
- •1. Функціональна анатомія та патологія нс.
- •2. Бульбарні і псевдобульбарні паралічі
- •3. Додаткові методи обстеження в неврології
- •4. Неврит, невралгія, невропатія...
- •5. Невралгія трійчастого нерва
- •6. Мононеврит лицевого нерва
- •7. Остеохондроз хребта. Вертеброгенний
- •8. Шийний остеохондроз
- •9. Гангліоніт
- •10. Первинний менінгококовий менінгіт
- •11. Вторинний серозний менінгіт
- •13. Епідемічний (летаргійний) енцефаліт
- •14. Грипозний енцефаліт
- •16. Розсіяний склероз
- •18. Субарахноїдальний крововилив
- •19. Ішемічний інсульт.
- •20. Пухлини головного мозку: загальномозкові і вогнищеві симптоми, додаткові методи діагностики, зміни в цереброспінальній рідині, лікування і догляд за пацієнтами.
- •22. Закриті черепномозкові травми: струс, забій, здавлення головного мозку. Основні симптоми.
- •23. Невідкладна допомога при травмах головного мозку. Догляд за пацієнтами. Ускладнення та їх лікування.
- •26. Міастенія та бічний аміотрофічний склероз: етіологія, патогенез, клінічні прояви, основні принципи лікування і догляду за пацієнтами.
- •27. Спадкові хвороби обміну і системні дегенерації
1. Функціональна анатомія та патологія нс.
НС — це сукупність анатомічно і функціонально пов'язаних між собою нервових клітин з їхніми відростками.
Основною функцією НС є регуляція життєдіяльності організму, підтримання в ньому сталості внутрішнього середовища, процесів обміну, а також здійснення зв'язку з зовнішнього світом.
Функціональною і структурною одиницею НС є нейрон( тіло і відростки (аксони і дендрити)). Нейрони з'єднуються між собою за допомогою синапсів.
Скупчення тіл нервових клітин утворює сіру речовину, а їхніх відростків — білу.
Розрізняють ЦНС і ПНС.
ЦНС — головний і спинний мозок.
ПНС — черепні і спинномозкові нерви та їх корінці, спинномозкові вузли і сплетення.
В основі функціональної діяльності НС лежить рефлекс — реакція організму на подразнення.
До структури ЦНС належать:
спинний мозок;
довгастий мозок; задній мозок (міст, мозочок);
середній мозок; проміжний мозок;
кінцевий мозок (великий мозок).
Головний мозок — лежить в порожнині черепа. Складається із стовбура, мозочка, проміжного і великого мозку.
Мозковий стовбур поділяється на довгастий мозок, міст і середній мозок. У передніх (базальних) відділах стовбура проходять низхідні рухові шляхи від кори головного мозку до передніх рогів спинного мозку.
Довгастий мозок міст і мозочок — ромбоподібного мозку.
Довгастий мозок — угорі межує з мостом, знизу з спинним мозком (рівень перехрестя пірамідних шляхів). Тут розміщені життєво-важливі центри — дихальних та серцево-судинний.
Міст межує знизу з довгастим мозком з ніжками мозку. В його передніх відділах знаходяться, рухові шляхи та власні ядра, в задніх висхідні чутливі шляхи, а також ядра 5-8 ЧН.
Середній мозок — розміщений між мостом і проміжним мозком — в задніх відділах знаходиться медіальна петля, ядра 3-4 ЧН та червоні ядра, які належать до екстра-пірамідальної системи неконтрольованих рухів.
Проміжний мозок — таламус (зоровий горб), гіпоталамус. 3 шлуночок. Зоровий горб6 таламус, метаталамус, епіталамус. - сприймає всю висхідну інформацію із зовнішнього і внутрішнього середовища, переробляє її і передає до кори головного мозку та екстра-пірамідальної системи. Метаталамус — підкіркові центри зору та слуху. Епіталамус — шишкоподібна залоза — регулює функцію кори надниркових залоз і контролює формування статевих ознак. Гіпоталамус — забезпечує всі види обміну речовин. Розташовані харчовий центр і центри теплової регуляції.
Мозочок — рівновага, координація і асиметрія рухів і регуляція м'язового тонусу.
2. Бульбарні і псевдобульбарні паралічі
Бульбарний параліч — симптомокомплекс який виникає при ураженні рухових ядер чи корінців 9, 10, 12, пар черепномозкових нервів.
Симптоми:
Дисфагія — утруднене ковтання їжі; або афагією — втрата здатності ковтати.
Дизартрією — нечітка мова або анартрією.
Дисфонією — охриплість голосу або афонією.
Крім цього виявляють атрофію м'язів язика, фібрилярні посмикування в них. Глотковий і піднебінний рефлекси знижені або відсутні.
Псевдобульбарний синдром — неврологічний синдром, обумовлений двостороннім перекриванням корково-ядерних шляхів.
Для псевдобульбарного синдрому характерна та ж тріада симптомів, що і для бульбарного синдрому — дизартрія, дисфонія, дисфагія. Як і при бульбарному паралічі, причиною цих проявів є порушення іннервації м'язів глотки, м'якого піднебіння, язика, а також голосових зв'язок.
При псевдобульбарному синдромі відзначається рівномірніша, ніж при бульбарному синдромі вираженість парезу м'язів, іннервація яких забезпечується черепномозковими нервами каудальної (бульбарної) групи. Парез носить центральний (спастичний) характер. При цьому тонус м'язів підвищується, і особливо яскравим буває розлад диференційованих довільних рухів. Атрофії м'язів губ і випадання глоткового й піднебінного рефлексів, дуги яких замикаються в довгастому мозку, не відзначається. Разом з тим, при псевдобульбарному синдромі зазвичай підвищується рефлекс з нижньої щелепи і з'являються рефлекси орального автоматизму.
Для паралічу характерна наявність насильницького плачу, рідше сміху. Хворі при цьому можуть плакати чи сміятися з будь-якого приводу. Мимовільний плач у хворого з псевдобульбарним паралічем може наступати при оскалюванні зубів, при проведенні папірцем по губах тощо.
Нерідко псевдобульбарний параліч може поєднуватися з ознаками центрального тетрапарезу, внаслідок залучення в патологічний процес пірамідних шляхів.
При псевдобульбарному паралічі, на відміну від бульбарного, не спостерігається розладів дихальної та серцево-судинної систем, так як патологічний процес не зачіпає вітальні центри, розвиваючись вище довгастого мозку.