28. Чисельність населення світу та його динаміка.

До числа найбільш актуальних проблем сучасного людства відноситься проблема народонаселення, пов'язана насамперед із прискореними темпами зростання населення. Так, на початку нашої ери на Землі нараховувалося близько 200 млн. осіб, у 1000 р. - 275 млн., у середині 17 ст. - 500 млн., у 1850 - 1,3 млрд., у 1900 - 1,6 млрд., у 1950 - 2,5 млрд., у 1970 - 3,6 млрд. за даними на 1999 рік, чисельність населення світу становила 6 млрд. Зараз чисельність населення Землі складає 6,2 млрд. осіб. Протягом ХХ ст. кількість людей виросла у чотири рази. У містах мешкає 47% населення, у селах - 53%. За оцінками ООН, чисельність населення збільшується на 1,2%, тобто 77 млн. 97% зростання доводиться на такі країни, як Індія, Китай, Пакистан, Нігерія, Бангладеш, Індонезія. Експерти вважають, що до 2050 р. в Індії мешкатиме на 100 млн. осіб більше, аніж у Китаї. А з розвинених країн високий рівень народжуваності зберігається лише в США. Ця країна займає сьоме місце в світі за темпами приросту чисельності населення. 80% цього зростання забезпечують іммігранти. Чисельність населення в Європі скорочується незважаючи на імміграцію.

Особливо швидкими темпами зростає населення в країнах, що розвиваються, Азії, Африки, Латинської Америки. Хоча, якщо ще кілька років тому деякі демографи ООН стверджували, що протягом одного-двох століть чисельність населення подвоїться і досягне 12 млрд. Тепер їм доводиться переглядати прогнози. Вони обережно передрікають, що до 2200 року кількість людей на планеті досягне 10 млрд., а потім почне скорочуватися.

Ще кілька десятиліть тому рівень народжуваності в деяких країнах - в Бразилії, Єгипті, Індії, Мексиці - доходив до 5-6 дітей у однієї жінки. Зараз загальний рівень народжуваності у світі складає - 2,1 дитини у однієї жінки.

Половина населення світу проживає у шести найбільших країнах - Китаї (1,3 млрд. осіб), Індії (1 млрд. осіб), США (286 млн. осіб), Індонезії (212 млн. осіб), Бразилії (172 млн. осіб) та Росії (145 млн. осіб). Україна за чисельністю населення - вісімнадцята країна світу.

29. Міграції населення світу.

Міграція – це переселення людей або з країни в країну(зовнішні міграції), або з регіону в регіон у межах країни (внутрішні). Виїзд населення зі своєї країни на постійне проживання називають еміграцією, в’їзд в іншу країну – імміграцією. Масового характеру міграція набула при капіталізмі, а осередком масової міграції стала Європа. За 1815-1915 рр. із Європи переселилось в інші частини світу 35 – 40 млн. осіб, більшість із яких оселились у Пн. Америці (США, Канада), прикладами насильницької еміграції є вивезення негрів з Африки до Америки (ХVІІІ ст.), переселення кримських татар ХХ ст. до Сибіру та Уралу. Решта переселенців відправилась у Південну Америку, Австралію і Нову Зеландію, в окремі країни Африки.

В кінці ХХ ст. міжнародна міграція робочої сили набула значних масштабів. Найбільший центр для іноземних робітників (13 млн.) склався в країнах Європейського Союзу. Інші великі центри виникли в США, країнах Перської затоки, ПАР. У цей час спостерігається «відтік умів», який зачепив і Україну, а також країни. Крах комуністичної системи викликав нову хвилю зовнішніх міграцій. Тільки в 1990 р. ФРН прийняла 600 тис. осіб.

Існують міграції тимчасові, головним чинником яких виступає економічний і соціальний рівень розвитку країн. Так, у країнах Західної Європи працюють 13-14 млн. іноземців. Окремо можна говорити і про сезонні міграції (з Мексики для збору врожаю до США). Важливе значення має й політичний фактор (після розпаду СРСР зросла еміграція до Західної Європи, США, Канади, Ізраїлю, Австралії).

Вивчаючи переміщення населення, демографи визначили основні причини міграції:

• природно-географічні (освоєння нових земель - США, Австралія);

• соціально-економічні (зі слаборозвинених країн до розвинених, переїзд кращих учених до США, Японії, ФРН);

• релігійні (між Індією та Пакистаном, Бангладеш);

• національні (формування населення Ізраїлю);

• політичні (розпад держав, репресії, переслідування).

Сучасні центри тяжіння міграцій:

• Пн. Американський регіон;

• Пд. Американський;

• Західноєвропейський;

• Пд. Азія;

• Пд.-Сх. Азія;

• Пд.-Зх. Азія.

Азійський регіон формує ½ мігрантів в світі.

В Європі такими точками міграцій є країни Балканського п-ва. В Африці – Судан, Чад, в Азії – Індія, Пд.-Сх. Азія. Значні міграції з колишніх колоній до країн – колоністів (з Індії до Великобританії; з Алжиру до Франції)

Сучасна структура мігрантів:

• Економічні мігранти;

• Члени сімей, що роз’єднуються

• Біженці – вимушені мігранти, переселення яких було спричинене загрозою втратити життя чи здоров’я, зазнати обмежень у життєдіяльності (воєнні конфлікти в Югославії, Чечні).

• Нелегальні мігранти.