Грунти бореального поясу: Берингово-Охотська тайгово-лісова область

Зона лісових попелово-вулканічних грунтів. Попельно-вулканічні грунти багаті на гумус. У складі гумусу переважають фульвокислоти. Основним фактором грунтоутворення є вулканічний попіл. Охристі вулканічні грунти формуються під трав’янистими березовими лісами (береза кам’яна), хвойні та мішані ліси.

Зона підзолистих та буро-тайгових грунтів. Буро-тайгові грунти мають високий вміст гумусу у верхньому горизонті. У складі гумусу вміст гумінових і фульвокислот однаковий. Вони насичені основами і по всьому профілю мають кислу реакцію.рослинність представлена березомодриновими і модриновими лісами. Грунтоутворюючою породою є четвертинні наноси піщаного механічного складу. Підзолистий ілювіально-залізисто-гумусний грунт має чітко виражений горизонт вимивання, кислу реакцію, ненасичений основами, з низькою ємкістю вбирання, бідний на поживні елементи. Рослинність представлена модриновими (даурська модрина) і подекуди ялиновими (ялина аянська) лісами.

Грунти суббореального поясу: суббореальних лісових областей

Бурі лісові грунти формуються на алювіальних і алювіально-делювіальних відкладах переважно суглинкового і глинистого механічного складу під широколистяними лісами (бук, граб, кедр корейський, ялиця цілолиста, дуб монгольський, горіх манчжурський) та під хвойно-широколистяними лісами.

Грунти суббореального поясу: суббореальних лісостепових і степових областей

Грунти зони Лісостепу. Основними грунтоутворюючими породами зони є леси і лесовидні суглинки. Тут основними грунтами є сірі лісові та чорноземи. Сірі лісові грунти поширені переважно в північній частині зони. Містять від 3 до 8 % гумусу. В лісовій підстилці багато кальцію. Морфологічні ознаки і властивості сірих лісових грунтів змінюються не лише з півночі на південь, а й з заходу на схід. Це зумовлено наростанням континентальності клімату і зменшеням суми опадів. У зоні лісостепу чорноземи представлені трьома підтипми: опідзолені, вилугувані і типові. Ознаки: накопичення гумусу, неглибоке залягання карбонатів, нейтральна реакція грунтового розчину. Рослинність зони представлена поєднанням широколистяних і дрібнолистяних лісів з ділянками лучних степів і остепнених луків. Лісоутворюючими породами широколистяних лісів є дуб, граб, бук з домішкою липи, ясеня, клену гостролистого. На поверхні грунту розвивається багата трав’яна рослинність. За Уралом переважають березово-осикові трав’янисті ліси.

Зона звичайних і південних чорноземів. Характерною умовою формування чорноземів Степу є непромивний водний режим. Рослинність зони на цілинних ділянках представлена різнотравно-злаковими та злаковими угрупуваннями.

Грунти сухих степів. В умовах сухих степів формуються каштанові грунти. Вони формуються на лесовидних суглинках. Рослинність представлена типчаково-ковиловими, ковилово-типчаково-полиновими, полиново-злаковими та злаково-полиновими чагарниковими степами.

Грунти суббореального поясу: суббореальних напівпустинь і пустинь

Грунти напівпустинь. Світло-каштанові грунти бідні на гумус, мають низьку ємкість вбирання. Бурі пустинно-степові грунти мають меншу потужність гумусного горизонту, у його складі переважають фульвокислоти.характерною особливістю грунтового покриву зони напівпустинь є його чітко виражена строкатість (комплексність). Рослинність представлена полиново-ковилово- типчаковими і полиово-типчаковими асоціаціями. На поверхні грунту – лишайники і синьозелені водорості.

Сіро-бурі грунти пустинь. У межах пустинної зони виділяють три типи зональних грунтів: сіро-бурі (сформовані на кам’янистих пустинях давніх плато), такироподібні (формуються на понижених частинах підгірних рівнин, давніх дельтах, алювіальних рівнинах) і піщані пустинні (сформовані на давньоалювіальних піщаних відкладах та на перевіяних корінних пісках). Рослинний покрив зріджений, ксерофітний, бідний за видовим складом. Тут багато напівчагарників і чагарників.

Грунти субтропічного поясу: вологих субтропічних лісів.

Найбільшу площу у вологих субтропіках займають червоноземи і жовтоземи. Вони поширені як в північній, так і в пвденній півкулі. Найбільші масиви зосереджені на східних околицях континентів. Формуються в умовах теплого і вологого клімату, на породах різного походження, які містять значну кількість гідрооксидів заліза. Тут переважають листяні ліси: дубово-гіпорієві (платан, в’яз, ясен, клен), сосново-дубові та соснові, а також ліси з вічнозеленими дубами, кипарисами, вільхою.

Грунти субтропічного поясу: сухих субтропічних лісів і чагарникових степів.

Грунти сухих субтропіків поширені на всіх континентах світу. Виділяють дві групи: коричневих грунтів та сіро-коричневих. Коричневі грунти формуються в районах з теплим субаридним сезонним кліматом (середземноморським). Вони формуються на різних материнських породах: лесовидних суглинках, елювії та делювії магматичних і осадових порід, в тому числі карбонатних. Характерний рослинний покрив цієї зони – низькорослі ксерофітні ліси з субтропічних видів дуба, ялівцю, лавра, приморської сосни, фісташки та ін.

Сіро-коричневі грунти формуються також в умовах перемінного вологого клімату, але більш сухого, на лесах. Рослинний покрив зони представлений чагарниковими степами.

Грунти субтропічного поясу: субтропічних напівпустинь і пустинь.

Виділяють дві грунтові зони: зона слаборозвинених і примітивних грунтів пустинь і зона сіроземів. Сіроземи сформувалися в умовах сухого субтропічного клімату. Грунтоутворюючими породами тут виступають леси і лесовидні суглинки. Рослинність представлена ефемерами (дернинні злаки і полини, чагарники) і ефемероїдами.

Грунти тропічного поясу

Червоно-жовті фералітні грунти сформувались під постійно-вологими топічними лісами, бідні на гумус. Рослинність вологого тропічного лісу дає найбільшу біомасу серед усіх біоценозів світу. Вона характеризується різноманітністю видового складу і багатоярусністю, майже немає трав і чагарників.

Червоні фералітні грунти формуються під сезонно-вологими лісами і високотравними саванами, гумусний горизонт містить до 4 % гумусу. Рослинність має свій видовий склад, ліс розріджений, світлий, в ньому менше ліан, розвиваються чагарники і трави.

Червоно-бурі грунти сухих саван формуються в районах з тривалістю сухого сезону 5-6 місяців і річною сумою опадів 400-800 мм, містять 1-2 % гумусу, мають невисоку ємність вбирання. Рослинний покрив представлений сухою саваною – на шроких просторах, вкритих трав’янистою рослинністю, поодиноко ростуть великі дерева: баобаб, акації, чагарники.

Коричнево-червоні грунти ксерофітних лісів і чагарників формуються в умовах постійно високих температур і різкої зміни зволоження за сезонами року. Рослинність представлена різними формаціями листопадних порід дерев і чагарників, які утворюють рідколісся з густим трав’янистим покровом (саванні ліси).

Чорні тропічні грунти формуються на породах, які багаті на основи: габро, базальти, трапи, вапняки. Рослинність представлена злаковими травами, серед яких можуть рости окремі дерева, групи дерев або чагарників.

Червонувато-бурі грунти формуються пи річній сумі атмосферних опадів менше 300 мм. На цих грунтах при зрошені вирощують фінікову пальму.