Тематика екскурсій

2. Різноманітність флори та фауни, зв’язки між ними і факторами неживої природи.

3. Лікарські рослини (урочища «Ялівщина», міського парку відпочинку, та ін.) практичне використання та охорона.

4. Пристосованість рослин і тварин до сумісного способу життя в природному угрупованні на території( урочища «Ялівщина» можна за вибором).

5. Типи пошкодження рослин.

6. Визначення ярусності соснового лісу на прикладі урочища «Ялівщина».

7. Різноманітність квіткових рослин, характеристика їх місць зростання.

8. Водна рослинність прибережної зони.

9. Різноманітність та процеси життєдіяльності тварин гідро біонтів.

10. Різноманітність та роль членистоногих в природі.

11. Вплив антропогенного фактору на видовий склад водної екосистеми.

12. Екосистема лісу та вплив антропогенного фактору.

13. Природа рідного краю.

Орієнтовний приклад плану-конспекту екскурсії

Екскурсія «Пристосування рослин до життя в екосистемі водойми»

Мета: розширити і закріпити знання учнів про екосистеми; ознайомити з екосистемою прісноводної водойми, її видовим складом, взаємозалежністю компонентів, що лежить в основі пристосованості організмів до водного середовища і спільного існування.

Обладнання: лупи, сачок водяний, планктонна сітка, гербарні папки, фотоапарат.

Місце проведення: водойма (озеро, ставок, водосховище, річка).

План

1. Інструктаж учителя про правила поведінки під час екскурсії.

2. Бесіда про екосистему, спостереження і дослідження.

3. Самостійна робота учнів.

4. Бесіда з демонструванням натуральних об'єктів.

5. Підсумкова бесіда.

Перебіг екскурсії

Зупинка № 1

1. Вчитель розповідає про правила поведінки в природі, зокрема, біля води.

2. Учні слухають повідомлення вчителя про особливості водойми, її рослинний і тваринний світ.

Відстань між зупинками № 1 - 2

Методичні рекомендації й теоретичні відомості

Під час екскурсії на водойму необхідно з'ясувати фізико-хімічні властивості водного середовища, абіотичні фактори, а також морфологічні й біологічні пристосування, які виникли в організмів до умов життя у воді. Інтенсивність освітлення водного середовища менша порівняно з наземним. Навіть найчистіша вода не абсолютно прозора, а на велику глибину зовсім не пропускає світла. Крім того, у водоймах вода ніколи не буває зовсім чистою: у ній завжди міститься живий і неживий матеріал, який відбиває і вбирає світло. Найменша прозорість води буває влітку, коли максимального розвитку досягає фітопланктон. На глибині 5—7 м світла ледве вистачає на життя зелених рослин. Температурний режим водойм більш сталий, ніж повітря. Живлення зелених рослин сприяє накопиченню вуглекислого газу.

Своєрідні умови водного середовища позначилися на життєвих процесах та будові рослинних і тваринних організмів, що його заселяють, унаслідок того, що водяним рослинам не доводиться виконувати опорної функції (їх підтримує вода), у них недорозвинута або повністю відсутня механічна тканина. Нестача кисню зумовлює розвиток у водяних рослин повітроносної тканини, завдяки якій вони частково беруть кисень з повітря. їх підводні листки дуже розсічені на дрібні ниткоподібні частки (водяного жовтню, водопериці) або стрічкоподібні (у стрілолисту, частухи). Збільшення поверхні підводних листків є пристосуван­ням рослин до умов утрудненого газообміну, тому що більша по­верхня листків забезпечує більший контакт їх з водою. Розсіченість пластинок підводних листків оберігає їх від розриван­ня проточною водою. У водяних рослин немає захисних пристосувань від надмірного випаровування води, у них слабко розвинута кутикула. Підводні частини рослин ростуть швидше, ніж надводні, що пояснюється також недостатнім освітленням водного середовища. Пристосувальною особливістю водяних рослин є й те, що в багатьох з них тіло вкрите слизом, який виробляється особ­ливими залозистими клітинами. Він захищає рослину від висихан­ня у разі різкого зниження рівня води і протидіє вимиванню розчинених солей.

Повільне прогрівання водойм навесні позначається і на розвиткові водяних рослин. Порівняно з наземними, вони проростають і розвиваються пізніше, а їх вегетативна маса досягає максимуму лише на кінець літа. Для водяних рослин характерне вегетативне розмноження, бо в проточній воді насіння погано укріплюється на субстраті. Такі рослини, як ряска, елодея розмножуються тільки вегетативно. Однак деякі розмножуються і насінням. Зокрема, перехресне запилення відбувається з допомогою вітру, комах і води.

За біологічними особливостями водяні рослини поділяють на справжні водяні і прибережні. До першої групи належать рослини, що ростуть лише у воді, — різуха, рдесники, валіснерія тощо. Одні з них прикріплені до дна, а інші плавають у товщі або на поверхні води. До групи прибережних рослин належать ті, що звичайно ростуть у воді, але можуть вегетувати і поза водою, на добре зволоженому ґрунті (очерет звичайний, сусак звичайний, стрілолист тощо).