- •Тема 9. Дiалектика як система категорiй
- •1Поняття категорiй дiалектики, їх специфiка та iсторiя розвитку. Спiввiдноснi категорiї, їх класифiкацiя.
- •3. Категорiї, що виражають структурнi зв’язки упорядкованостiбуття: одиничне та загальне, форма I змiст, частина та цiле,елемент-структура-система. Принципи цiлiсностi та системностi.
- •Тема 10. Форми I методи наукового знання I пiзнання
- •1Форми наукового знання: науковий факт, закон, гiпотеза. Теорiя як основна форма органiзацiї наукового знання.
- •2Класифiкацiя методiв наукового дослiдження. Загальнонауковiметоди та методи дисциплiнарного дослiдження (iндукцiя I дедукцiя, аналiз I синтез, моделювання та iнш.).
- •2 Методи емпiричного пiзнання (спостереження, експеримент).
- •3 Методи теоретичного пiзнання (формалiзацiя, iдеалiзацiя, аксiоматичний та гипотетико-дедуктивний методи).
- •Тема 11. Науково-технiчна та технологiчна революцiя
- •1 Сутність науково-технічної революції та її основнi напрями.
- •2 Основнi соцiальнi наслiдки науково-технічної та технологічної революції.
- •Тема 12. Глобальнi проблеми сучасностi. Соцiальнепрогнозування
- •1 Сутнiсть глобальних проблем сучасностi та причини їх виникнення.
- •2 Умови та шляхи розв'язання глобальних проблем та перспективи людства.
- •3 Соціальне прогнозування, його функції і методи. Сучасні футурологічні концепції майбутнього.
- •Тема 13. Сутнiсть свободи.
- •1 Поняття свободи. Концепцiї свободи в iсторiї фiлософiї.
- •2 Свобода і відповідальність.
- •4 Свобода I права людини.
- •1 Творчiсть як духовно-практична дiяльнiсть людини.
- •2 Пiзнання як творчiсть.
- •3 Творче уявлення, його продуктивна сила. Творчiсть I iнтуїцiя.
- •4 Творчiсть I особистiсть.
- •Тема 15. Культура I цивiлiзацiя, їх сутнiсть I спiввiдношення
- •1. Поняття культури та цивiлiзацiї, їх спiввiдношення та типологiя.
- •2.Культура, цивiлiзацiя та розвиток людини I соцiуму.
- •3. Україна у дiалозi культур.
2 Пiзнання як творчiсть.
Пізнання є процесом ідеального освоєння реального світу. Реалізуючись у ході відображення його свідомістю, пізнавальний процес постає принципово творчим відображенням об'єктивної реальності, оскільки його результатом не є створення ідеальної копії наявного стану речей, «повторення» в ідеальній формі того, що є (а саме так уявлялася суть пізнання в матеріалізмі, та й багато хто з природодослідників саме так уявляє зміст пізнання). Пізнання виявляє об'єктивний зміст реальності як діалектичної єдності дійсності (того, що є) і можливості (того, що могло бути в минулому, але не здійснилося, і того, що буде чи може бути в майбутньому).
Таким чином, пізнання відображає не тільки дійсно існуючі (або ті, що дійсно існували чи будуть дійсно існувати) предмети, процеси і явища, а й усі їх можливі модифікації. Інакше кажучи, пізнання відображає загальне.у зв'язку з цим полеміку середньовічних номіналістів і реалістів щодо статусу існування загального. І ті, й інші мали рацію і водночас помилялися. Головна помилка обох сторін полягала в ототожненні поняття «існування» з існуванням у формі наявного, дійсного. Звідси прагнення реалістів ствердити існування «будинку взагалі» як однопорядкового з існуванням конкретних одиничних будинків (звичайно ж, «будинок взагалі» в такий спосіб не існує, він існує як єдність дійсного існування разом з усіма можливими). Номіналісти ж, цілком справедливо заперечуючи існування «будинку взагалі» лише як дійсного існування, помилково заперечували на цій підставі, що загальне (будинок взагалі) не існує як таке (адже можливе теж існує).
Ідея тотожності дійсного («чуттєвого») існування з існуванням узагалі міцно трималася у свідомості філософів і природодослідників аж до недавнього часу. Так, відомий природодослідник англієць Т. Г. Гекслі (1825—1895) наприкінці минулого століття робить агностичний висновок стосовно пізнаваності матерії — «не знаємо і не можемо знати» —лише на тій підставі, що матерія як така не існує в статусі дійсного існування. «Що нам, в кінцевому рахунку, відомо, —розпачливо запитує Гекслі, —про цю жахливу «матерію», крім того, шо це назва невідомої гіпотетичної причини станів нашої свідомості?»Для відображення, яке фіксує лише дійсне («чуттєве») існування (а саме до такого, «дзеркального», відображення і зводив свідомість старий матеріалізм), загальне просто недосяжне. Не випадково природні форми відображення і не фіксують загальне. Лише свідомість, яка завдяки практичному своєму походженню орієнтується на відображення «конструктивної схеми» реальності, виявляє здатність відобразити специфічне існування загального. «Конструктивна схема» тієї чи іншої речі (ми вже розкривали її зміст на прикладі аналізу поняття трикугника), по суті, вказує на ту множину можливостей, яку здатен реалізувати певний спосіб діяння, тому, відображаючи «конструктивну схему» речей, свідомість відображає можливості.Отже, пізнавальний процес відображає не саму реальність як таку, а «конструктивні схеми» речей і процесів, що складають її, і тому відображає не тільки «здійснені» варіанти цих «схем» (дійсність, наявний стан речей), а й одночасно всю сукупність нездійснених варіантів, тобто можливості.