоценологічних досліджень.

Теоретичні знання, необхідні студентам для повно­цінного проходження практики, викладені у курсах “Анатомія і морфологія рослин” та “Систематика вищих рослин з осно­вами географії рослин”. Це – знання класифікації життєвих форм вищих рослин, будови вегетативних органів і органів розмноження спорових рослин, будови квітки основних систематичних груп покритонасінних рослин, таксономічно важливих ознак відділів, класів, порядків та основних родин судинних рослин флори цього реґіону, основних характе­ристик рослинного покриву фізико-географічної зони Полісся.

Навчальна практика на 2 курсі передбачає наявність у студентів засвоєних протягом навчальної практики на 1 курсі практичних навичок з гербаризації рослин, морфологічного аналізу тіла рослини, умінь визначати рослини за допомогою визначника, вести щоденник польових спостережень.

Під час практики студенти повинні результативно вико­нати такі види робіт:

1. Взяти участь у ботанічних екскурсіях в околицях Шацького біолого-географічного стаціонару, по території Шацького національного природного парку та прилеглих територій. Під час екскурсій студенти ознайомлюються з ви­довим складом судинних рослин на території парку, різно­манітністю рослинних угруповань та екологічних груп рослин; збирають рослини для вивчення, визначення та гербаризації.

2. Вивчити українські і латинські назви та навчи­тися ідентифікувати у природі 150 видів вищих рослин та родини, до яких вони належать. Для вивчення рекомендуємо брати рослини соснового лісу, болотних, прибережних і водних угруповань, з якими студенти не мали можливості ознайомитися під час проходження практики на 1 курсі у Карпатах та у м. Львові. Систематичний напрямок практики потребує вивчення певної кількості представників відділів вищих спорових рослин (10–15 видів) та родин, складних для самостійного опрацювання студентами, наприклад, Poaceae та Cyperaceae (15–20 видів).

3. Зібрати, загербаризувати і змонтувати певну кількість гербарних аркушів з дотриманням вимог до герба­ризації вищих рослин. Вибирає види рослин для гербаризації та кількість гербарних аркушів здійснюється викладач відповідно до інших завдань практики та погодних умов.

4. Самостійно визначити певне число видів судинних рослин за допомогою визначників (кожен студент, якщо є змога, повинен визначити дикорослі рослини з певної систематичної групи так, щоб до кінця практики діагностувати ознаки вегетативного тіла і квітки та ідентифікувати у природі представників цієї групи без сторонньої допомоги). Кількість видів для визначення залежить від обсягу інших видів роботи, передбаченої викладачем.

5. Провести семінар з тієї чи іншої теми, дотичної до курсу “Систематика вищих рослин з основами географії рослин”, яка дасть змогу розширити знання про таксономічну різноманітність судинних рослин у реґіоні. Перелік пропо­нованих тем наведено в розділі 4.

6. Скласти опис певного рослинного угруповання і встановити його приналежність до певного класу рослинності за флористичною класифікацією. Рекомендуємо виконувати це завдання робочими групами по троє-четверо студентів на ділянках з відомим для них видовим складом судинних рослин.

Диференційоване оцінювання роботи студента здійснює викладач ураховуючи якість виконання (у визна­чений термін) усіх передбачених програмою практики завдань і подання матеріалів гербарних зборів, а також списку латин­ських назв вивчених видів (із зазначеною родиною), описів рослинних угруповань і щоденника практики у вигляді звіту з проходження практики. У звіті студенти мають описати мету і завдання практики, види своєї діяльності, її результати та зробити висновки про отримання відповідних знань і навичок.

Для поліпшення ознайомлення студентів з флорою реґіону проходження практики, в останньому розділі подано анотований список видів вищих судинних рослин флори Шацького національного природного парку. Список укладено за результатами власних польових досліджень авторів, опрацювання гербарних колекцій гербаріїв Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного Національної Академії Наук України (KW), Львівського національного університету імені Івана Франка (LW), аналізу літературних джерел (Прокудін, Вовк, Петрова та ін., 1977; Ященко, Данилик, 1993; Ященко, 1994; Данилик, Данилик, 1996; Дідух, Плюта, Протопопова та ін., 2000; Беднарська, 2001; Кухтей, Мусієнко, 2002; Федорончук, Дідух та ін., 2002; Гончаренко, Калинович, Степанова, 2003; Прядко, 2003; Андрієнко, Онищенко, Прядко та ін., 2004; Данилик, 2004; Дідух, Бурда, Зиман та ін., 2004; Зуб, Карпова, 2004; Гончаренко, 2005; Якушенко, Фіцайло, Коротченко, 2005; Андрієнко, Прядко, 2006).

Відділи та родини розміщені в списку за системою А.Л. Тахтаджяна. Це пов΄язано з тим, що студенти для визначення рослин використовують “Визначник вищих рослин України” (1987). Роди і види в родинах розміщені за алфавітом. Латин­ські назви видів подано за С.Л. Мосякіним та М.М. Федо­рончуком (Mosyakin, Fedoronchuk, 1999) та сучасними моно­графічними обробками. Для окремих видів наведено най­більш вживані синоніми.

1. Природно-географічна характеристика району проведення практики

(Н.О. Калинович)

Практика проходить на території Волинського Полісся, яке знаходиться в західній частині Українського Полісся (При­рода Волинської області, 1975). Поверхня Волинського Поліс­ся являє собою злегка хвилясту низовину з нахилом на північ. Формування поверхні відбулося після Дніпровського (Ріс­ського) зледеніння під дією процесів танення льоду і роз­тікання льодовикових вод, впливу вітрів та інших чинників. Поширеними є кінцево-моренні відклади у вигляді гряд, а також піщані водно-льодовикові (флювіогляціальні) відклади. Еолові (навіяні вітром) піски формуються у вигляді піщаних горбів різноманітної форми (дюни, пасма, вали, арени). Характерними для Волинського Полісся є і карстові форми рельєфу. Вони проявляються переважно западинами різних форм і глибин. Найглибші з них заповнені водою і являють собою озера. Тут знаходиться найбільший на Україні озерний комплекс, названий Шацьким поозер'ям.

Кліматичні умови Волинського Полісся істотно відріз­няються від інших фізико-географічних частин Полісся. Кіль­кість опадів тут найбільша (590–600 мм за рік). Річкова сітка розгалужена. Найбільші ріки – Західний Буг і Прип’ять. Річки мають спокійну, повільну течією. Їхні заплави заболочені. За­болоченість території на Волинському Поліссі найбільша в Україні. З огляду на це на значній частині території поширені торфові ґрунти. Потужність торфових відкладів у середньому становить 60 см, хоча іноді вони сягають триметрової тов­щини.

Неповторність Поліських ландшафтів, їхнє багате біорізноманіття стали основою створення у грудні 1983 року Шацького національного природного парку, на території якого і проходить практика.

Національні природні парки – природоохоронні, рек­реаційні, культурно-освітні, науково-дослідні установи загаль­нодержавного значення, що створюються з метою збере­ження, відтворення й ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Основними їхніми завданнями є збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об’єктів, ство­рення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з до­держанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об’єктів, проведення наукових досліджень природних комплексів та їхніх змін в умовах рекреаційного використання, розроблення наукових рекомендацій з питань охорони довкілля та ефективного використання природних ресурсів, проведення еколого-освітньої роботи. Територію національ­ного природного парку поділено на такі функціональні зони: заповідну з режимом абсолютної заповідності, регульованої рекреації з диференційованим режимом охорони, стаціо­нарної рекреації та господарську з режимом збалансованого природокористування (Закон України “Про природно-заповід­ний фонд України”, 1992).

Площа Шацького національного природного парку становить 48977 га (Прядко, 2003). Він знаходиться на край­ньому північному заході України і в адміністративному відно­шенні розміщується у Шацькому районі Волинської області.

Найхарактернішою геоморфологічною особливістю парку є поширення озерних котловин. Усього в сучасних ме­жах парку є 22 озера, загальною площею 6600 га (див. табл. 1). Серед усіх озер Світязь помітно вирізняється як площею водного плеса (2750 га), так і максимальною глибиною (58 м).

Рівень води в озерах нижчий, ніж у р. Прип'ять. Озера відділяються від неї невисоким вододілом і належать до во­дозбору Західного Бугу, а не Дніпра, тобто до басейну Балтій­ського моря. Вода в озерах прісна і віднесена до типу гідро­карбонатно-кальцієвих, насичена розчиненим киснем, має нейтральну та слаболужну реакцію, чиста і придатна для пиття.

За генезисом більшість озер має флювіогляціальне походження. Дехто з учених вважає, що після відступу дніп­ровського льодовика на Поліссі було величезне водоймище, створене талими водами. Шацькі озера розглядають як ре­лікти, тобто залишки цього водоймища. Такі озера, як Світязь, Пулемецьке, Пісочне пов'язують із процесами карсто­творення, тобто розчинення гірських порід поверхневими або підземними водами. Рівень води в озерах карстового типу стійкий, бо їх живлять не тільки атмосферні опади і ґрунтові води, а й води нижніх крейдяних горизонтів. Частина водойм розміщена серед заболочених масивів і поповнюється лише за рахунок атмосферних опадів та ґрунтових вод. Неглибокі карстові западини на сьогодішній день являють собою округлі заболочені пониження.

Заплава р. Прип'ять у межах парку має ширину до 1,5 км, дві її надзаплавні тераси поступово переходять в долину Західного Бугу.

Особливості геолого-геоморфологічної будови та кліма­тичних умов, наявність численних озер вплинули на характер рослинності парку. Сучасний його рослинний покрив відзна­чається мозаїчністю та різноманітністю: ліси займа­ють 24503,4 га (50 %), луки 3300 га (6,8 %), болота 1947,4 га (4 %), водойми 6961,7 га (14,2 %). Решта площі зайнята орними землями, садибами, дорогами тощо (Прядко, 2003).

Ліси поширені на території парку порівняно рівномірно, але суцільні великі масиви зосереджені в західній і південній частинах. Соснові ліси є панівними (62 %) серед лісових угруповань. Для них характерний середньовіковий дерево­стан, досить високий і добре зімкнений. Найпоширеніші сос­няки-чорничники. Дещо менші площі під сосновими лісами зеленомоховими та вересовими. Вершини піщаних гряд вкри­ті сосняками лишайниковими.

Досить значною у лісовому покриві є роль вільшняків (20 %). Невеликі ділянки їх розкидані по всій території парку. Вони ростуть по периферії боліт та у пониженнях на торфово-глейових ґрунтах. Переважають вільшняки кропивові, часто трапляються гравілатові та осокові. Їхнє значення для ре­креації невелике, але вони є акумуляторами вологи, слугують добрим сховищем для звірів і птахів.

Березові ліси (16 %) парку розвинулися на місці корін­них соснових лісів. Особливо часто трапляються березняки орлякові та злакові. Ділянки з більш багатими ґрунтами зай­няті дубово-сосновими та грабово-дубовими лісами, проте площі їхні незначні.

На території парку багато боліт. Вони різноманітні за потужністю торфових відкладів і типом рослинного покриву. Найпоширеніші низинні (евтрофні) болота, серед яких біль­шість трав'яних. Вони сформувалися переважно в заплаві Прип'яті і частково Західного Бугу. В міжозерних котловинах зосереджені як евтрофні, здебільшого осоково-гіпнові, так і мезотрофні болота, зрідка трапляються оліготрофні. Основні масиви лісових боліт знаходяться у східній частині парку. Найбільшим із них є болото Князь Багон.

Рекреаційне значення боліт загалом незначне. Вико­ристовують їх для наукових досліджень та науково-пізна­вальних екскурсій. На болотах ростуть рідкісні види рослин, занесені в Червону книгу України (1986).

Велика кількість озер, каналів та інших водойм зумо­вила значний розвиток прибережно-водної рослинності. При­бережна смуга зайнята переважно очеретом, а глибше, із збільшенням товщі води, кугою озерною. На великих гли­бинах трапляються угруповання жабурника, рдесників, водо­периці та ін. Угруповання водних рослин відіграють велику роль у підтриманні функціонування озерних екосистем. Так, прибережні ценози створюють умови для нересту риби. Прибережні зарості є також місцем гніздування багатьох пта­хів (Стойко та ін., 1986).

Созологічного значення Шацькому парку надає наяв­ність рідкісних рослинних угруповань. Серед лісових угрупо­вань рідкісними для України є соснові ліси з підліском із ялів­цю та угруповання з ялиною європейською. Біля оз. Ост­рів’янське зростає єдиний в районі Шацьких озер масив яли­нового лісу, що знаходиться за південною межею суцільного поширення цього виду, яка проходить у Білорусі. Ці угрупо­вання занесені до Зеленої книги України (Зеленая книга Укра­инской ССР, 1987). Рідкісними для Полісся є сосновий бір левкобрієвий, сосняк мучницевий, сосняк колючеплауновий, домінант травостою якого занесений до Червоної кни­ги Ук­раїни.

Серед болотних угруповань рідкісними є фітоценози з шейхцерією болотною, березою низькою, що тут зростають на південній межі ареалу, фітоценози осоки дводомної та осоки Давелла.

Серед водної рослинності рідкісними є глечиково-сніжно-білолататтєві ценози та очеретяно-альдровандові угруповання.

Флора парку налічує близько 1000 видів вищих судин­них рослин, серед яких найбільшими за кількістю видів є родини складноцвітих, злакових та осокових. Домінування осок у родовому спектрі флори свідчить про бореальні риси і високу обводненість території. В екологічному відношенні переважають евтрофні та гігрофітні види. Деякі види домі­нують поблизу меж суцільного поширення, тому слід прово­дити їхній моніторинг, а в разі потреби і цільову охорону.

Для диференційованого способу ведення природо­охоронного господарства із метою збереження унікальних об'єктів живої і неживої природи, відновлення корінних еко­систем, порушених антропогенним впливом, упорядкування рекреаційного використання природних ресурсів парку, про­ведено зонування його території. Зокрема, виділено такі функціональні зони: заповідну, зону регульованої рекреації, зону стаціонарної рекреації, господарську.

До заповідної зони включені озера Кримне та Мошне з прилеглими лісами, а також лісові масиви, що межують із заплавою Західного Бугу. Тут проводять лише наукові дослідження.

Зона регульованої рекреації виділена для корот­котермінового відпочинку, переважно у вихідні та святкові дні. Тут знаходяться стаціонарні ділянки для наметових стоянок, вилову риби, прокладено дві рекреаційно-екологічні стежки «Світязанка» та «Лісова пісня», створено два рекреаційних пункти «Перемут» і «Турист» і два інформаційних пункти.

Зона стаціонарної рекреації виділена в центральній частині парку. До неї віднесено частину узбережжя озер Сві­тязь та Пісочне.

Господарська зона включає землі колективного сільсь­когосподарського підприємства та інших землекористувачів.

Рис. 1. Розміщення Шацьких озер

Таблиця 1. Морфологічні характеристики озер Шацького національного природного парку (Стойко та ін., 1986)

	Назва	Довжина берегової лінії, км	Довжина озера, км	Ширина озера, км	Глибина, м		Площа, км2
					Середня	Максималь­на
1	Світязь	30,0	9,3	4,8	6,9	58,4	27,5
2	Пулемецьке	15,9	6,0	3,6	4,1	19,2	16,4
3	Луки	21,4	5,9	3,1	2,1	3,2	6,8
4	Перемут	5,0	1,8	1,3	2,2	6,7	1,5
5	Люцимер	6,8	3,1	1,9	4,4	11,0	4,5
6	Острів’янське	9,3	2,6	1,7	2,3	3,8	2,5
7	Пісочне	5,6	1,9	1,6	6,9	16,2	1,9
8	Кримне	6,3	2,2	1,0	2,9	5,5	1,5
9	Чорне Велике	3,7	1,4	0,8	3,0	5,0	0,8
10	Соменець	3,0	1,2	0,6	1,7	2,8	0,4
11	Мошне	2,2	0,6	0,6	2,0	3,0	0,3
12	Чорне Мале	2,1	0,9	0,6	1,2	2,5	0,4
13	Климовське	2,0	0,7	0,4	1,5	3,0	0,3
14	Озерце	2,0	0,9	0,9	1,6	3,0	0,2
15	Карасинець	1,5	0,6	0,5	1,1	1,8	0,2
16	Довге	2,7	1,2	0,4	1,4	3,0	0,4
17	Плотиче	1,9	0,6	0,5	0,5	2,0	0,3
18	Линовець	1,4	0,5	0,4	1,6	3,7	0,1
19	Кругле	1,5	0,5	0,3	1,0	2,0	0,1
20	Герасимове	0,7	0,2	0,2	-	-	0,03
21	Пиявочне	0,2	0,1	0,1	-	-	0,01
22	Накраннє	0,5	0,2	0,2	-	-	0,02