49. Світове господарство як система

Сучасне господарство планети Земля є системою державно оформлених господарств і різноманітних недержавних утворень, які взаємодіють між собою у різних формах. На відміну від територіально визначених, більш-менш внутрішньо однорідних за рівнем розвитку, більшою чи меншою мірою керованих господарських систем окремих країн ця світосистема має різнорівневу за економічними можливостями, багатополюсну за просторовою організацією, асиметричну (через нерівноправності відносин) будову. Водночас вона зберігає політичну надбудову, що історично склалася, - множину суверенних держав. Вплив науково-технічної та інформаційно-технологічної революції посилює тенденцію розмивання самодостатності господарств усіх, навіть економічно розвинених держав. Але, захищаючи свої національні інтереси, суверенні держави були і є оберегами не тільки волі і добробуту, а й культури та історичної спадщини своїх народів.

Трактується категорія "світове господарство" досить широко. Серед найпоширеніших у нашій довідковий та науковій літературі визначень, наприклад, такі:

• Світове господарство, всесвітнє господарство - сукупність національних господарств усіх країн світу,їх виробничих і економічних взаємозв'язків, взаємовідносин у формі зовнішньої торгівлі,вивозу капіталу,міграції робочої сили, укладання міжнародних угод, створення міжнародних економічних організацій, обміну науково-технічною інформацією.

• Світова економіка - це сукупність національних господарств, що перебувають у постійній динаміці, мають все зростаючі взаємозв'язки і, відповідно,взаємовплив, у результаті чого формується дуже суперечлива, але більш-менш цілісна світова економічна система .

• Світове господарство - це система національних господарств, що пов'язані та взаємодіють між собою за законами міжнародного поділу праці .

• Світове господарство - сукупність національних господарств, пов'язаних між собою мобільними факторами виробництва.

• Світова економіка (світове господарство) - глобальний економічний організм, що являє собою сукупність національних господарств, пов'язаних системою міжнародного географічного поділу праці, а також економічними і політичними відносинами, що підпорядковуються об'єктивним законам ринкової економіки

Наведені вище визначення адекватно відображають сутність досліджуваного об'єкта. Адекватно, але кожне по-своєму неповно. Всебічна оцінка стану господарства світу на рубежі ХХ-ХХІ ст дозволяє звернути увагу на нові його реали. По-перше, сучасне світове господарство - не просто сукупність національних господарств, а світогосподарська система, з ознаками, притаманними системі. По-друге, компонентами цієї системи стали не тільки національні (державно оформлені) господарства, але й нові дійові особи, які поряд із традиційними стають нині головними суб'єктами світогосподарських процесів: транснаціональні корпорації та банки, міжнародні інтеграційні угруповання, міжнародні організації, світові міста тощо. По-третє, взаємозв'язки і взаємодія в цій світосистемі відбуваються не тільки на основі економічної доцільності (міжнародний поділ праці, дія мобільних факторів виробництва тощо), але й в інших формах прояву руху цивілізації.

Систему, згідно з Я.Берталанфі, О.В.Ларіним, Л.С.Опнером, вітчизняні автори визначають як множину компонентів із впорядкованими зв'язками між ними, які утворюють певну цілісність. При цьому система має такі ознаки:

множину (сукупність) первинних компонентів (елементів), що мають певні властивості;

зв'язки між цими компонентами із заданими властивостями;

інтегральні властивості і функції, що надають множині нової якості.

Загальновизнаними компонентами світового господарства виступають національні державно оформлені господарства країн. Новими елементами (компонентами) світосистемних процесів стали:

міжнародні організації (МВФ, Світовий банк, СОТ, ФАО, ЮНКТАД та ін.);

регіональні організації, яких налічується близько 60. Серед них особливо вирізняються регіональні інтеграційні системи;

транснаціональні корпорації та банки (ТНК та ТНБ, їх, тільки найбільших -кілька десятків тисяч);

інституційні інвестори (пенсійні та інвестиційні фонди, страхові компанії тощо);

неурядові організації;

великі, особливо так звані світові міста (Нью-Йорк, Токіо, Лондон і десятки ін.)

Розглядаючи світове господарство як систему, необхідно виділяти сукупність усіх складових елементів, що знаходяться у відносинах і зв'язках один з одним, утворюючи певну єдність. Взаємозв'язки національних господарських комплексів реалізуються через зовнішню торгівлю, шляхом надання послуг руху капіталу, обміну науковою інформацією та досягненнями в розвитку культури.