58. Поняття про ландшафт

Термін «ландшафт» первинно застосовувався для позначення ідеї про взаємопов’язане поєднання різних явищ на земній поверхні і довгий час поняття не мало однозначного наукового трактування. Внаслідок накопичення даних про складність територіальної структури географічної оболонки і розвитку уявлень про різні рівні її внутрішньої організації виникла необхідність упорядкування системи природних територіальних комплексів, зокрема самого поняття про ландшафт. Ще в 30-ті рр.ХХ століття були спроби внести чіткий зміст в термі «Л.», призвели до 2 різних його пояснень – регіонального (індивідуального) та типологічного. Згідно типологічного підходу, ландшафт – це не окрема ділянка території, а сукупність деяких тип властивостей, притаманних різним територіям. Згідно з регіональним тракуванням «Л.» - це конкретна територіальна одиниця; складна геосистема, що складається з багатьох елементів; основна ступінь в ієрархії геосистем. В сучасній науковій теорії ландшафтознавства ландшафт – основна одиниця в ієрархії природних територіальних комплексів. У впорядкованій системі фізико-географічного районування ландшафт являє собою найнижчий ранг в системі регіональної диференціації епігеосфери.

Ландшафт (за Григор´євим А.А.) – найменша територіальна одиниця, що зберігає всі типові для даної зони, області, регіону риси побудови географічного середовища.

Для виокремлення самостійного ландшафту необхідні такі умови:

• територія, на якій формується ландшафт, повинна мати однорідний геологічний фундамент;

• після утворення фундаменту наступна історія розвитку ландшафту на всій його площі має відбуватись однаково (в єдиний ландшафт не можна об’єднувати дві ділянки, одна з яких була вкрита льодовиком, а інша – ні);

• однаковий клімат на всій площі ландшафту; при змінах кліматичних умов він залишається одноманітним;

При таких умовах на території кожного ландшафту створюється набір структурних форм рельєфу, водойм, ґрунтів, біоценозів, простих територіальних комплексів – урочищ та фацій, що розглядаються як морфологічні частини ландшафту.

За Солнцевим, ландшафт – закономірно побудована система локальних ПТК, проте кожен ландшафт одночасно є елементом більш складних регіональних утворень, що є результатом розвитку та диференціації географічної оболонки. Поєднання цих особливостей ландшафту зумовлює його специфічне вузлове положення в ієрархії геосистем. Поєднання двох підходів до ландшафту – «знизу» та «згори» дозволяє вирішити проблему однорідності ландшафту. Оскільки ландшафт диференціюється на фації та урочища, він внутрішньо неоднорідний, проте це не виключає однорідності ландшафту по відношенню до сформульованих критеріїв. Такими критеріями є зональні та азональні умови, по відношенню до яких ландшафт має бути однорідним. Зонально-азональна однорідність ландшафту знаходить своє відображення в єдності геологічного фундаменту, типі рельєфу та клімату; вона зумовлює генетичну єдність ландшафту, оскільки процес розвитку ландшафту протікає при спільних зовнішніх умовах. З цього виходить єдиний план внутрішньої будови ландшафту: різноманітність його морфологічних частин не означає, що дана різноманітність невпорядкована, навпаки, при дотриманні всіх вищеперерахованих умов набір фацій та урочищ кожного конкретного ландшафту закономірний та специфічний. Кожний ландшафт має ряд фацій та урочищ, що розташовуються в певній послідовності. Типологічний фаціальний ряд слід вважати одним з головних критеріїв ландшафту, одним з показників його однорідності.