Середземноморська під область Кримський гірський зоогеографічний округ

У складі фауни цього округу, куди входить і Південний берег Криму, є види що поширені у суміжній Європейській під області, а також значна кількість реліктів середземноморського походження. Тривале територіальне ізолювання Гірського Криму призвело до утворення місцевих форм тварин. У лісах Кримських гір зберігся в дикому стані олень звичайний кримський. Тут також водяться косуля звичайна, кабан дикий, куниця кам’яна ласка (кримська форма) борсук, заєць русак, акліматизовані – муфлон європейський та білка – телеутка. Зустрічається в цьому окрузі білозубка мала та мало черева, рукокрилі беззуба миша жовтогорла та інші ссавці, регіони поширення яких виходять за межі Кримського півострова. Орнітофауна Гірського Криму багата та має риси середземноморської фауни. Характерними, хоч і рідкісними у теперішній час, є гриф чорний, голуб сизий, середземноморський підвид сича хатнього, сойка кримська , вівсянка гірська. На сухих, кам’янистих схилах зустрічаються ящірка кримська, гекон середземноморський, полоз леопардовий, жовтопузик безногий. Серед наземних молюсків Гірського Криму багато ендеміків, а також середземноморських видів та видів що поширені в Європейські під області. Немало ендеміків і серед комах, тільки в Криму, зокрема на Південному березі зустрічається скорпіон кримський. Ракоподібні кримських печер представлені двома видами веслоногих та чотирма видами мокриць, що є неогеновими реліктами.

Тваринний світ є одним із найважливіших компонентів природного середовища. Серед представників дикої фауни України є цінні види, які разом із сільськогосподарськими тваринами слугують джерелом отримання харчових продуктів, промислової, технічної, лікарської сировини. Тому корисні тварини є об’єктом масового розведення.

57. Антропогенні зміни та проблеми збереження та відтворення біорізноманіття

В 1992 році саміт ООН з питань довкілля в Ріо-де-Жанейро прийняв визначення біорізноманіття - “різноманітність живих організмів з усіх джерел, включаючи, наземні, морські та інші водні екосистеми і екологічні комплекси, частиною яких вони є; це поняття включає у себе різноманітність у рамках виду, між видами і різноманітність екосистем”. Біорізноманіття – це продукт еволюції життя впродовж мільярдів років, який визначається природними процесами і на який все більше впливає людська діяльність. Для людей біорізноманіття має економічну, рекреаційну, культурну, екологічну та інші цінності. Внаслідок господарювання, особливо в останнє століття, відбулися значні зміни в ландшафтах та середовищах існування. Критичну ситуацію для біорізноманіття планети зумовлюють: антропогенне забруднення води, атмосфери, радіоактивне забруднення, знищення лісів, забруднення ґрунту твердими та шкідливими відходами, його деформація, осушення, споживання ресурсів Землі в значно вищих темпах, ніж їх відновлення, забруднення біосфери відходами виробництва, що викликають деформації екологічних систем, порушують глобальний кругообіг речовин, створюють загрозу для здоров’я людини.

Можна виділити чотири головні форми впливу людини на біосферу:

1.   Зміна структури земної поверхні — оранка цілинних земель, вирубка лісів, осушення боліт, створення штучних водойм і інші зміни поверхневих вод і т. д.

2.   Зміна складу біосфери, круговороту й балансу вхідних у нього речовин — видобуток копалин, створення відвалів вироблених порід, викиди різних речовин в атмосферу й гідросферу, зміну влагооборота.

3.   Зміна енергетичного й, зокрема, теплового балансу окремих регіонів і планети вцелом.

4.   Зміни, внесені в сукупність живих організмів, винищування деяких організмів, створення нових порід тварин і рослин, переміщення організмів у нові місця.

Класифікація загроз біорізноманіттю

а)макрорівневі (фізичні групи чинників; хімічні групи чинників; геологічні групи чинників; біотичні групи чинників; антропогенні групи чинників);

б)функціональні (просторові; часові; структурні; причинні; кількісні; якісні; атрибутивні, з урахуванням речовинних, енергетичних, інформаційних складових);

в) мікрорівневі (в межах макрорівнів)

Займаючи менше 6% площі Європи, Україна володіє 35% її біорізноманіття, і за цим показником випереджає майже всі європейські країни. Україна має значний потенціал біорізноманіття і може розглядатися як один з потужних резерватів для відновлення біорізноманіття усієї Європи. Географічне положення України, її фізико-географічні умови сприяли формуванню багатого рослинного і тваринного світу, що налічує більше 70 тис. видів; це обумовлено тим, що в Україні на відносно невеликій території представлено біоту 4-х природних зон. До того ж, Україна знаходиться на перехресті міграційних маршрутів багатьох видів тварин. На жаль, видове багатство як тварин, так і рослин стрімко зменшується через антропогенне навантаження на довкілля. До другого, діючого нині, видання Червоної книги України (тваринний світ – 1994 р., рослинний світ – 1996 р.), включено 541 вид рослин і грибів та 382 види тварин. Відбувається процес скорочення природних угруповань, в т.ч. лісів, практично знищено степ як природний біом, значних змін зазнали гідрологічні умови території у зв'язку з будівництвом рівнинних гідроелектростанцій та створенням водосховищ, осушенням боліт Полісся та обводненням степу. Спостерігається антропогенне забруднення значних територій, в т.ч. важкими металами, радіонуклідами, стійкими органічними сполуками, відмічено прояви девастації та синантропізації екосистем, що загрожує втратою гено-, цено- та екофонду та формує соціально-екологічний дискомфорт населення.

Утворення та поглиблення негативних процесів зміни біотичних комплексів України спричинено такими антропогенними заходами: сировинний характер господарства; нераціональне природокористування, промислове, комунальне, сільськогосподарське забруднення ландшафтів; процеси перетворення природи (осушення,обводнення,будівництво та функціонування каналів, кар’єрів, водосховищ); застосування екологонебезпечних тенологій (токсичних, радіоактивних матеріалів, випромінювань, інтродукцій); високі масштаби урбанізації; масштабна та халатна військова діяльність. Такі втручання в довкілля порушили систему землекористування, водовідведення та створили загрози катастрофічного характеру, оскільки при цьому мали місце зміни гідрологічних та гідротермічних характеристик ландшафтів, характеристик альбедо і, відповідно, зміни комплексу екологічних факторів довкілля, системи еконіш, що стало критичним як для популяцій багатьох видів, екосистем.

Збереження біорізноманіття визначено одним з пріоритетних напрямів державної політики України в галузі охорони довкілля, використання ресурсів та екологічної безпеки Верховна Рада України ухвалила Закон про ратифікацію, закони щодо приєднання та виконання інших міжнародних договорів обов’язкового та необов’язкового характеру, що регулюють питання збереження та використання біологічного і ландшафтного різноманіття. На національному рівні координацію реалізація положень законів та відповідних програм здійснює Національна Комісія з питань збереження біорізноманіття та Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. Кабінет Міністрів України Розпорядженням від 22 вересня 2004 року схвалив Концепцію Загальнодержавної програми збереження біорізноманіття на 2005-2025 роки.