77. Львів - центр культурного життя Західної України в міжвоєнний період. Стрілецький епос.

Період 1919–1939 рр. характеризується активною полонізацією краю, складним соціально-економічним становищем сільського населення, утисками українського громадсько-політичного життя. Польська колонізація Галичини проводилась за рахунок вихідців з земель етнічної Польщі. У цих умовах розгорнулась активна підпільна боротьба УВО-ОУН, відповіддю на яку було проведення польським урядом пацифікації та інших репресивних заходів. Але навіть у цих умовах українці Галичини розвивали діяльність культурно-освітніх та кооперативних організацій: «Просвіта», «Рідна школа»,«Сільський господар» тощо — друкували газети: «Український Голос», «Вісти з Лугу», «Мета», «Назустріч», «Неділя», «Дажбог», «Жіноча Доля», «Нова Хата», «Діло», «Студентський Шлях», «Просвіта» та інші. Стріле́цькі пісні́ — пісні, створені в легіоні Українських січових стрільців 1914—1918 (маршово-бойові, жалобні, любовні й жартівливі). Стрілецькі пісні є в хорових і сольних обробках низки українських композиторів.

Творчість. Мистецька творчість січових стрільців досить різноманітна. Незважаючи на постійні сутички з російськими окупаційними військами, у Третьому корпусі Української Галицької Армії (УГА) видавалася газета “Стрілецький Шлях”. Мали січові стрільці і власний театр, у якому виступало близько 50 акторів, поряд з виставами-сценками з життя січовиків театр мав у своєму репертуарі класичні твори.

Важко визначити кількість українських народних пісень. Їх багато. А щодо пісень січових стрільців, то вони не менш різножанрові: передусім, це закличні, маршово-бойові, а також скорботні, любовні, жартівливі. Так, зокрема, народну музику мають стрілецькі пісні “Гей Січ іде” та “Не пора” на слова Івана Франка, “Ой у лузі червона калина” на слова Є. Чарнецького, “Ой там, при долині” на слова Р. Купчинського. Окремі ж стрілецькі пісні (“Ой з-за гори”, “Гей ви, стрільці січовії”, “Ой на горі, на Маківці”, “Ой у полі верба” та інші) і текстом і музикою – цілком безавторні, народні. Варто також згадати, що такі стрілецькі пісні, як “Лунає клич” на “Наша славна Україно” свої мелодії запозичили: перша – німецької народної пісні, друга – з національного гімну хорватів. І ще додамо: окремі стрілецькі пісні, наприклад, “Гей там, на горі Січ іде” (слова і музика К. Трильовського) вперше опубліковані за кордоном, у даному випадку – в Канаді, м. Вінніпег у 1956 році.

Найпродуктивнішими авторами слів і музики стрілецьких пісень проявили себе Роман Купчинський (старшина стрільців, голова Товариства Письменників і Журналістів у Львові, автор біля 60 текстів і мелодій стрілецьких пісень), Михайло Орест Гайворонський (композитор, диригент, автор багатьох маршово-бойових, церковних та дитячих пісень, автор музики для симфонічних та струнних оркестрів) та Лев Лепкий (також старшина стрільців, редактор видавництва “Червона Калина”, автор стрілецьких пісень “Гей видно село”, “Ми йдем вперед”, “Коби скорше з гір Карпатських” та інших). Йому ж, Л. Лепкому, належить мелодія відомої скорботної пісні “Журавлі” (слова пісні написані його братом).

Стрілецька пісня “Журавлі”, ставши народною завдяки своїй популярності, була особливо улюбленою січовиками, Вона і сьогодні на музичних вечорах хвилює і чарує нас своєю вразливою щирітю, високо поетичністю, як і згадками про наше минуле.