40. Доведіть що грунт – особливе утворення природи

Протягом тисячоліть людина уявляла грунт як відносно пухкий поверхневий шар суші Землі, на якому ростуть рослини і який є засобом сільськогосподарського виробництва. Таке поняття ототожнювалось з терміном земля – ділянкою поверхні, на якій жила людина.

Наукове визначення цього терміна дав В. В. Докучаєв. На основі численних фактів, одержаних в процесі вивчення чорноземів Росії, та їх логічного аналізу він запропонував під грунтом розуміти виключно лише ті денні або близькі до них горизонти гірських порід, які були більше або менше природно змінені взаємним впливом води, повітря і різноманітних організмів – живих і мертвих. Він підкреслював, що грунти утворились шляхом надзвичайно складної взаємодії місцевого клімату, рослинності і тваринних огранізмів, складу і будови материнських гірських порід, рельєфу місцевості і, нарешті віку країни. Отже, грунт є продуктом взаємодії живої і неживої природи, особливим природно-історичним тілом.

Тому в грунтознавстві найчастіше використовують таке визначення: грунт – самостійне природно-історичне, ограно-мінеральне тіло, яке виникло внаслідок дії живих та мертвих огранізмів і природних вод на поверхні горизонти гірських порід під впливом кліматичних факторів, рельєфу і гравітаційного поля Землі.

Грунт забезпечує існування життя на Землі. Майже всі живі організми суші одержують елементи мінерального живлення з грунту. Грунт є основою для закріплення вищих рослин, його населяють мікроорганізми, нижчі рослини, тваринні організми. Він є сферою постійної взаємодії великого геологічного і малого біологічного кругообігу речовин на Землі. В грунті відбуваються процеси вивітрювання мінералів і гірських порід.

Грунт здійснює регулювання біосферних процесів на Землі. Завдяки динамічному відтворенню родючості в грунті і на його поверхні підтримується вислка насиченість живими організмами.

Грунт регулює хімічний склад атмосфери і гідросфери та здійснює акумуляцію активної органічної речовини і хімічної енергії. Основною формою органічної частини грунту і носієм енергії є гумус.

Основною властивістю грунту є родючість – здатність забезпечувати рослини поживними елементами, вологою, повітрям і теплом протягом вегетаційного періоду. Саме ця властивість відрізняє грунт від гірської породи. Всебічне вивчення родючості провів відомий грунтознавець В. Р. Вільямс. Родючість – суттєва властивість, якісна ознака грунту, незалежна від ступення його кількісного прояву.

Таким чином, грунт як особливе природне тіло – це складна біомінеральна (біокосна) динамічна система, яка є комплексною функцією гірської породи, організмів, клімату, рельєфу, часу і якій властива родючість.

З виробничої точки зору грунт є предметом і продуктом праці та основним засобом с/г виробництва.

41. Якими факторами зумовлюється родючість грунту?

Родючість – це здатність забезпечувати рослини поживними елементами, вологою, повітрям і теплом протягом вегетаційного періоду. Вона є основною властивістю грунту, яка відрізняє його від гірської породи, створюється у процесі грунтоутворення і безперервно змінюється залежно від характеру хімічних, фізичних, фізико-хімічних та біологічних процесів, на які, в свою чергу, впливають фактори грунтоутворення.

Родючість визначає народногосподарське значення грунту як основного засобу с/г виробництва.від неї залежить життя рослин, тварин і людини на Землі.

Всебічне вивчення родючості провів відомий грунтознавець В. Р. Вільямс. Він вказував, що поняття про грунт і його родючість нероздільні. Родючість – суттєва властивість, якісна ознака грунту, незалежна від ступення його кількісного прояву. Поняття про родючість грунту він протиставляє поняттю про безплідний камінь або масивну гірську породу.

Всі фактори життя рослин, крім світла, є факторами родючості грунту. Рівень родючості грунту визначають кількісним показником того чи іншого фактора. Для нормального росту і розвитку рослин грунт повинен мати:

а) оптимальний вміст макро- і мікроелементів в легкодоступній для рослин формі;

б) оптимальний вміст води в доступній для рослин формі (насамперед капілярної);

в) достатню кількість кисню;

г) достатню кількість тепла.

У грунті не повинно бути шкідливих для рослин сполук (кислот, лугів). В конкретних умовах грунтотворення встановлюються певні параметри грунтових режимів, від яких залежить рівень родючості. Основними грунтовими режимами є: температурний, водний, повітряний, поживний, сольовий, окислювально-відновний та інші.

Крім того, родючість грунту залежить від цілого ряду фізичних (механічний склад, щільність, пористість грунту та ін.), хімічних (гумусний стан, валовий хімічний стан, наявність токсичних речовин тощо), фізико-хімічних (реакція, ємкість вбирання, сума і склад обмінних основ) і біологічних (кількість мікроорганізмів, інтенсивність розкладання целюлози, ферментативна активність тощо) показників.

Також одним із факторів виступає виробнича діяльність людини. Обробіток грунту, регулювання водного режиму, внесення добрив, меліорації, застосування агротехнічних заходів впливають на зміну родючості.