7. Значення, об’єкт і напрями географічного моделювання і прогнозування

Географічне моделювання - це процес розробки, вивчення та використання географічних моделей, спрямований на отримання нової інформації про об’єкт прогнозування.

Географічна модель – це будь-який образ, аналог будь-якого географічного об’єкту чи явища, що використовується в якості його замінника.

Напрями географічного моделювання:

• Моделювання розміщення

• Просторове моделювання (побудова кореляційно-регресійних моделей, трендових, гравітаційних, емпіричних, моделей дифузії тощо)

• Географічно-математичне моделювання (відрізняється методологічним забарвленням)

• Економетричне моделювання (полягає у встановленні взаємозв’язку між показниками розвитку регіонів)

• Енвайронментальне моделювання

• Біхевіористичне (моделі образів, поведінки) – досліджує поведінку людей під час стихійних явищ

• Нелінійне моделювання (нейромережеві моделі, моделі фрактальної геометрії, теорії нечітких множин).

Географічне прогнозування – це процес наукового передбачення зміни стану об’єктів в майбутньому. Географічне прогнозування утворилося на межі двох наукових дисциплін – теорії географії та теорії прогностики.

Є 2 види об’єктів географічного прогнозування онтологічний та гносеологічний. Онтологічний об’єкт географічного прогнозування – це земна поверхня та окремі її ділянки (регіони, райони, ландшафти). Гносеологічний об’єкт ГП – це географічні процеси, комплекси, системи і т.д.

Попит на розробку географічних прогнозів формують закони «Про державне прогнозування та розробку програм економічного і соціального розвитку України» від 23.03.2000 р. та «Про Генеральну схему планування території України» 07.02.2002 р.

Науково-практичне значення регіонального суспільно-географічного прогнозування полягає у:

• визначенні стійких просторових соціально-економічних зв’язків;

• виявленні просторових соціально-економічних зрушень у часі;

• визначенні детермінуючих чинників регіонального розвитку;

• виявленні можливих і кращих (оптимальних) траєкторій соціально-економічного розвитку регіонів;

• визначенні оптимальних засобів управління соціально-економічними процесами у регіонах, обґрунтуванні прийняття відповідних управлінських рішень щодо перспектив регіонального розвитку.

8. Прогнозне географічне моделювання: сутність, способи, верифікація

Модель – це будь-який образ, аналог будь-якого об’єкту, процесу чи явища ("оригінала" даної моделі), що використовується в якості його "замінника", "представника".

Найголовнішими рисами моделей є такі:

• модель – це завжди спрощений вираз реального об’єкту, який не може вичерпати сутність оригіналу. Проте вона цінна в тому відношенні, що затушовуючи несуттєві, часто випадкові деталі, дозволяє виявити істотні параметри, фактори регіонального розвитку;

• модель не є результатом моделювання, тобто не є самометою, вона повинна давати нову інформацію про об’єкт дослідження;

• модель повинна бути достатньо простою (щоб її розуміли і могли нею користуватися) та достатньо репрезентативною для всіх сфер її можливого застосування і разом з тим достатньо складною, щоб з необхідною точністю відбивати об’єкт дослідження.

Отже, модель – це матеріальна або уявна конструкція, яка в процесі пізнання відбиває і заміщує об’єкт дослідження так, що при її безпосередньому вивченні отримуються нові знання про даний об’єкт.

Моделювання – це процес розробки, вивчення та використання моделей, спрямований на отримання нової інформації про об’єкт прогнозування.

Географічне моделювання – це процес побудови, вивчення і використання географічних моделей в практичній і теоретичній діяльності.

Розрізняють такі способи прогнозування:

• екстраполяційне прогнозування (пошукове, генетичне, ресурсне) – спосіб, який передбачає, що знайдені тенденції розвитку регіону в минулому та сучасному будуть зберігати і надалі;

• нормативне прогнозування (інтерполяційне, гіпотетичне, телеологічне) – спосіб, який передбачає виявлення шляхів досягнення бажаного стану процесів у регіоні на основі наперед заданих критеріїв, цілей розвитку;

• комбіноване прогнозування – спосіб, що являє собою поєднання попередніх і дає можливість будувати варіантні прогнози регіонального розвитку.

Верифікація – це перевірка достовірності прогнозів.

Достовірність прогнозу – це оцінка ймовірності його здійснення для певного часового інтервалу.

Існує багато видів верифікації, найпоширеніші з яких такі:

• пряма;

• опосередкована (прогноз співпадає з готовими прогнозами);

• інверсна (прогноз за методикою для минулого року застосовується для майбутнього прогнозу);

• консеквентна тощо.