
- •1. Науковий статус суспільної географії (Пістун, ст. 42-49)
- •2. Глобальні проблеми людства
- •6. Структура рекреаційно-туристських ресурсів ( Бейдик “ртр України”, ст. 42-162)
- •7. Значення, об’єкт і напрями географічного моделювання і прогнозування
- •8. Прогнозне географічне моделювання: сутність, способи, верифікація
- •9. Експертні методи географічного моделювання та прогнозування
- •10. Демогеографічна ситуація в Україні
- •11. Пек України
- •12. Столичний суспільно-географічний район
- •13. Предмет гідрології, зміст, поділ її на частини та зв”язок з іншими науками.
- •Окремі самостійні дисципліни:
- •14. Водний режим річок. Фази водного режиму.
- •15. Світовий океан, поділ його на частини. Хімічний склад морської води. Рух вод Світового океану.
- •16. Денудація та акумуляція: вороги чи спільники? Доведіть свою точку зору.
- •17. У чому полягає оцінка (можливо – роль!) рельєфу України як екологічного ресурсу?
- •18. Геоморфологічні омани України (проблеми походження певних форм рельєфу земної поверхні України).
- •19. Геологічні карти та їх типи. Принципи складання та зображувальні засоби на геологічних картах.
- •20. Основні геологічні та палеогеографічні події палеозойської ери на Землі.
- •21. Тектонічні рухи . Класифікація , причини та наслідки.
- •22. Сучасні методи дослідження атмосфери.
- •23. Атмосферний озон та його вплив на розподіл радіаційних потоків.
- •24. Географічний розподіл опадів.
- •25. Метод експертних оцінок
- •Відбір експертів та визначення їх компетентності
- •26. Системний підхід в географії.
- •Системний підхід у географії — напрям наукового пізнання і соціальної практики, в основі якого лежить дослідження географічних об'єктів як систем.
- •Риси системного підходу
- •27. Управлінські рішення: сутність і види
- •28. Чисельність населення світу та його динаміка.
- •29. Міграції населення світу.
- •30. Особливості сучасних процесів урбанізації
- •31. Становлення і розвиток соціальної географії. (Олійник «Вступ до соц.Гео» ст.31)
- •32. Географія рівня і якості життя населення.
- •33. Соціально-географічні дослідження. (Олійник, Степаненко «Вступ до соц.Геогр.» ст.86)
- •Види і типи соціально-географічних досліджень.
- •Соціально-географічні дослідження включають наступні етапи:
- •34. Об’єкт, предмет і структура географії. (Пістун ст.24,35,42)
- •35. Системний підхід в географії і основи вчення про геосистеми. (Топчієв «Суспільно-геогр. Дослідження» ст.109-112).
- •36. Географічний поділ праці: сутність, види, масштаби. (Пістун ст.74-80)
- •До основних масштабів (рівнів) розвитку географічного поділу праці належать:
- •37. Концепція територіальної комплексності в суспільній географії
- •38. Поняття про територіальну структуру господарських комплексів регіонів та її елементи.
- •39. Виробничий комплекс – матеріальна основа суспільно-географічного району.
- •40. Доведіть що грунт – особливе утворення природи
- •41. Якими факторами зумовлюється родючість грунту?
- •42. Назвіть основні типи грунтів та їх відповідність панівним типам рослинності та природним зонам світу.
- •Грунти бореального поясу: Східно-Сибірська мерзлотно-тайгова область
- •Грунти бореального поясу: Берингово-Охотська тайгово-лісова область
- •Грунти суббореального поясу: суббореальних напівпустинь і пустинь
- •43. Поясніть, чому Пд. Америка є найвологішим материком світу.
- •(Інтернет).
- •44. Поясніть причини утворення явища багаторічної мерзлоти. Назвіть регіони її поширення у світі.
- •45. За яких умов виникає мусонна циркуляція в атмосфері? Назвіть материки та вкажіть їх частини, де спостерігається це явище.
- •46. Поясніть роль клімату у формуванні особливостей природно-територіальних комплексів на території України.
- •47. Головні закономірності поширення в Україні рудних корисних копалин
- •Окресліть головні закономірності поширення в Україні рудних корисних копалин. Рудні
- •49. Світове господарство як система
- •50. Динаміка змін структури світового господарства на зламі індустріальної та постіндустріальної доби.
- •51. Географія машинобудування світу.
- •55. Біосфера як середовище життя
- •Біосфера (за в.Вернадським) - це оболонка Землі, склад, структура і енергетика якої значною мірою обумовлені життєдіяльністю живих організмів.
- •Основними компонентами біосфери є:
- •56. Біогеографія України
- •Степова зоографічна провінція Український степовий зоогеографічний округ
- •Карпатська провінція Карпатський гірський зоогеографічний округ
- •Середземноморська під область Кримський гірський зоогеографічний округ
- •57. Антропогенні зміни та проблеми збереження та відтворення біорізноманіття
- •58. Поняття про ландшафт
- •59. Класифікація ландшафтів
- •60. Генезис та еволюція ландшафтів
- •61. Географічна карта.Типи карт
- •62. Тематичні карти та атласи
- •Найчастіше тематичні карти систематизують у атласи.
- •63. Цифрування карт матеріалів. Методи гіс-аналізу для оцінки змін об’єктів та явищ у просторі і часі.
- •64. Поняття про план, карту та аерокосмічний знімок ділянок місцевості
- •65. Визначення масштабу та його види
- •66. Використання картографічних матеріалів у практичній діяльності
59. Класифікація ландшафтів
Кожен ландшафт, на думку Л.С.Берга, неповторний як у просторі, так і в часі. Порівняння ландшафтів дозволяє визначити групи ландшафтів, принципово близьких за походженням, структурою, динамікою та іншим суттєвим ознакам, тим самим класифікувати їх.
Класифікація – універсальна загальнонаукова процедура без якої дослідження не може вважатися завершеним. В класифікації розглядається синтез закономірностей розвитку, будови, функціонування, розташування складних систем, зокрема ландшафтів. Ландшафтна класифікація має велике значення як основа наукового опису ландшафтів всієї Землі або її окремої частини, для дослідження розбіжностей в знаннях про ландшафти Землі та їх планування. Практичне значення класифікації полягає в узагальненні ландшафтів для полегшення процесу розвитку сільського господарства, меліоративних або природоохоронних заходів.
Створення класифікації ландшафтів – є ще недостатньо розробленою проблемою. Принципи класифікації можуть розрізнятися в залежності від того, які критерії покладені в основу об’єднання ландшафтів. Кожна класифікація базується на суттєвих інваріантних властивостях об’єктів – на їх генезисі, структурі, динаміці, але ступінь спільності може бути різною, що знаходить відображення в ступінчастості класифікації – використанні системи таксономічних підрозділів. Із переходом від вищих таксономічних рангів до нищих, в класифікацію вводяться нові критерії, із зменшенням кола досліджуваних ландшафтів збільшується ступінь їх подібності. Тобто, схожість ландшафтів зберігається на всіх ступенях систематизації – на рівнях типу, класу, виду, але на нищих ступенях загальних ознак буде більше, а на вищих – менше.
За Ісаченком А.Г., вищою класифікаційною категорією є тип ландшафтів. В один тип об’єднані ландшафти, що формуються в однотипових гідротермічних умовах і мають спільні загальні риси структури, тобто головні фізико-географічні процеси. Конкретними класифікаційними ознаками є такі показники, як радіаційний баланс, сума активних температур, коефіцієнт зволоження. Крім цього враховуються середні та екстремальні температури повітря, кількість опадів, випаровуваність. Тип ландшафтів – це об’єднання ландшафтів, що мають загальні зонально-секторні риси в структурі, функціонуванні, динаміці. За зональними ознаками всі типи можна згрупувати в групи, які є аналогами за теплозабезпеченістю, а по секторним – в ряди, що є аналогами типів за зволоженням. Номенклатура типів ландшафтів складається з двох елементів: один вказує на положення в ряду теплозабезпеченості (арктичні, антарктичні, субарктичні, бореальні, субборельні, субтропічні), інший – на положення в ряді зволоження ( від гумідних до екстрааридних). Типи ландшафтів розміщені на земній кулі зонально, звичайно не виходять за межі одного сектора материка; одні типи пов’язані з континентальними секторами, інші – з океанічними.
Типи ландшафтів поділяють на підтипи з урахуванням другорядних зональних відмін або перехідних ознак у структурі (у східноєвропейському тайговому типі розрізняють 3 підтипи: північнотайговий, середньо тайговий, південнотайговий).
Наступною таксономічною одиницею А.Г.Ісачено вважає клас ландшафтів. Розрізняють два такі класи: рівнинний та гірський. До рівнинного належать ландшафти з типово зональною структурою, до другого - з висотною поясністю. Рівнинні ландшафти поділяють на два підкласи: низинні та височинні, гірські – на три: низько, середньо, високогірні. Критерієм для розмежування підкласів гірських ландшафтів є ступінь вираженості висотнопоясного ряду. У визначенні підкласів відбивається трансформація характерних зонально-секторних ознак кожного типу із збільшенням висоти над рівнем моря.
На нищих ступенях ландшафтної класифікації в якості визначального критерію є фундамент ландшафту – його петрографічний склад, структурні особливості, форми рельєфу. Врахування даного критерію дозволяє виділити класифікаційну одиницю найбільш дрібного таксономічного рівня – видів ландшафтів. Ландшафти одного виду характеризуються найбільшою кількістю подібних ознак та максимальною подібністю в генезисі, наборі компонентів, структурі та морфології. Морфологічна будова є одним з найголовніших ознак при поєднанні ландшафтів у види.
Між підкласом та видом можна розрізняти проміжкові класифікаційні ступені, але вони ще не є затвердженими в якості класифікаційних категорій ландшафтної систематики.