12. Столичний суспільно-географічний район

Столичний суспільно-географічний район включає Київську, Житомирську і Чернігівську області. Його площа 90,7 тис.км2. На території району проживає 7,3 млн осіб.

У цілому територія Столичного СГР характеризується вдалим суспільно-географічним положенням. Район є столичним, тобто на його території знаходиться столиця України – м. Київ – головний громадський центр держави. Він виконує такі столичні функції: управління політичним, соціальним, культурним та економічним життям, репрезентативну та інформаційну. Київ як столиця має ряд недоліків розташування. Так, у макроположенні місто зміщене на північ до Білорусі та Росії, у мікроположенні знаходиться безпосередньо близько до 30-км зони ЧАЕС. У природно-географічному відношенні положення Столичного району характеризується пограничністю, перехідністю з Поліської до Лісостепової зони, які мають сприятливі умови для проживання і господарської діяльності населення. Транспортно-географічне положення району є дуже вигідним. Район розміщений на перехресті міжнародних транспортних магістралей – залізничних, трубопровідних, автомобільних, повітряних. Сусідське положення району визначається тим, що він межує одночасно з розвиненими і слаборозвиненими територіями суміжних районів. Еколого-географічне положення макрорайону не є вигідним. Частину території дуже забруднено радіонуклідами після аварії на ЧАЕС і, це створює низку відповідних проблем.

Територія Столичного економічного району виходячи з вигідних сторін свого географічного положення та сприятливих кліматичних і природних умов була заселена дуже давно. Саме ця територія була центром одного з найбільших східнослов'янських племен - полян, які були наступниками трипільців та антів - автохтонного населення сучасної території України. На межі V - VI ст. тут виникає укріплене городище - Київ, навколо якого швидко розростається місто. Незабаром все Подніпров'я вкривається містами - Переяслав, Чернігів, Коростень, Любеч, Овруч, Новгород, Канів, Корсунь. На той час вони стали центрами ярмаркарства та ремесел, державного управління. За всю свою історію Київ не втрачав статусу культурної та історичної столиці України. В ХХ ст. він спочатку був офіційним центром Української Народної Республіки, а дещо пізніше, з 1924р. став центром Української Радянської Соціалістичної Республіки.

Інтегральний природно-ресурсний потенціал району складає 10,5% ПРП України. За характером рельєфу (горбиста рівнина із зниженням висот на північ і північний схід) район характеризується сприятливими орографічними умовами для проживання і розвитку різних видів людської діяльності. Ґрунтово-кліматичні ресурси району в цілому є сприятливими для вирощування усіх культур помірної зони. У північній, Поліській, частині поширені дерново-підзолисті, дернові, лучні і торф’яно-болотні ґрунти. Середню і південну частину займають сірі лісові, опідзолені чорноземи та чорноземи типові. Клімат території є помірно-континентальним. Район добре забезпечений водними ресурсами, проте вони є дуже забрудненими. Основна частина лісових ресурсів зосереджена у поліській частині. Столичний СГР недостатньо забезпечений мінеральною сировиною. Серед паливних ресурсів у районі є нафта і природний газ, буре вугілля, торф. Серед рудних ресурсів тут наявні титанові руди. Серед нерудних поширені фосфорити, граніти і гнейси, лабрадорити і мармур, суглинки, глини, кварцові піски, крейда, мергелі, каолін. У районі є запаси мінеральних вод. З лікувальною метою використовують торфові й сапропелеві грязі Полісся.

Демографічна ситуація району характеризується низькою народжуваністю, високою смертністю, значним показником природного скорочення населення. У статевій структурі населення переважають жінки. Вікова структура є несприятливою для відтворення населення району. Діти і підлітки складають 21%, працездатне населення – 53%, пенсіонери мають високу частку – 26%. Густота населення району становить 80 ос/км2. У міграційних процесах переважають внутрірайонні переміщення типів село – місто та місто – місто. У районі дуже поширеними є маятникові міграції, пов’язані із трудовими поїздками. У Столичному районі розташовано 50 міст, у тому числі одне місто-мільйонер, три з чисельністю населення понад 100 тис. Найбільшими містами є Київ, Чернігів, Житомир, Біла Церква. У цілому міські жителі складають 72%. Рівень урбанізації не є високим.

У межах району сформувалась Київська регіональна система розселення. Її ядром є найбільша в Україні Київська агломерація. Для сільського розселення характерне є те, що в поліській частині району переважають малі села на підвищених вододільних ділянках, а в лісостеповій – долинно-яружний тип сільських поселень з густою мережею середніх і великих сіл.

Провідними галузями виробничої сфери макрорайону є машинобудування, хімічна, легка та харчова промисловість.

Машинобудівний комплекс є одним з найважливіших у регіоні. У районі випускають будівельно-шляхові і транспортні машини, розвинуті сільськогосподарське і транспортне машинобудуваня, виробництво обладнання для харчової та хімічної промисловості, точне і не металомістке машинобудування. Головні центри – Київ, Житомир, Біла Церква, Ніжин, Коростень, Чернігів.

Хімічний комплекс є важливою складовою господарства району. Підприємства хімічної промисловості виробляють хімічні волокна, пластмаси, гумотехнічні вироби, лаки, фарби. Товари побутової хімії. Головні центри – Житомир, Київ, Чернігів, Бровари, Прилуки, Біла Церква.

Лісопромисловий комплекс працює на місцевій і довізній сировині. Виробляють пиломатеріали, паркет, папір, меблі. Головними центрами є Київ, Обухів, Житомир, Малин, Коростень.

Основними центрами харчової промисловості є найбільші міста району – Київ, Чернігів, Житомир, Біла Церква, Ніжин та ін. Найбільшого розвитку в районі набули такі галузі: цукрова, солодова, м’ясна, молочна, плодоовочеконсервна, олійна, ефіроолійна, лікеро-горілчана, пивобезалкогольна, тютюнова, борошномельна, круп’яна, хлібопекарська тощо.

Легка промисловість району представлена текстильною (Житомир, Коростень, Новгород-Сіверський, Київ, Чернігів), швейною (Київ, Прилуки, Біла Церква, Чернігів). Народні художні промисли розвинені в Ніжині, Богуславі, Прилуках.

Паливно-енергетичний комплекс Столичного СГР об’єднує паливну промисловість, а саме: буровугільну (Коростишівське родов.), нафтогазову (Прилуцьке, Леляківське, Гнідинецьке родов.), торфяну (Броніківське, Бучманське, Ірпінське родов.), та енергетику (Трипільська ТЕС, Кивські ГЕС, ГАЕС, ТЕЦ-5, ТЕЦ-6 тощо).

Чорну металургію представлено заводом порошкової металургії у Броварах, кольорову металургію – обробкою титанових руд на Іршанському та Овруцькому гірничо-збагачувальних комбінатах.

Будівельний комплекс включає такі види виробництв: залізобетонних виробів (Київ, Біла Церква, Житомир), стінових матеріалів (Ірпінь, Миронівка), черепиці (Ірпінь), будівельних конструкцій (Бровари, Яготин), облицювальних матеріалів (Житомирська і Київська обл.). Добре розвинена порцеляново-фаянсова та скляна промисловість (Баранівка, Васильків).

Агропромисловий комплекс. Спеціалізація району пов’язана з наявністю двох агропромислових зон: Поліської в північній частині та Лісостепової на півдні. Поліський АПТК має молоко-, м’ясопромислову, льонопромислову та картоплепродуктову спеціалізацію з виробництвом зернопродукції, Лісостеповий - м’ясо-, молокопромислову, бурякоцукрову та зернопродуктову. У районі сформовано приміські Київський, Житомирський та Чернігівський АПТК з виробництвом овочів відкритого і закритого грунту, птахівництвом, молочним скотарством і свинарством та їх промисловою переробкою.

Добре розвинуті всі види транспорту. Район відрізняється великою густотою шляхів сполучення. Особливе місце належить повітряному транспорту. Київ – найбільший вузол повітряних сполучень України.

Рівень розвитку соціальної сфери Столичного району є середнім, за виключенням Києва. Вартість платних послуг і товарообіг на душу населення перевищує середньоукраїнські показники. Забезпеченість населення району дошкільними закладами, школами, клубами і бібліотеками відповідає нормативам.

У Столичному районі знаходиться 22% вищих навчальних закладів України, де навчається 21% студентів. Наукові заклади району входять до складу Північно-Західного наукового центру НАНУ. Третю частину театрів України розміщено в містах Столичного. Тут же зосереджено і п’яту частину музеїв, відвідуваність яких перевищує середньоукраїнські показники, а у Києві є втричі вищою. На території району зосереджено велику кількість об’єктів паломництва; у Києві розміщено центри більшості релігійних об’єднань України. У Столичному районі знаходиться шоста частина готелів України, коефіцієнт використання місткості яких дорівнює середньому, а у Києві вдвічі вищий.

У цілому для Столичного району характерною є територіальна диференціація розвитку соціальної інфраструктури: високий рівень має Київ як центр обслуговування державного значення, що виконує всі види послуг; середній рівень мають центри обслуговування обласного значення (Житомир і Чернігів) та міжрайонного значення (Ніжин, Біла Церква). Для північної частини району характерним є низький рівень розвитку соціальної інфраструктури.

Рекреаційний комплекс Столичного району розвивається на базі використання джерел мінеральних вод, лісових і річкових ландшафтів тощо.

До складу Столичного СГР входять три суспільно-географічні мезорайони – Київський, Житомирський та Чернігівський. Київський мезорайон сформувався на основі Київського та Білоцерківського господарських вузлів. Житомирський мезорайон сформувався на основі Житомирського господарського вузла та Коростенського і Бердичівського районоформуючих господарських цертрів. Чернігівський мезорайон сформувався на основі Чернігівського господарського вузла та Ніжинського районоформуючого господарського центра.