25. Умови, що сприяють ефективному формуванню міжгрупових взаємин. Головні стратегії взаємодії між малими групами.

Умови, що сприяють ефективному формуванню міжгрупових взаємин

У процесі міжгрупової взаємодії відбувається безпосередній чи опосередкований вплив однієї групи на іншу, результатом якого є зв'язок, заснований на принципах симпатії чи антипатії. Безпосередній контакт між групами має своїм наслідком взаємні зміни їх поведінки, діяльності, установок тощо.

Міжгрупова поведінка — дії, що здійснюють індивіди однієї групи стосовно індивідів іншої.

Особливістю міжгрупової взаємодії є її причинна зумовленість. Це означає, що кожна із взаємодіючих сторін (груп) виступає як причина і як наслідок одночасного зворотного впливу протилежної сторони. Повсякденне життя багате як співпрацею і солідарністю груп, так і міжгруповими конфліктами.

Міжгрупові конфлікти — конфлікти всередині великих соціальних груп, організацій, сторонами яких є соціальні групи, що переслідують несумісні цілі і перешкоджають одна одній у їх здійсненні

Організаційна взаємодія (співробітництво, суперництво) може відбуватися на внутрігруповому ("керівник — підлеглий", "керівник — підрозділ" та ін.), міжгруповому (вертикальний — між підрозділами різного рівня організаційної структури; горизонтальний — між підрозділами одного рівня; рольовий — через визначеність — невизначеність сфер відповідальності і контролю, що взаємно перетинаються) і міжорганізаційному рівнях (кооперація чи конкуренція між організаціями, носіями та виразниками яких є власники і керівники вищої ланки).

У контексті безпосередньої міжгрупової взаємодії важливою є гіпотеза контакту, на підставі якої роблять прогностичний висновок, за яких умов контакт між членами різних груп здатен послабити міжгрупове упередження, ворожість. У кожній конкретній ситуації гіпотеза контакту має свої особливості. її вибудовують за такою методикою: чим більше сприятливих умов для контактів між групами, тим довше і тісніше вони взаємодіятимуть.

Міжгрупова діяльність розгортається не тільки як безпосередня взаємодія різних груп. Міжгрупові відносини можуть виникати і за відсутності безпосередньої взаємодії між групами. Наприклад, опосередкованим чинником відносин між великими групами є їх суспільно-історична діяльність, соціальні умови. Така міжгрупова діяльність реалізується в опосередкованих формах — через обмін цінностями культури.

Особливості міжгрупової перцепції (сприймання) зумовлені розумінням групи як цілості. Група як суб'єкт і об'єкт соціальної перцепції є новою якістю, новим груповим утворенням, яке має такі характеристики: для групи-суб'єкта сприймання групове утворення є "цілісністю", яка визначається як міра збігу уявлень членів цієї групи про іншу групу; для групи-об'єкта сприймання — "уніфікованістю", тобто ступенем поширення уявлень про іншу групу на окремих її індивідів. Отже, цілісність і уніфікованість — специфічні структурні характеристики міжгрупового сприймання.

Головні стратегії взаємодії між малими групами.

Выделяют три стратегии взаимодействия между группами на уровне социальной стратификации:

1. Стратегия индивидуальной мобильности объединяет все действия индивидов, стремящихся перейти из одной страты в другую. Чаще всего это индивиды, которые переходят из низко­статусной страты в высокостатусную. Но может быть и обратное движение. В условиях резких социальных перемен и смены соци­ального контроля происходит массовое изменение социальных статусов. Так, во время революции стратегия индивидуальной мобильности перерастает в стратегию массовой мобильности.

2. Стратегия социального творчества состоит в том, что на уровне социальной группы происходит переоценка критериев сравне­ния в пользу низкостатусной группы. В данном случае группа ищет новые основания для сравнения. Например, группа террористов может считать доблестью неповиновение властям и проведение террористических актов. В такой ситуации поддерживается раз­рыв между ценностями общества и ценностями группы.

3. Стратегия выбора аутгруппы заключается в стремлении чле­нов группы (обычно низкостатусной) выбрать группу с еще более низким статусом для сравнения. В любом обществе можно найти группу, чей уровень жизни по каким-то критериям является более низким. Выбор аутгруппы предполагает обычно отсутствие суще­ственных оснований для сравнения. Выбирают такую группу, ко­торая на самом деле не может быть приведена в качестве сравни­тельной. Здесь выбор обслуживает психологическую функцию повышения статуса тех, кто осуществляет выбор.

Страта – это социальный слой или класс, который имеет соб­ственный социальный статус и свое место в системе общественной жизни. Социальная стратификация отражает специфику обще­ственного расслоения данного общества в конкретный историчес­кий период.