50. Динаміка змін структури світового господарства на зламі індустріальної та постіндустріальної доби.

Сучасне господарство планети Земля є системою державно оформлених господарств і різноманітних недержавних утворень, які взаємодіють між собою у різних формах. На відміну від територіально визначених, більш-менш внутрішньо однорідних за рівнем розвитку, більшою чи меншою мірою керованих господарських систем окремих країн ця світосистема має різнорівневу за економічними можливостями, багатополюсну за просторовою організацією, асиметричну (через нерівноправності відносин) будову.

Різні етапах розвитку структури світового господарства х-зується різними ознаками.

Останні кілька століть діяльність "вторинної сфери" - індустрії - стала визначати закономірності розвитку господарства. Світ поступово втягнувся в індустріальну стадію розвитку. Ця модель господарювання була зорієнтована на активне використання ресурсів, взятих у природи - мінеральної сировини, палива, сільськогосподарської продукції; використання машин і механічних технологій; подолання простору відбувалося за допомогою морських кораблів, залізниць, а за тим автомобільного та авіаційного транспорту. Але найважливішим стратегічним ресурсом індустріальної цивілізації став капітал. Промислова революція (остання третина XVIIІ—XIX ст.) дозволила різко збільшити рівень продуктивності праці та обсяги виробленої продукції, для якої став необхідний збут по всьому світу. Саме тому на рубежі ХІХ-ХХ ст. відбулось формування світового ринку - сфери стійких товарно-грошових відносин, заснованих на міжнародному поділі праці.

Процеси, що йшли у світосистемі протягом XX ст., особливо другої його половини, підготували ті якісні зміни, які привели до переходу світу від індустріальної до постіндустріальної стадії розвитку. Відбувається чергова перебудова економіки, в якій зростають масштаби діяльності "третинної сфери" - сфери послуг. Зросла наукоємність праці, наука перетворилася в безпосередню продуктивну силу. Значно розширилася пропозиція виробленої промислової продукції при істотному зниженні її вартості і підвищенні якості. Відбуваються динамічні зміни в застосуванні сучасних технологій, зросла роль високотехноло-гічних виробництв. Технічний прогрес на транспорті та в електронному зв'язку дозволив "стиснути простір" у спілкуванні людей. Посилилось значення інформаційної складової в економічних і суспільних процесах, виникли світові інформаційні системи (Internet та ін.). Переростання національних меж завдяки таким видам послуг, як туризм, освіта, наука, фінансово-банківська діяльність, завершило формування світового ринку послуг. Сучасна стадія розвитку характеризується вже виходом за державні кордони не тільки обміну товарами, послугами, капіталом тощо, але й самого виробництва.

51. Географія машинобудування світу.

Машинобудування – одна з провідних галузей промисловості. Створюючи найактивнішу частину основних виробничих фондів – знаряддя праці, машинобудування істотно впливає на темпи й напрями науково-технічного прогресу в інших галузях господарства, зростання продуктивності праці, інші показники, що визначають ефективність виробництва. За своїми тенденціями у розміщенні підприємства машинобудування можна погрупувати наступним чином: – галузі, які характеризуються високою металомісткістю, малою працемісткістю продукції, що випускається невеликими серіями або поодинокими екземплярами (підйомно-транспортне, металургійне, енергетичне машинобудування). Підприємства таких галузей доцільно розташовувати у районах металургійних баз; – галузі, які характеризуються середньою металомісткістю, невисокою працемісткістю й транспортабельністю готової продукції за невеликих обсягів її випуску (виробництво обладнання для нафтової й хімічної промисловості, будівельних, шляхових і сільськогосподарських машин); підприємства повинні розміщуватись, як правило, у районах споживання продукції; – галузі, які випускають масову продукцію з високою працемісткістю й фондомісткістю (автомобіле- й тракторобудування, дизелебудування, устаткування для легкої, харчової та поліграфічної промисловості); звичайно розміщуються у центрах машинобудівної промисловості з наявністю кваліфікованих кадрів; – галузі точного машинобудування, котрим властиві дуже висока працемісткість, мала металомісткість, підвищена фондомісткість (радіотехнічна та електронна промисловість, приладобудування, деякі виробництва електротехнічної промисловості); розміщуються у районах високої технічної культури, що мають висококваліфіковані кадри, експериментальні бази, науково-дослідні інститути. У високорозвинутих країнах на машинобудування припадає 1/3–2/5 і більше продукції обробної промисловості. Саме у цій сфері яскраво виявляється лідерство цих країн. Найбільша різноманітність притаманна машинобудуванню США, Японії, Великої Британії, Франції, Німеччини. Вони мають усі галузі машинобудівного виробництва й безпосередньо формують світовий ринок. Найвичерпніше номенклатура машинобудівної продукції репрезентована у США; у Західній Європі це стосується ФРН, а чверть сторіччя тому до них приєдналася й Японія. Решта країн не в змозі повністю забезпечити себе цією продукцією й тому залежить від поставок зовнішнього ринку. Структура машинобудування Швейцарії, Канади, Швеції та низки інших країн орієнтована не на внутрішній ринок, а на світовий. Вона ніби доповнює структуру машинобудування інших країн. Ідеться про спеціалізацію на випуск продукції невеликими партіями. Країни, що розвиваються, перебувають на різних стадіях економічного поступу. Деякі за випуском продукції машинобудування на душу населення близькі до розвинутих, але тут слід враховувати структуру виробництва. Машинобудування у них розвивається коштом дешевої праці. Південній Кореї, Сінгапуру, та ін. властива орієнтація на розвинуті країни як ринок збуту, велика роль іноземного капіталу в галузі, дешева робоча сила. Є, наприклад, група (Бразилія, Індія, Мексика, Аргентина тощо), у якій завдяки розвитку інших галузей, що працюють на світовий ринок, створені можливості для зростання машинобудування, яке великою мірою контролюється іноземним капіталом. У найменш розвинутих країнах машинобудування представлене здебільшого ремонтними та збиральними підприємствами. Отже, Західна Європа, Японія, США є основними постачальниками виробів високої складності для світового ринку. «Нові» машинобудівні країни продукують масові товари середнього технічного рівня, у них відбувається ускладнення машинобудівних виробництв. У світовому машинобудуванні сформувалося п’ять реґіонів: Північноамериканський реґіон виробляє понад 30% продукції, має найширшу номенклатуру виробів та спеціалізується на випуску науко- й капіталомістких товарів. На нього припадає 1/4 продукції світового автомобілебудування, 2/3 цивільного літакобудування й 70% великих ЕОМ. Реґіон виступає експортером продукції високої складності, виробів важкого машинобудування й наукомістких галузей. Поряд з цим він імпортує різноманітну побутову техніку, автомобілі, судна. Західноєвропейський реґіон виробляє 25-30% продукції світового машинобудування. Це переважно машини середньої складності, але чимала частка припадає й на вироби особливої складності. Завозиться високоскладна техніка з США, а менш складна, але працемістка, – з Японії та країн, що розвиваються. Східно- та Південно-Східно-Азіатський реґіон з центром у Японії виробляє 20% світової продукції машинобудування. У Японії машинобудування досягло високого ступеня структурного й науково-технічного розвитку тільки-но на початку 80-х років. Чільним напрямом розвитку машинобудування Японії є вивезення малокваліфікованих і середніх за рівнем виробництв до країн з дешевшою працею. Експортер виробів високої складності, побутової техніки, реґіон завозить продукцію найвищої складності з США та Західної Європи. Країни СНД та Східної Європи виділяються розвитком верстатобудування (Чехія, Україна, Росія), автомобілебудування (Угорщина, Україна, Білорусь, Росія), авіа- та ракетобудування (Україна, Росія), морського суднобудування (Україна, Росія, Польща), військового машинобудування (Україна, Росія). В них досить дешева робоча сила, в деяких галузях (авіа-, ракето-, суднобудування та військова техніка) їх продукція не поступається світовим аналогам, але, з другого боку, виробництво застаріло, потребує модернізації і залучення значних інвестицій. В країнах Латинської Америки (Бразилія, Аргентина) формується п’ятий реґіон на базі виробництва ЕОМ (електронно-обчислювальних машин), літаків, автомобілів, суднобудування – в Бразилії; авіа- та автомобілебудування – в Аргентині.

52. Типізація країн світу.

Тип країни - об’єктивно усталений і відносно стійкий комплекс притаманний для неї умов та особливостей, що х-зує її роль і місце у світовій спільноті на даному етапі історичного розвитку.Існують різні типології,які враховують багато показників.Основними показниками є:розмір території,чисельність н-ня,ВВП ТА ВНП,економічно активне н-ня,показники с/г,відносні показники,соціальні показники, показники,які х-зують місце країни в с-мі екон.і політ.показників.

За рівнем розвитку виділяють таку загальну типологію.

1.Високорозвинені країни.

1.1.Провідні.,чільні(США,Японія,Німеччина,Франція,Італія)-старого розвитку капіталізму

1.2.Малівисокорозвинені(Австрія,Швеція,Швейцарія,Люксембург,Бельгія)-стабільні політичні режими.

1.3.Переселенського капіталізму(Канада,Австралія,Нова Зеландія,ПАР,Ізраїль)

2.Середньорозвинені країни

2.1. Зх.Європи(Іспанія,Португалія,Греція,Ірландія)

2.2. Центрально-Сх.Європа (пост соціальні) Чехія, Фінляндія, Словаччина, Угорщина, Польща, Словенія,країни колишньої Югославії.

2.3.Нові індустрвільні країни (НІК) першої хвилв.(Пд..Корея,Гонконг,Тайвань,Сінгапур0

3.Слаборозвинені країни (Індустріальний або доіндустріальний розвиток,АПК,промисловість,менше послуг,банків,імпорт капіталу,іноземні інвестиції,сировинна орієнтація,низький рівень освіти)

3.1.Ключові слаборозвинені (Росія,Індія,Китай,Бразилія,Мексика)-космос,ядерна зброя,армія,атомна енергетика розвинені.

3.2.Країни відносно зрілого капіталізму

3.2.1.Переселенські країни раннього розвитку капіталізму(Аргентина .,Уругвай)

3.2.2.Країни високо анклавного розвитку капіталізму(Венесуела,Чілі,Іран,Алжир)-

родовища нафти, газу, кольорових металів.

3.3. Країни плантаційного господарства («бананові республіки»-кава,банани,ананаси,чай).

Куба, Коста-Ріка, Гондурас,Нікарагуа,Гватемала,Сальвадор,Гаїті,Шрі-Ланка.

3.4.Малі концесійні країни-розвиваються за рухунок 1-2 родовищ,в які вклали інвестиції. Ямайка(боксити),Трінідад і Тобаго (нафта),Габон,Науру(фосфорити).

3.5. Дрібні і найдрібніші «квартироздавачі» (Макао,Бермуди,Бахрейн,Мальта, Барбадос,Панама,Кіпр,Монако)

3.6.Малі країни нафтоекспортери (ОАЕ, Кувейт,Бруней,Оман,Лівія,Катар,Сауд.Аравія.)

3.7.Велико низькодохідні країни (Пакистан,Індонезія,Нігерія).

3.8.Нові пострадянські країни (Україна,Білорусь,Молдова,Узбекистан,Сербія,Македонія,)

3.9.Найменш розвинені країни –ВВП < 1 $. (Афганістан, Бутан, Непал, Судан, Мозамбік,

Бурунді)

За формою правління:

1.Республіка : Парламентська,президентська,президентсько-парламенська.

2.Монархія: абсолютна (Бруней,Бутан,Катар,ОАЕ,Оман),конституційна, теократична

(Ватикан)

3.Джамахирія-Лівія

За формою державного устрою

• Унітарні

• Федеративні

• Конфедеративні

Типологія О.Шаблія «україноцентричний підхід»

1.Країни-сусіди України (7)

2.Найбільші країни світу,зв’язки з якими є надзвичайно важливими: ФРН, США, ВБ, Франція, Китай,Японія, Індія,

3.Країни із значною укр. діаспорою: Канада, Казахстан, Бразилія, Аргентина, Австралія,

53. Промисловість США

Сприятливі природні умови і багаті ресурси, діяльний характер американців сприяли тому,що короткий термін США стали економічно найпотужнішою державою світу. У США розвинутими є усі галузі промисловості — від традиційних (гірничовидобувна, металургійна, нафтохімічна) до найсучасніших. Американську промисловість вирізняє розвиток наукомістких технологій, що створюють продукцію на базі передових технологій.

Гірничовидобувна промисловість. Вартість палива становить 3/4 загальної вартості продукції цієї галузі. Південь є районом видобування основної маси нафти й газу, більшої частини вугілля. Видобуток вугілля у США скоротився. Видобуток нафти і природного газу сконцентровано у Мексиканській затоці, Каліфорнії, деяких гірських штатах і на Алясці. У країні створено потужну урановидобувну промисловість, яка задовольняє потреби місцевої військової індустрії й АЕС. Поклади залізної руди (видобувають 58 млн. т) знаходяться переважно біля оз. Верхнього, але приблизно 15% споживаної руди США змушені завозити з Канади і Бразилії. У країні також розвідані запаси свинцю,міді,цинку, ванадію, сурми, молібдену, вольфраму,золота й срібла,а з неметалевої сировини — фосфоритів,сірки,калійної солі,вапняку, піску.

ПЕК.Більшість нафтопереробних підприємств США розташована у районах видобування сировини — промислових центрах Техасу і Луїзіани, а також у портах Півночі та Заходу, куди завозять нафту, у приозерних містах, до яких підведено нафтопроводи з Техасу.Основними джерелами енергії США є нафта, природний газ і вугілля. Нафта забезпечує 32% виробленої в країні енергії, природний газ — 23%, вугілля — 15%. Гідроелектростанції постачають 7,2% енергії.. Більшу її частину (69%) виробляють ТЕС. Великі ГЕС побудовано на р.Колумбія, зокрема ГЕС «Гранд Кулі» і ГЕС «Бонвілл».На Пн.і велику ГЕС зведено на американській частині Ніагарського водоспаду. Гідроенергетичний комплекс на р. Теннессі утворений з 34 ГЕС середньої потужності. Виробництво енергії атомними станціями збільшилося до 21%. АЕС побудовано в усіх районах країни (35 АЕС з 109 блоками потужністю 105 млн. кВт). Найбільші АЕС — Па-ло-Верде (Аризона), Південно-Техаська і Секвойя (Теннессі). Майже по 40% АЕС розташовані на Півночі і Півдні, 20% — на заході. У національному парку поблизу Сан-Франциско створено першу в країні і найпотужнішу в світі геотермальну станцію «Гейзер», у гірських штатах Заходу функціонують ще дві станції потужністю 1 млн. кВт.

Металургія. На власній сировинній базі Приозер'я сформовано чорну металургію США. Великі металургійні комбінати країни знаходяться у Чикаго, Клівленді, поблизу Балті-мора (Спарроус-Пойнт), Філадельфії (Бетлегем) та в інших портах Атлантичного узбережжя. Американські заводи характеризуються великими розмірами.Сталеливарне виробництво майже цілком перейшло від мартенівського процесу до конверторного. Для модернізації виробництва залучається іноземний капітал, зокрема японський. Головними металургійними компаніями є «Юнайтед стейтс етил» і «Бетлегем». Загальне виробництво сталі у СІІІА становить 88,8 млн.т.У кольоровій металургії постійно зростають обсяги виплавки алюмінію.Великі підприємства країни сконцентровано в енергетичних комплексах на р. Колумбія і Теннессі. У районах видобутку і в портах, куди завозять боксити (у Х'юстоні, Новому Орлеані), розміщені глиноземні заводи. Виплавка чорнової міді, свинцю і цинку зосереджена біля місць видобування цих руд.

Машинобудування.У США провідним є автомобілебудування,яке втілило національні традиції американської промисловості, однак його продукція є неконкурентоспроможною на ринку дешевших і високоякісних японських і європейських автомобілів. Головним центром галузі є Детройт (штат Мічиган) і його передмістя (Флінт, Лансінг, То-лідо, Понтіак). Автоскладальні підприємства розміщені по всій країні, найбільше — в Лос-Анджелесі.Потужні транснаціональні монополії — «Дженерал Моторс», «Форд Моторе» і «Даймлер-Крайслер» — виробляють 97% легкових і 85% вантажних автомобілів. У 1995 р. на базі «Дженерал Моторе» була створена четверта велика автомобільна компанія «Делфі».За виробництвом автомобілів США випереджають Японію. Країна збуває основну частину продукції на внутрішньому ринку і тільки до 5% експортує.Іноземні автоскладальні філіали (здебільшого японські, німецькі) створені у Теннессі, Кентуккі, Південній Кароліні, Каліфорнії тощо.Швидкими темпами розвивається авіаційно-космічна галузь, що тісно пов'язана з військовим виробництвом і значною мірою функціонує за державним замовленням. Головним районом авіаракетного виробництва країни є Тихоокеанські міста Сан-Дієго, Лос-Анджелес, Сієтл (центр літакобудування), Сан-Хосе, Саннівейл (виробництво ракет); на Півдні — Форт-Уерт, Даллас, Атланта тощо. Потужними авіаракетними монополіями є «Боїнг», «Мак-Доннелл-Дуг-лас», «Локхід», «Дженерал Дайнемікс».Продукція американського суднобудування представлена торговими суднами, військовими кораблями, атомними підводними човнами. Його центрами є Бостон, Нью-Йорк, Філадельфія, Балтімор, Ньюпорт-Ньюс на Атлантичному узбережжі; Сан-Франциско, Лос-Анджелес і Сіетл-Бремертон — на Тихоокеанському. Потужний центр будівництва атомних підводних човнів — Гротон у Новій Англії. Нині виробляється 3—4 торговельних судна на рік (одне з останніх місць у світі). Тепер у

структурі американського суднобудування переважає військове виробництво.

Новітні галузі машинобудування (електротехнічна й електронна) орієнтовані на центри НДДКР, кваліфіковану робочу силу і споживача. Більшість їх підприємств сконцентрована у містах Приатлантичного,Приозерного і Тихоокеанського мегалополісів.Найбільшими корпораціями електротехнічної галузі є «Дженерал електрик», «Моторола», «Вестінгауз». Майже 75% світових ЕОМ виробляють США (корпорація «ІВМ» з філіями у 100 країнах світу).Підприємства, що спеціалізуються на заводському устаткуванні, сільськогосподарських та інших машинах, розміщені переважно у пн. містах.

Провідною у господарстві є також військова промисловість, зокрема атомна. У межах енергокомплексів сформувалися атомні центри:Ок-Ридж (штат Теннессі), Портсмут (штат Огайо) і Ганфорд у долині р. Колумбія. Розроблення ядерної технології і виробництво нових зразків атомної зброї ведеться у штатах Нью-Мексико, Колорадо і Техас.

Хімічна промисловість.Для США значущим є виробництво неорганічних хімікатів.У країні постійно збільшують обсяги продукції органічного синтезу,заснованого на переробці нафти й природного газу (центр — міста Мексиканської затоки). Із нафтогазової сировини виробляють понад 95% органічних хімікатів. Цю галузь контролюють такі потужні монополії, як «Дюпон де Немур», «Монсанто кемікал», «Доу кемікал». У гумовій галузі переважає виробництво автомобільних шин (м. Акрон, штат Огайо).

Легка промисловість. У країні найрозвинутішими є текстильна, швейно-трикотажна, шкіряно-взуттєва і поліграфічна галузі.Головна сировинна база текстильної промисловості -хімічне волокно. її центр знаходиться на півдні штатів Північна і Південна Кароліна, Джорджія. На них припадає 80% виробництва бавовняних тканин.Швейна галузь сконцентрована переважно у великих містах на півночі, із центром у м. Нью-Йорк (визнана столиця світової моди). Більша частина виробництва вовняних, штучних і синтетичних тканин збувається на ринках сходу США. Нині швидко збільшується імпорт дешевших тканин з Азії, Австралії, Аргентини. Підприємства шкіряно-взуттєвої промисловості розміщені здебільшого у Новій Англії.

Харчова промисловість.У цій галузі провідні позиції належать великим, технічно оснащеним підприємствам, розташованим по всій країні.Найважливішими її підгалузями є м'ясна, борошномельна, консервна, молочна, цукрова.Виробництво фруктових й овочевих консервів, соків зосереджене у Каліфорнії, на яку припадає більша частина виробництва виноградних вин. Тютюнову промисловість сконцентровано у штатах Північна Кароліна, Віргінія, Кен-туккі, а також у районах вирощування тютюну. У США розвинута така технічно оснащена галузь, як бройлерна промисловість, що вирощує м'ясних курчат (Південний схід США). Основна частина продукції виробляється великими монополіями (найвідоміші — «Кока-Кола», «Пепсі-Кола», «Філій Морріс» та ін.).

54. С/Г Італії

Італія — одна із семи найрозвинутіших країн світу, що має вихід до Середземного моря. Італія — переважно гірська країна(4/5 поверхні країни займають гори), тому під ріллею, садами і виноградниками зайнято понад 2/5 площі. В державі знаходиться найбільший в Європі масив зрошуваних земель, що охоплює 29% оброблюваної площі, насамперед у Паданській низовині. Найбільшу частку (до 35%) сільськогосподарських угідь займають рілля, 19% — луки та пасовища, 11% — сади, виноградники та оливкові гаї. У 2007 р. в Італії налічувалося понад 3 млн. селянських господарств, а площа оброблюваних земель становила 22,6 млн. га. Лише 4% господарств належать до великих, середня площа земельного наділу сягає 5,4 га. Середні та великі господарства типові для Паданської низовини, а також для Пулії, Базилікати, Сицилії.

Рослинництво. Ця галузь є головною у сільському господарстві.. За збиранням зернових Італія в три рази поступається Франції, головні культури — пшениця (45 % збору), кукурудза (35 %) і рис (більше 1 млн т в рік, перше місце в Європі). Італійські ферми постачають на внутрішній ринок до 2/3 зерна Більше половини врожаїв трьох названих культур збирається на Паданській низовині та в Емілії — Романьї, півдні вирощуються цінні сорти твердої пшениці, які йдуть на виготовлення макаронні. Важлива технічна культура — цукровий буряк (сход Паданської низовини). Країна майже забезпечена своїм цукром.Середземноморські культури — маслини, цитрусові (апельсини та лимони), мигдаль — вирощують переважно на Півдні. Значну роль у сільському господарстві відіграє виноградарство. В країні вирощують 256 сортів винограду, 90% якого використовують для виготовлення вина (за обсягами його виробництва Італія посідає перше місце в світі — 6 млн. т). Італія — один з найбільших у світі виробників маслинової олії, томатів, фруктів і ранніх овочів (горох і квасоля), що є важливими для експорту. Основні технічні культури — цукровий буряк (здебільшого в області Венеція), тютюн (на Півдні), соя, конопля, бавовник і льон. У 2003 р. цукрового буряка було зібрано 13 млн. т, винограду — 9,4 млн. т, томатів — 4 млн. т, маслин — 2,4 млн. т, яблук — 1 млн. т, апельсинів — 1,9 млн. т.

Тваринництво відіграє другорядну роль, насамперед через нестачу кормів. Молочне і м'ясне тваринництво переважає на півночі, де зосереджено до половини всіх пасовії мі Італії. Поголів'я великої рогатої худоби в країні становить 7,7 млн., виробництво м'яса — 3,9 млн. т. Худобу розводять на півночі країни, овець (10,4 млн.) — на Сардинії, де сконцентровано 1/3 їх поголів'я. Розвивається свинарство (8,2 млн. голів). У бідних кормами гірських районах Апеннін, Сицилії та Сардинії селяни розводять овець, кіз та мулів.

Рибальство. Незважаючи на велику протяжність берегів, в Італії вилов риби незначний — у середньому 600 тис. т на рік. Рибна промисловість розміщена локально, на невеликих підприємствах.