При виборі матеріалів з урахуванням їх електрохімічних потенціалів необхідно керуватися наступним:

різниця потенціалів двох металів повинна бути малою. Для апаратури зв'язку допустима різниця потенціалів до 0,5 В, для прецизійних приладів до 0,25 В;

метали слід покривати захисними шарами, ізолюючи їх один від одного; площі стикання різних металів повинні бути малими, оскільки збільшення цих площ приводить до посиленої контактної корозії. Нижче перераховані додаткові заходи для зменшення корозії.

Нанесення металічного покриття. Метал, що має позитивний потенціал в порівнянні з контактуючим з ним металом, необхідно вкрити захисним металічним шаром в місці стикання і навкруг нього. Вибір металу для захисного шару проводиться з урахуванням електрохімічних потенціалів, технології нанесення покриття, умов корозійного впливу, а також класу корозійного навантаження; запланованого строку служби; матеріалу і розміщення деталі ( назовні чи всередині); виду поверхні ( наприклад, матова або блискуча); способу отримання захисного шару.

В таблиці 5.11 приведені приклади застосування деяких захисних шарів.

5.11 Захисні шари

1 Вибір консерванта або змащувального матеріалу проводиться згідно стандартів

Ізоляція. Електричний контакт між двома металами може бути недопущений за допомогою використання, наприклад, металічних клеїв замість електрично провідних з'єднань або — у випадку механічно малонагружених з'єднань — за допомогою покраски.

Захист від дії допоміжних матеріалів. Допоміжні матеріали, що використовуються при виготовленні деталі, можуть виявити агресивну дію як на цю деталь, так і на інші деталі. Особливо активні при цьому формальдегід, кислоти, хлориди. Засобами захисту можуть бути обмежений вплив ( наприклад, багаторазове промивання друкованих плат від травильного розчину або використання безкислотних паяльних флюсів), нанесення захисних покриттів ( наприклад, покриття друкованих плат лаком), вибір раціональної конструкції вузла (наприклад, окреме розміщення батарей).

Кадміювання і оцинковка. Із міркувань економічності для захисних покриттів найбільш часто використовують цинк і кадмій. Корозійна стійкість цинкових і кадмієвих покриттів може бути значно підвищена послідуючим пасивіруванням ( хроматуванням або фосфатуванням). Контактним способом наносять срібло, нікель, хром і олово, які можуть бути осаджені на основний метал з водних розчинів.Внаслідок обмеження запасів і постійно зростаючої ціни кадмію в електротехніці і елетроніці для покриття часто використовують цинк. Але повністю замінити кадмій цинком неможливо, оскільки останній дуже чутливий до корозійних впливів, що з'являються всередині приладу при відносній вологості, вищій 75-80 %. При використанні оцинкованих деталей необхідно, крім того, запобігати їх довготривалому контакту з конденсатом при експлуатації, транспортуванні і зберіганні. В загальному випадку при виборі захисного покриття слід враховувати корозійні властивості середовищ, які можуть з'явитися всередині приладу.

Нанесення корозійно-захисних мастильних матеріалів. Цей спосіб застосовують для тимчасового захисту заготовок і напівфабрикатів від корозії під час їх зберігання і траспортування, а також для внутрішніх деталей приладу, для яких по технологічних або технічних причинах не можна використовувати спосіб, що забезпечує їх довготривалий захист ( наприклад, для пружин, деталей, редукторів). Однак тимчасові захисні мастильні матеріали необхідно обновляти через певні проміжки часу у відповідності з інструкціями і умовами навколишнього середовища. При їх виборі враховується якість поверхні перед консервацією, клас корозійного навантаження кінцевого виробу, ціль консервації ( проміжна або кінцева консервація), а також конструкцію деталі, яку захищають. Корозійно-захисними мастильними матеріалами запобігають дію наявної в атмосфері вологи на поверхню металу, їх захисна дія може бути підсилена добавкою речовин, що сповільнюють корозію (інгібіторів).

Покраска. Зазвичай покраску проводять у два прийоми: спочатку наносять ґрунтовий, а потім покрівний шар. Грунт призначений для пасивації поверхні, а також для забезпечення надійного зв'язку покрівного шару з основним матеріалом. Покрівний шар складається із шарів ґрунтової фарби і лаку, причому ґрунтова фарба призначена для надійного з'єднання грунту з покрівним шаром, який служить для безпосереднього захисту від впливів навколишнього середовища, а також для підготовки до нанесення лакового шару.

Як показує практика, корозія деталей із чорних металів, особливо невеликих, починається по краях, так як шар фарби на них недостатній. Тут появляється підплівкова корозія, яка поступово приводить до відшарування захисного покриття. Подібний процес розвивається в заклепках, різьбах і зварювальних швах. Для недопущення таких явищ необхідний додатковий захист країв.

Передчасне старіння і руйнування пластмасових деталей може спостерігатися при поглинанні ними вологи, під дією агресивних середовищ і теплових навантажень ( що супроводжуються розм'якшенням і крискістю матеріалу), бактерій, термітів, плісняви і т.д. Тому необхідно вивчення властивостей цих деталей в екстримальних зовнішніх умовах.