27. Коло спадкоємців за заповітом. Зміст заповіту. Обов язкова частка в спадщині .

Спадкоємці за заповітом – це ті спадкоємці, які мають право прийняти спадщину на основі письмового розпорядження, зробленого її власником у встановленому законом порядку стосовно неї на випадок своєї смерті. Під зазначеними вище спадкоємцями слід розуміти тих учасників цивільно-правових відносин, для яких підставою набуття права власності на спадкове майно є положення майнового чи немайнового характеру, зазначені його власником у своєму заповіті, а не безпосередні приписи, передбачені ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити спадкоємцем одну або декілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Спадкодавець має право заповісти власне майно будь-яким учасникам цивільно-правових відносин. Відповідно до ст. 1222

ЦК України спадкоємцями за заповітом можуть бути: фізичні особи,  юридичні особи, інші учасники цивільно-правових відносин.

Один із аспектів ч. 1 ст. 1222 ЦК України полягає в тому, що до першої групи учасників цивільно-правових відносин належать: звичайні спадкоємці (фізичні особи, які були зачаті і народилися до відкриття спадщини); постуми (фізичні особи, які були зачаті до відкриття спадщини і народилися після настання цього юридичного факту).

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України підставами відкриття спадщини є смерть спадкодавця або оголошення його, в порядку встановленому законом, померлим.

Приклад № 1

Заповідач В. С. усе майно, яке належить йому на праві власності, передав у спадок своєму синові В.В.

Приклад № 2

Заповідач О. І. усе майно, власником якого вона є, передала у спадок своїй зачатій, але ще ненародженій племінниці.

Необхідно зробити наголос на тому, що звичайними спадкоємцями і постумами можуть бути: громадяни України, іноземні громадяни, біпатриди (особи, які мають подвійне громадянство), апатриди (особи, яких жодна країна не визнає своїми громадянами чи підданими).

Зміст заповіту становлять розпорядження заповідача щодо його майнових прав та обов'язків.

До цього переліку входять лише особи, які належать до першої черги спадкоємців за законом і є малолітніми, неповнолітніми, повнолітніми непрацездатними дітьми спадкодавця (в тому числі усиновленими), непрацездатною вдовою (вдівцем), непрацездатними батьками (усиновителями) та дітьми, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.

Малолітніми е особи, що не досягли чотирнадцяти років, неповнолітніми є особи, що не досягли вісімнадцяти років. Непрацездатними вважаються жінки, які досягли 55 років та чоловіки – 60 років; інваліди І, ІІ, ІІІ груп, незалежно від того, чи призначена їм пенсія.

Неповнолітні особи, які набули повної цивільної дієздатності (у разі реєстрації шлюбу особи, яка не досягла повноліття, або у тому разі, якщо особа, яка досягла шістнадцяти років, працює за трудовим договором, а також неповнолітня особа, яка записана матір’ю або батьком дитини) також мають право на обов’язкову частку, якщо на час відкриття спадщини не досягли вісімнадцяти років, оскільки вони продовжують належати до категорії неповнолітніх.