20. Пухлини головного мозку: загальномозкові і вогнищеві симптоми, додаткові методи діагностики, зміни в цереброспінальній рідині, лікування і догляд за пацієнтами.

Клініка пухлин головного мозку складається з трьох груп симптомів. Це загальномозкові симптоми, вогнищеві і симптоми на відстані. 1.Загальмозкові симптоми виникають внаслідок підвищення внутрішньочерепного тиску. Комплекс загальномозкових симптомів утворює так званий гіпертензійного синдром. У гіпертензійного синдром входять головний біль, блювота, застійні соски дисків зорових нервів, зміна зору, психічні порушення, епілептичні припадки, запаморочення, зміна пульсу та дихання, зміни з боку цереброспінальної рідини. До загальномозкових симптомів пухлини відносяться також епілептичні припадки, зміни психіки, запаморочення, уповільнення пульсу. Цереброспинальная рідина витікає під високим тиском, прозора, частіше безбарвна іноді ксантохромная. Містить підвищену кількість білка при нормальному клітинному складі. 2.Осередкові симптоми пов'язані з безпосереднім впливом пухлини на прилежащий ділянку мозку. Вони залежать від локалізації пухлини, її величини і стадії розвитку. 1.Пухлини передньої центральної звивини. судоми джексонівського типу. Судоми починаються в певній частині тулуба, потім поширюються відповідно топічної проекції частин тіла на передню +центральний парез відповідної кінцівки 2.Пухлини задньої центральної звивини. сенсорна джексоновска епілепсія. Виникає відчуття повзання мурашок в певних зонах тулуба або кінцівок. Парестезії тіла. гипестезия або анестезія 3.Пухлини лобної частки. Довгий час можуть протікати безсимптомно. +Розлади психіки. - зниження ініціативи, пасивність, аспонтанність, байдужість, млявість, зниження активності та уваги. Хворі недооцінюють свого стану. Іноді виникає схильність до плоских жартів або ейфорія. Хворі стають неохайними, мочаться в невідповідних місцях. +Епілептичні припадки можуть починатися з повороту голови і очей в сторону. +Лобова атаксія виявляється на стороні, протилежної осередку. Хворий хитається з боку в бік. +Може бути втрата здатності ходити (абазия) або стояти (астазія). + Порушення нюху. 4.Пухлини тім'яної частки. +геміпарез і гемігіпестезія. +При залученні лівої кутової звивини спостерігається алексия, + а при ураженні надкраевой - двостороння апраксія. +зорова агнозія, аграфия, акалькулия. +При ураженні нижніх відділів тім'яної частки з'являється порушення право-лівої орієнтації, деперсоналізація і дереалізація. Предмети починають здаватися більшими чи навпаки зменшеними, хворі ігнорують свою власну кінцівку. +При стражданні правої тім'яної частки може виникати анозогнозія (заперечення свого захворювання), або аутотопагнозія (порушення схеми тіла). 5.Пухлини скроневої частки. +афазія сенсорна, амнестическая, + може виникати алексия і аграфия. +Епілептичні припадки супроводжуються слуховими, нюховими, смаковими галюцинаціями. +Можливі зорові порушення у вигляді квадрантной гемианопсии. +Іноді з'являються напади системного запаморочення. +розлади пам'яті. 6.Пухлини потиличної долі. +зорові розлади. + оптична агнозія. 7.Пухлини стовбура мозку. +альтернируючі паралічі. 8.Пухлини мосто-мозочкового кута. +шум у вусі, + зниження слуху аж до повної глухоти (отіатріческой стадія). +Потім приєднуються ознаки ураження інших черепних неврвов. Це V і VII пари. Виникає невралгія трійчастого нерва і периферичний парез лицьового нерва (неврологічна стадія). У третій стадії відбувається блокада задньої черепної ямки з вираженими гіпертензійного явищами. 9.Пухлини гіпофіза. +первинна атрофія зорових нервів, + адипозо-генітальна дистрофія, +полідипсія. +На рентгенограмах турецьке сідло збільшене в розмірах. Діагностика Серед додаткових методів можна назвати лікворологічна діагностика. Основна діагностика здійснюється за допомогою КТ і МРТ.

 1. Детальне неврологічне обстеження

2.  Офтальмологічне дослідження (очного дна, полів зору, гостроти зору)

3.  Отоневрологічне дослідження слуху, вестибулярної функції.

4.   Краніографія в двох проекціях, яка при необхідності доповнюється додатковими знімками зі спеціальними укладками. На краніограмі  крім ознак внутрішньочерепної гіпертензії (остеопороз спинки турецького сідла, посилення пальцевих втиснень, посилення судинного малюнку, розширення або незрощення швів черепа, остеопороз верхівки пірамідки скроневої кістки) можна виявити локальні гіперостози, локальні стоншення кісток, дефекти кісток, розширення природних отворів (каналу зорового нерва, внутрішнього слухового проходу), звапнені ділянки і пухлини.

5.     Ехоенцефалографія (ЕхоЕГ) виявляє зміщення серединних структур в протилежний бік або розширення шлуночків при півкульній локалізації пухлини.

6.     Електроенцефалографія (ЕЕГ) виявляє вогнище патологічної активності (повільні хвилі, дельта-тета-активність) в ділянці пухлини.

7.     Комп’ютерна та магнітнорезонансна томографія (КТ та МРТ) – найбільш інформативні методи, які дають можливість точно локалізувати пухлину, визначити її розміри.

Зміни в лікворі проявляються підвищенням його тиску та білково-клітинною дисоціацією Лікування 1.Проводиться дегидратаційна терапія глюкокортикостероїдами. 2.В якості сечогінних засобів можуть використовуватися осмодиуретики (манітол). 3.Хірургічне лікування найбільш ефективне при позамозкових пухлинах (менінгіоми, невриномах). Типи оперативних втручань: Краніотомія проводиться на поверхневих і глибинних пухлинах. Стереотаксичні втручання проводиться в тому випадку, якщо пухлина розташована глибоко і дає мінімальні клінічні прояви. Пухлина може бути видалена радикально і здійснена резекція її частини. Серед інших методів лікування необхідно назвати променеву терапію і хіміотерапію.

4.Хіміотерапія. Для медикаментозного впливу на ріст пухлин використовують різноманітні препарати, котрі мають 3Датність проникати через гематоенцефалічний бар’єр, концентруватися в тканинах пухлини та пригнічувати їх ріст. При лікуванні злоякісних гліом найбільша ефективність відмічена у похідних нітрозосечовини (кармустин, ломустин і т.п.) Після введення препарату спостерігається лейкопенія та тромбоцитопенія, картина крові на протязі 3-4 тижнів після введення препарату приходить до норми. Повторне введення препарату проводиться лише при нормалізації показників крові. На сьогодні використовується комбінована променева терапія з частим внутрішньошлуночковим введенням хіміопрепаратів (метотрексат, цитарабін, тіоТЕФ) за допомогою резервуара Оммайя, розміщеного підапоневротично та сполученого з боковим шлуночком (інтратекальна хіміотерапія

Догляд за хворими

21. Пухлини спинного мозку: внутрішньомозкові (інтрамедулярні) і позамозкові (екстрамедулярні): основні симптоми, лікування, догляд за пацієнтами. Клініка. Клінічна картина пухлин спинного мозку складається з корінцево-оболонкових, сегментарних і провідникових симптомів. 1. Корінцево-оболонковий біль є одним із ранніх симптомів позамозкових пухлин, особливо якщо пухлина зв’язана з корінцем. характерним є «пекучий» відтінок болю. 2.Сегментарні порушення зв’язані з ураженням спинного мозку на рівні пухлини. Здавлення задніх рогів - чутливий характер; Здавлення передніх рогів - периферичний парез у зоні, що відповідає ураженому сегменту. Диференціювати корінцеві від сегментарних порушень часом непросто: основною відмінністю сегментарних дефектів є дисоційоване порушення чутливості. 3.Провідникові порушення виникають при здавленні або руйнації пухлиною провідних шляхів спинного мозку і виявляються різними руховими і чутливими дефектами донизу від рівня ураження. Характер чутливих провідникових порушень визначається головним чином поза- і внутрішньомозковою локалізацією пухлин. Так, для екстрамедулярної пухлини більш характерний «висхідний» тип, коли анестезія починається з пальців стопи і поступово розповсюджується уверх до рівня пухлини. При інтрамедулярних пухлинах порушення чутливості частіше розвиваються за «низхідним» типом: спочатку з’являється верхня границя, яка відповідає, як правило, локалізації пухлини, а потім анестезія опускається вниз. при латерально розташованій пухлині, особливо позамозковій, може розвинутись синдром половинного ураження спинного мозку (синдром Броун-Секара).  При вентральних пухлинах характерно переважання порушення тонусу над парезом. Лікування.  Хірургічне лікування Променеве лікування.  Радіохірургічні методи. Дистанційна променева терапія, в основному гамма-терапія, в поєднанні з декомпресивною ламінектомією або в якості основного методу лікування використовується як при злоякісних, так і при деяких доброякісних новоутвореннях. Медикаментозне лікування. Хіміотерапія використовується в основному в комплексі з променевою терапією.