1.2. Взаємозв'язок стресу й психологчних властивостей особистості

Нервова система - це розгалужена складна мережа нервових кліток - нейронів і їхніх відростків. Нейрони забезпечують надходження сигналів від органів почуттів у центр мозку, а від мозкових центрів до м'язів і інших систем організму. Передачу порушення від одній клітці до іншої забезпечують спеціальні речовини, називані медіаторами (посередниками).

Регуляцію роботи внутрішніх органів процесів обміну, кровообігу, травлення, подиху, виділення здійснює вегетативна нервова система. Діяльність вегетативної нервової системи спрямована на збереження сталість внутрішнього середовища - гомеостазу. Стрес викликає, насамперед, активацію симпатичної нервової системи. Така активація відбувається рефлекторно при будь-якім емоційному порушенні, необов'язково негативному. Однак саме по собі подібне порушення ще не робить хвороботворної дії, оскільки резерви медіаторів у нервових закінченнях при тривалому подразненні швидко виснажуються. Для розвитку стресу необхідне включення головної фізіологічної й біохімічної ланки стресу - «реакції боротьби або втечі». [11; 38].

При такій реакції відбувається рефлекторна активація кори надниркові і «вторинні» потужний викид у кров адреналіну й норадреналіну. Стан, що виникає при підвищенні рівня змісту цих речовин у крові подібно зі станом порушення під впливом зовнішніх емоційних подразників: підвищується артеріальний тиск, звужуються посудини, частішає пульс і подих, підвищується рівень холестерину. Часте повторення цих реакцій може привести до розвитку гіпертонії, виразки шлунка й іншою поразкою внутрішніх органів.

При досить сильних і частих стресах у реакцію додатково утягуються ендокринні системи, дія яких є ще більш тривалим і може впливати негативно на внутрішні органи. Посилений викид адреналіну й норадреналіну в кров і був необхідний для швидкого розвитку м'язової активності

У наші дні стрес найчастіше зовсім не жадає від людини енергійних фізичних дій - вимагає скоріше придушення активності, чим її прояв, і в результаті дивуються органи. Шкідлива дія стресу, однак, цим не обмежується. Первісний викид виснажує запас гормонів у корі над нирки : починається їх поспішна «заготівля», а через якийсь час після стресу досить навіть слабкого впливу, щоб почалося їхнє поспішне виділення. Цей біохімічний механізм і обумовлює ті всім добре відомі ситуації, коли після важкого дня, після неприємності на роботі виникають зриви по дріб'язках на близькі.

Якщо після кожного стресу - у самої стресогенної ситуації або незабаром після її - була потрібна фізична активність, надлишок адреналіну й норадреналіну був би витрачений на її забезпечення й стрес міг би не мати шкідливих наслідків

Таким чином, фізична активність - необхідне й діючий захист проти виникнення дістреса. Інше, настільки ж необхідний засіб захисту, спрямоване проти виснаження порушуваних при стресі нейроендокрінних систем, на посилення відбудовних процесів, на зниження загальної чутливості до стресів, - це розслаблення. Якщо ж захисні міри не приймаються або виявляються недостатніми, а стреси повторюються, приводячи до почуття безпорадності, розпачу, то виникає дістрес - так звані психосоматичні захворювання (поразка окремих органів або систем) або загальне нездужання, поганий настрій і т.д.

У виникненні й плині стресу виявляються три взаємодіючих ланки: 1) оцінка стресогенної події, у якій нерідко зіштовхуються емоції й розум; 2) фізіологічні й біохімічні реакції на саму подію й на його оцінку; 3) дія, поведінкові реакції, спрямовані на усунення причин і наслідків стресу й маючі метою уникнути його в майбутньому.

Сердечно - судинні захворювання (гіпертонія, ішемічна хвороба), а також судинні (мігрень, хвороба Рейно) найчастіше розглядають як наслідок повторних судинозвужувальних симпатичних реакцій при стресі [4; 234].

Таким чином, стрес впливає на виникнення алергійних захворювань. Напруга м'язів, зв'язана зі стресом, викликає різні патологічні симптоми: головні болі, болю в попереку, м'язах шиї. Типовою «мішенню» стресу є шкіра. Не проявляючись у якомусь конкретному захворюванні, хронічні стреси можуть приводити до постійного подавленого настрою. Погана працездатність, млявість, пасивність, безсоння - все це сліди діяльності дістреса. Такий стан Авицена характеризував, як «не здорове, але й не хворе». Важке засипання й ще більш болісне пробудження...Нерідко - почуття «тупої щемливої туги, що нападає на людину в передчутті загадкової й нічим не мотивуюча погрози, туги безпредметної, самої себе живильної, майже відчутної». У підсумку виникає відчуття, що життя в тягар