
- •1. Науковий статус суспільної географії (Пістун, ст. 42-49)
- •2. Глобальні проблеми людства
- •6. Структура рекреаційно-туристських ресурсів ( Бейдик “ртр України”, ст. 42-162)
- •7. Значення, об’єкт і напрями географічного моделювання і прогнозування
- •8. Прогнозне географічне моделювання: сутність, способи, верифікація
- •9. Експертні методи географічного моделювання та прогнозування
- •10. Демогеографічна ситуація в Україні
- •11. Пек України
- •12. Столичний суспільно-географічний район
- •13. Предмет гідрології, зміст, поділ її на частини та зв”язок з іншими науками.
- •Окремі самостійні дисципліни:
- •14. Водний режим річок. Фази водного режиму.
- •15. Світовий океан, поділ його на частини. Хімічний склад морської води. Рух вод Світового океану.
- •16. Денудація та акумуляція: вороги чи спільники? Доведіть свою точку зору.
- •17. У чому полягає оцінка (можливо – роль!) рельєфу України як екологічного ресурсу?
- •18. Геоморфологічні омани України (проблеми походження певних форм рельєфу земної поверхні України).
- •19. Геологічні карти та їх типи. Принципи складання та зображувальні засоби на геологічних картах.
- •20. Основні геологічні та палеогеографічні події палеозойської ери на Землі.
- •21. Тектонічні рухи . Класифікація , причини та наслідки.
- •22. Сучасні методи дослідження атмосфери.
- •23. Атмосферний озон та його вплив на розподіл радіаційних потоків.
- •24. Географічний розподіл опадів.
- •25. Метод експертних оцінок
- •Відбір експертів та визначення їх компетентності
- •26. Системний підхід в географії.
- •Системний підхід у географії — напрям наукового пізнання і соціальної практики, в основі якого лежить дослідження географічних об'єктів як систем.
- •Риси системного підходу
- •27. Управлінські рішення: сутність і види
- •28. Чисельність населення світу та його динаміка.
- •29. Міграції населення світу.
- •30. Особливості сучасних процесів урбанізації
- •31. Становлення і розвиток соціальної географії. (Олійник «Вступ до соц.Гео» ст.31)
- •32. Географія рівня і якості життя населення.
- •33. Соціально-географічні дослідження. (Олійник, Степаненко «Вступ до соц.Геогр.» ст.86)
- •Види і типи соціально-географічних досліджень.
- •Соціально-географічні дослідження включають наступні етапи:
- •34. Об’єкт, предмет і структура географії. (Пістун ст.24,35,42)
- •35. Системний підхід в географії і основи вчення про геосистеми. (Топчієв «Суспільно-геогр. Дослідження» ст.109-112).
- •36. Географічний поділ праці: сутність, види, масштаби. (Пістун ст.74-80)
- •До основних масштабів (рівнів) розвитку географічного поділу праці належать:
- •37. Концепція територіальної комплексності в суспільній географії
- •38. Поняття про територіальну структуру господарських комплексів регіонів та її елементи.
- •39. Виробничий комплекс – матеріальна основа суспільно-географічного району.
- •40. Доведіть що грунт – особливе утворення природи
- •41. Якими факторами зумовлюється родючість грунту?
- •42. Назвіть основні типи грунтів та їх відповідність панівним типам рослинності та природним зонам світу.
- •Грунти бореального поясу: Східно-Сибірська мерзлотно-тайгова область
- •Грунти бореального поясу: Берингово-Охотська тайгово-лісова область
- •Грунти суббореального поясу: суббореальних напівпустинь і пустинь
- •43. Поясніть, чому Пд. Америка є найвологішим материком світу.
- •(Інтернет).
- •44. Поясніть причини утворення явища багаторічної мерзлоти. Назвіть регіони її поширення у світі.
- •45. За яких умов виникає мусонна циркуляція в атмосфері? Назвіть материки та вкажіть їх частини, де спостерігається це явище.
- •46. Поясніть роль клімату у формуванні особливостей природно-територіальних комплексів на території України.
- •47. Головні закономірності поширення в Україні рудних корисних копалин
- •Окресліть головні закономірності поширення в Україні рудних корисних копалин. Рудні
- •49. Світове господарство як система
- •50. Динаміка змін структури світового господарства на зламі індустріальної та постіндустріальної доби.
- •51. Географія машинобудування світу.
- •55. Біосфера як середовище життя
- •Біосфера (за в.Вернадським) - це оболонка Землі, склад, структура і енергетика якої значною мірою обумовлені життєдіяльністю живих організмів.
- •Основними компонентами біосфери є:
- •56. Біогеографія України
- •Степова зоографічна провінція Український степовий зоогеографічний округ
- •Карпатська провінція Карпатський гірський зоогеографічний округ
- •Середземноморська під область Кримський гірський зоогеографічний округ
- •57. Антропогенні зміни та проблеми збереження та відтворення біорізноманіття
- •58. Поняття про ландшафт
- •59. Класифікація ландшафтів
- •60. Генезис та еволюція ландшафтів
- •61. Географічна карта.Типи карт
- •62. Тематичні карти та атласи
- •Найчастіше тематичні карти систематизують у атласи.
- •63. Цифрування карт матеріалів. Методи гіс-аналізу для оцінки змін об’єктів та явищ у просторі і часі.
- •64. Поняття про план, карту та аерокосмічний знімок ділянок місцевості
- •65. Визначення масштабу та його види
- •66. Використання картографічних матеріалів у практичній діяльності
49. Світове господарство як система
Сучасне господарство планети Земля є системою державно оформлених господарств і різноманітних недержавних утворень, які взаємодіють між собою у різних формах. На відміну від територіально визначених, більш-менш внутрішньо однорідних за рівнем розвитку, більшою чи меншою мірою керованих господарських систем окремих країн ця світосистема має різнорівневу за економічними можливостями, багатополюсну за просторовою організацією, асиметричну (через нерівноправності відносин) будову. Водночас вона зберігає політичну надбудову, що історично склалася, - множину суверенних держав. Вплив науково-технічної та інформаційно-технологічної революції посилює тенденцію розмивання самодостатності господарств усіх, навіть економічно розвинених держав. Але, захищаючи свої національні інтереси, суверенні держави були і є оберегами не тільки волі і добробуту, а й культури та історичної спадщини своїх народів.
Трактується категорія "світове господарство" досить широко. Серед найпоширеніших у нашій довідковий та науковій літературі визначень, наприклад, такі:
Світове господарство, всесвітнє господарство - сукупність національних господарств усіх країн світу,їх виробничих і економічних взаємозв'язків, взаємовідносин у формі зовнішньої торгівлі,вивозу капіталу,міграції робочої сили, укладання міжнародних угод, створення міжнародних економічних організацій, обміну науково-технічною інформацією.
Світова економіка - це сукупність національних господарств, що перебувають у постійній динаміці, мають все зростаючі взаємозв'язки і, відповідно,взаємовплив, у результаті чого формується дуже суперечлива, але більш-менш цілісна світова економічна система .
Світове господарство - це система національних господарств, що пов'язані та взаємодіють між собою за законами міжнародного поділу праці .
Світове господарство - сукупність національних господарств, пов'язаних між собою мобільними факторами виробництва.
Світова економіка (світове господарство) - глобальний економічний організм, що являє собою сукупність національних господарств, пов'язаних системою міжнародного географічного поділу праці, а також економічними і політичними відносинами, що підпорядковуються об'єктивним законам ринкової економіки
Наведені вище визначення адекватно відображають сутність досліджуваного об'єкта. Адекватно, але кожне по-своєму неповно. Всебічна оцінка стану господарства світу на рубежі ХХ-ХХІ ст дозволяє звернути увагу на нові його реали. По-перше, сучасне світове господарство - не просто сукупність національних господарств, а світогосподарська система, з ознаками, притаманними системі. По-друге, компонентами цієї системи стали не тільки національні (державно оформлені) господарства, але й нові дійові особи, які поряд із традиційними стають нині головними суб'єктами світогосподарських процесів: транснаціональні корпорації та банки, міжнародні інтеграційні угруповання, міжнародні організації, світові міста тощо. По-третє, взаємозв'язки і взаємодія в цій світосистемі відбуваються не тільки на основі економічної доцільності (міжнародний поділ праці, дія мобільних факторів виробництва тощо), але й в інших формах прояву руху цивілізації.
Систему, згідно з Я.Берталанфі, О.В.Ларіним, Л.С.Опнером, вітчизняні автори визначають як множину компонентів із впорядкованими зв'язками між ними, які утворюють певну цілісність. При цьому система має такі ознаки:
множину (сукупність) первинних компонентів (елементів), що мають певні властивості;
зв'язки між цими компонентами із заданими властивостями;
інтегральні властивості і функції, що надають множині нової якості.
Загальновизнаними компонентами світового господарства виступають національні державно оформлені господарства країн. Новими елементами (компонентами) світосистемних процесів стали:
міжнародні організації (МВФ, Світовий банк, СОТ, ФАО, ЮНКТАД та ін.);
регіональні організації, яких налічується близько 60. Серед них особливо вирізняються регіональні інтеграційні системи;
транснаціональні корпорації та банки (ТНК та ТНБ, їх, тільки найбільших -кілька десятків тисяч);
інституційні інвестори (пенсійні та інвестиційні фонди, страхові компанії тощо);
неурядові організації;
великі, особливо так звані світові міста (Нью-Йорк, Токіо, Лондон і десятки ін.)
Розглядаючи світове господарство як систему, необхідно виділяти сукупність усіх складових елементів, що знаходяться у відносинах і зв'язках один з одним, утворюючи певну єдність. Взаємозв'язки національних господарських комплексів реалізуються через зовнішню торгівлю, шляхом надання послуг руху капіталу, обміну науковою інформацією та досягненнями в розвитку культури.