- •5. Адміністративний процес і адміністративна процедура: правова природа та особливості співвідношення.
- •6. Поняття справи адміністративної юрисдикції (адміністративної справи).
- •9.Юрисдикція адміністративних судів.
- •10. Поняття і види підсудності адміністративних справ
- •11. Строки звернення до адміністративного суду. Загальні і спеціальні строки. Наслідки порушення строків звернення до адміністративного суду.
- •17. Повноваження сторін в одміністративному процесі.
- •20. Поняття та ознаки «суб’єкта владних повноважень»
- •Адміністративно-процесуальна правосуб’єктність позивача і відповідача.
- •Поняття, ознаки та види адміністративного процесуального представництва
- •Участь прокурора в адміністративному процесі
- •25. Поняття та види судових витрат в адміністративному процесі.
- •1. Витрати на правову допомогу;
- •2. Витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
- •3. Витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;
- •26. Юридична природа та види процесуальних строків в адміністративному процесі.
- •27. Примирення сторін під час підготовчого провадження.
- •28. Забезпечення адміністративного позову
- •III. Розгляд адміністративної справи в касаційному порядку.
- •34. Ухвали адміністративних судів поняття, структура, особливості.
- •2. Право оскаржити нормативно-правовий
- •4. Четверта частина ст. 171 кас України
- •5. Оголошення про відкриття провадження у
- •12. Дванадцята частина ст. 171 кас України
- •37. Особливості провадження у справах про дострокове припинення повноважень народного депутата України.( в разі невиконання вимог щодо несумісності).
- •38. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності
- •39. Особливості провадження у справах за адміністративними позовами суб’єктів
- •40. Особливості провадження у справах за адміністративними позовами про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання
- •41. Рішення суду апеляційної інстанції.
- •42. Рішення суду касаційної інстанції.
9.Юрисдикція адміністративних судів.
Стаття 17. Юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ
1. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
2. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;
6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
3. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:
1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;
3) про накладення адміністративних стягнень;
4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Предмет адміністративної юрисдикції становлять публічно-правові спори, у яких хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень (пункт 1 статті 3 КАСУ), тобто обов'язковою стороною у таких спорах має бути представник публічної влади (орган державної влади, орган місцевого самоврядування тощо). При цьому юрисдикція адміністративних судів охоплює всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення (частина друга статті 4 КАСУ). Йдеться про публічно-правові спори саме за участю суб'єктів владних повноважень. Виняток становлять лише спори щодо правовідносин, пов'язаних з процесом виборів чи референдуму, що віднесені до адміністративної юрисдикції незалежно від того, чи є у них стороною суб'єкт владних повноважень.
Вимоги про відшкодування майнової чи моральної шкоди, заподіяної у публічно-правових відносинах, суди вирішують за правилами цивільного (господарського) судочинства. Але якщо їх заявлено одночасно (в одному провадженні) із оскарженням рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень або з іншими вимогами про захист прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, тоді такі вимоги розглядаються за правилами адміністративного судочинства (частина друга статті 21 КАСУ).
Публічно-правові справи, що не віднесені до адміністративної юрисдикції
Наслідки порушення правил щодо адміністративної юрисдикції
Якщо надійшла позовна заява із вимогами, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, це є підставою для відмови у відкритті провадження у такій адміністративній справі (пункт 1 частини першої статті 109 КАСУ). А якщо провадження у справі було відкрито, після з'ясування, що вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, провадження має бути закрито (на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАСУ) незалежно від того, суд якої інстанції розглядає справу - першої, апеляційної чи касаційної.
Тому відповідач, заперечуючи проти позову, за наявності підстав може посилатися на те, що провадження відкрито у справі, розгляд якої не належить до адміністративної юрисдикції.