Соціально-географічні дослідження включають наступні етапи:

- програмний – розробка програми наукового дослідження, в якій визначено мету та завдання дослідження, обґрунтування теми, виконавців та етапи дослідження, кошторисну вартість робіт, очікувані результати;

- інформаційний – збір та обробка інформації, розробка анкет чи паспортів об’єктів, що досліджуються, з метою збору на їх основі потрібної інформації;

- аналітичний – аналіз та синтез отриманої інформації, здійснення систематизації та обробки статистичної інформації з метою її зручного подання, інтерпретації і отримання наукових та практичних висновків;

- модельний – розробка та реалізація системи моделей прогнозування і планування для різних рівнів з різними часовими горизонтами;

- алгоритмічний – точно вироблений порядок вироблення управлінських рішень, формування планів з урахуванням економічних можливостей та суспільних потреб, а також безпосередніх та довготривалих наслідків рішень, які приймаються;

- концептуально-конструктивний – розробка наукових концепцій, прикладних рішень, отримання пошукового результату.

Отже, наведені етапи наукових досліджень дозволять оптимально організувати науковий процес. Використання їх у дослідницькій роботі сприяє швидкому і ефективнішому отриманню пошукового результату.

У соціально-географічних дослідженнях застосовується така система методів: статистичні, математичні, моделювання, системний аналіз, наукової систематизації, районування, парадигми, картографічний, регіональний і локаційний аналіз, історичний, порівняльний. Кожен з них являє собою систему засобів та прийомів, які окремо або у поєднанні один з одним дають змогу вирішувати різноманітні наукові та практичні завдання, що ставляться життям перед сучасною наукою.

Методи інформаційного забезпечення у соціально-географічних дослідженнях включають: спостереження, опитування, експеримент, документальні джерела, конвент-аналіз, вибірковий метод.

34. Об’єкт, предмет і структура географії. (Пістун ст.24,35,42)

Теорія кожної науки базується насамперед на уніфікованому розумінні таких категорій, як об’єкт і предмет вивчення. Є.Б.Алаєв конкретизує об’єкт дослідження географії, як природне чи створене людиною цілісне і відносно стабільне утворення, що характеризується певним положенням на поверхні Землі, участю у формуванні ландшафту і підлягає картографуванню. Географічна оболонка Землі є суспільно-природним об’єктом вивчення географії, вона є матеріально-речовинним виразом діалектичної взаємодії натуросфери і антропосфери, ця взаємодія в основному і становить об’єктивну реальність світу. Об’єкт географії може вивчатись на різних рівнях: глобальному, регіональному і локальному. На глобальному рівні географічна оболонка Землі ґрунтується на цілісній системі взаємозв’язків між окремими сферами. Лише генетичний аналіз розвитку цих зв’язків між різними компонентами (окремими сферами) є аргументом для сучасного розуміння її структури. Отже, систематика об’єкта вивчення географії базується на діалектиці розвитку як природних, так і суспільних компонентів географічної оболонки Землі. Основою класифікації цих компонентів є їх генетична схема (літосфера-атмосфера-гідросфера-біосфера-соціосфера-еконосфера-культуросфера-техносфера), тобто черговість виникнення і розвитку різних сфер геосистеми. На регіональному і локальному рівнях пізнання поверхні Землі об’єктами вивчення географії є географічні комплекси. Географічні комплекси є результатом диференціації та інтеграції матеріально-речовинних компонентів навколишнього середовища, реальними територіальними поєднаннями компонентів усіх сфер Землі. Географічні комплекси в свою чергу, за особливостями структури і характером функціонування поділяють на природно-географічні (ПГК) та суспільно-географічні комплекси (СГК).

Аналізуючи погляди на предмет географії (з часів Варена (17ст.) і до наших часів), відзначимо, що вона завжди вважалась наукою про поверхню заселеної людиною планети Земля. К.Ріттер предметом географії вважав протори на земній поверхні. П.П.Семенов-Тян-Шанський також вважав географію наукою, що вивчає переважно поверхню земної кулі. За А.Гетнером, географія – хорологічна наука про земну поверхню, що вивчає земні простори за їхніми відмінностями і просторовими взаємовідношеннями. С.Л.Рудницький писав, що географія є наукою про поверхню Землі, яку треба вивчати з математичної, фізичної, біологічної та антропогеогафічної позицій. Уже в 20 ст. М.М.Баранський важав, що в географії найважливішим є врахування відмінностей місця від місця. М.М.Колосовський вважав, що географічна наука вивчає з одного боку, природне середовище (фіз..гео.), а з другого – продуктивні сили людського суспільства (економ.гео.) в їх взаємному зв’язку, територіально – на земній кулі в цілому, по країнах і районах. На думку Б.С.Хорєва, предмет вивчення географії полягає у вивченні територіальних поєднань і взаємодій у природі та суспільстві. Отже, виходячи з перелічених визначень, можна дійти висновку, що географія є природничо-суспільною наукою, що вивчає територіальну і комплексно-пропорційну організацію обміну речовини, енергії та інформації між суспільством і навколишнім середовищем.

Система географічних наук включає дві чітко розмежовані групи природничо-географічних і суспільно-географічних наук, що вивчають взаємодію різних законів. Третю групу становлять синтетичні географічні науки (країнознавство, краєзнавство, медична географія, військова географія тощо); четверту групу – картографія з її підрозділами. Під впливом технічних наук останнім часом успішно почала розвиватися п’ята група – інженерно-географічні науки. Шостою групою є теоретична географія. Отже, система географічних наук є складною, внутрішньо суперечною, вона вивчає об’єктивну єдність матеріально-речовинних компонентів об’єктивної дійсності. Оригінальну концепцію класифікації наук на основі застосування принципу рівнів наукового пізнання запропонували О.Ф.Асланікашвілі і Ю.Г.Саушкін. На їхню думку, науки, що вивчають певну сторону об’єктивної дійсності, слід поділити на три групи: 1) аналітичні, куди входять фундаментальні науки і суміжні; 2) синтетичні, що вивчають синтез взаємопов’язаних матеріальних тіл, явища; 3) філософські науки. Отже, на їхню думку географія є цілісною наукою, що вивчає процеси посторових відношень на ноосферному рівні розвитку ландшафтної оболонки Землі.