
- •1. Науковий статус суспільної географії (Пістун, ст. 42-49)
- •2. Глобальні проблеми людства
- •6. Структура рекреаційно-туристських ресурсів ( Бейдик “ртр України”, ст. 42-162)
- •7. Значення, об’єкт і напрями географічного моделювання і прогнозування
- •8. Прогнозне географічне моделювання: сутність, способи, верифікація
- •9. Експертні методи географічного моделювання та прогнозування
- •10. Демогеографічна ситуація в Україні
- •11. Пек України
- •12. Столичний суспільно-географічний район
- •13. Предмет гідрології, зміст, поділ її на частини та зв”язок з іншими науками.
- •Окремі самостійні дисципліни:
- •14. Водний режим річок. Фази водного режиму.
- •15. Світовий океан, поділ його на частини. Хімічний склад морської води. Рух вод Світового океану.
- •16. Денудація та акумуляція: вороги чи спільники? Доведіть свою точку зору.
- •17. У чому полягає оцінка (можливо – роль!) рельєфу України як екологічного ресурсу?
- •18. Геоморфологічні омани України (проблеми походження певних форм рельєфу земної поверхні України).
- •19. Геологічні карти та їх типи. Принципи складання та зображувальні засоби на геологічних картах.
- •20. Основні геологічні та палеогеографічні події палеозойської ери на Землі.
- •21. Тектонічні рухи . Класифікація , причини та наслідки.
- •22. Сучасні методи дослідження атмосфери.
- •23. Атмосферний озон та його вплив на розподіл радіаційних потоків.
- •24. Географічний розподіл опадів.
- •25. Метод експертних оцінок
- •Відбір експертів та визначення їх компетентності
- •26. Системний підхід в географії.
- •Системний підхід у географії — напрям наукового пізнання і соціальної практики, в основі якого лежить дослідження географічних об'єктів як систем.
- •Риси системного підходу
- •27. Управлінські рішення: сутність і види
- •28. Чисельність населення світу та його динаміка.
- •29. Міграції населення світу.
- •30. Особливості сучасних процесів урбанізації
- •31. Становлення і розвиток соціальної географії. (Олійник «Вступ до соц.Гео» ст.31)
- •32. Географія рівня і якості життя населення.
- •33. Соціально-географічні дослідження. (Олійник, Степаненко «Вступ до соц.Геогр.» ст.86)
- •Види і типи соціально-географічних досліджень.
- •Соціально-географічні дослідження включають наступні етапи:
- •34. Об’єкт, предмет і структура географії. (Пістун ст.24,35,42)
- •35. Системний підхід в географії і основи вчення про геосистеми. (Топчієв «Суспільно-геогр. Дослідження» ст.109-112).
- •36. Географічний поділ праці: сутність, види, масштаби. (Пістун ст.74-80)
- •До основних масштабів (рівнів) розвитку географічного поділу праці належать:
- •37. Концепція територіальної комплексності в суспільній географії
- •38. Поняття про територіальну структуру господарських комплексів регіонів та її елементи.
- •39. Виробничий комплекс – матеріальна основа суспільно-географічного району.
- •40. Доведіть що грунт – особливе утворення природи
- •41. Якими факторами зумовлюється родючість грунту?
- •42. Назвіть основні типи грунтів та їх відповідність панівним типам рослинності та природним зонам світу.
- •Грунти бореального поясу: Східно-Сибірська мерзлотно-тайгова область
- •Грунти бореального поясу: Берингово-Охотська тайгово-лісова область
- •Грунти суббореального поясу: суббореальних напівпустинь і пустинь
- •43. Поясніть, чому Пд. Америка є найвологішим материком світу.
- •(Інтернет).
- •44. Поясніть причини утворення явища багаторічної мерзлоти. Назвіть регіони її поширення у світі.
- •45. За яких умов виникає мусонна циркуляція в атмосфері? Назвіть материки та вкажіть їх частини, де спостерігається це явище.
- •46. Поясніть роль клімату у формуванні особливостей природно-територіальних комплексів на території України.
- •47. Головні закономірності поширення в Україні рудних корисних копалин
- •Окресліть головні закономірності поширення в Україні рудних корисних копалин. Рудні
- •49. Світове господарство як система
- •50. Динаміка змін структури світового господарства на зламі індустріальної та постіндустріальної доби.
- •51. Географія машинобудування світу.
- •55. Біосфера як середовище життя
- •Біосфера (за в.Вернадським) - це оболонка Землі, склад, структура і енергетика якої значною мірою обумовлені життєдіяльністю живих організмів.
- •Основними компонентами біосфери є:
- •56. Біогеографія України
- •Степова зоографічна провінція Український степовий зоогеографічний округ
- •Карпатська провінція Карпатський гірський зоогеографічний округ
- •Середземноморська під область Кримський гірський зоогеографічний округ
- •57. Антропогенні зміни та проблеми збереження та відтворення біорізноманіття
- •58. Поняття про ландшафт
- •59. Класифікація ландшафтів
- •60. Генезис та еволюція ландшафтів
- •61. Географічна карта.Типи карт
- •62. Тематичні карти та атласи
- •Найчастіше тематичні карти систематизують у атласи.
- •63. Цифрування карт матеріалів. Методи гіс-аналізу для оцінки змін об’єктів та явищ у просторі і часі.
- •64. Поняття про план, карту та аерокосмічний знімок ділянок місцевості
- •65. Визначення масштабу та його види
- •66. Використання картографічних матеріалів у практичній діяльності
26. Системний підхід в географії.
Системний підхід у географії — напрям наукового пізнання і соціальної практики, в основі якого лежить дослідження географічних об'єктів як систем.
Вивчення об’єктів й явищ як систем викликало формування нового підходу в науці – системного підходу.
Системний підхід як загально методичний принцип використовується в різних галузях науки й діяльності людини. Гносеологічною основою (гносеологія – розділ філософії, що вивчає форми й методи наукового пізнання) є загальна теорія систем, початок який поклав австралійський біолог Л. Берталанфі. На початку 20-х років молодий біолог Людвіг фон Берталанфі почав вивчати організми як певні системи, узагальнивши свій погляд у книзі "Сучасна теорія розвитку" (1929). У цій книзі він розробив системний підхід до вивчення біологічних організмів. У книзі "Роботи, люди й свідомість" (1967) він переніс загальну теорію систем на аналіз процесів й явищ громадського життя. 1969 – "Загальна теорія систем". Берталанфі перетворює свою теорію систем у загально дисциплінарну науку. Призначення цієї науки він бачив у пошуку структурної подібності законів, встановлених у різних дисциплінах, виходячи з яких, можна вивести загальносистемні закономірності.
Риси системного підходу
Системний підхід – форма методологічного знання, пов’язана з дослідженням і створенням об’єктів як систем, і відноситься тільки до систем.
Ієрархічність пізнання, що вимагає багаторівневого вивчення предмета: вивчення самого предмета – «власний» рівень; вивчення цього ж предмета як елемента більше широкої системи – «вищестоящий» рівень; вивчення цього предмета в співвідношенні зі складовими даного предмета елементами – «нижчестоящий» рівень.
Системний підхід вимагає розглядати проблему не ізольовано, а в єдності зв’язків з навколишнім середовищем, осягати сутність кожного зв’язку й окремого елемента, проводити асоціації між загальними й приватними цілями.
Системний підхід – це підхід до дослідження об’єкта (проблеми, явища, процесу) як до системи, в якій виділені елементи, внутрішні й зовнішні зв’язки, найбільш істотним образом, що впливають на досліджувані результати його функціонування, на цілі кожного з елементів, виходячи із загального призначення об’єкта.Можна також сказати, що системний підхід – це такий напрямок методології наукового пізнання й практичної діяльності, в основі якого лежить дослідження будь-якого об’єкта як складної цілісної соціально-економічної системиСистемний підхід ґрунтується на вмінні виокремлювати ключові чинники, що впливають на функціонування та розвиток системи, на формування ієрархії цих чинників залежно від сили їх впливу на систему в тісному взаємозв’язку із зовнішнім і внутрішнім середовищем.
Далі розглянемо основні принципи системного підходу:
Цілісність, що дозволяє розглядати одночасно систему як єдине ціле й у той же час як підсистему для вищестоящих рівнів.
Ієрархічність будови, тобто наявність безлічі (принаймні, двох) елементів, розташованих на основі підпорядкування елементів нижчого рівня – елементам вищого рівня. Реалізація цього принципу добре видна на прикладі будь-якої конкретної організації. Як відомо, будь-яка організація являє собою взаємодію двох підсистем: керуючої й керованої. Одна підкоряється інший.
Структуризація, що дозволяє аналізувати елементи системи і їхнього взаємозв’язку в рамках конкретної організаційної структури. Як правило, процес функціонування системи обумовлений не стільки властивостями її окремих елементів, скільки властивостями самої структури.
Множинність, що дозволяє використати безліч кібернетичних, економічних і математичних моделей для опису окремих елементів і системи в цілому.
Значення системного підходу полягає в тім, що менеджери можуть простіше погоджувати свою конкретну роботу з роботою організації в цілому, якщо вони розуміють систему й свою роль у ній. Це особливо важливо для генеральних директорів, тому що системний підхід стимулює його підтримувати необхідна рівновага між потребами окремих підрозділів і цілями всієї організації. Він змушує його думати про потоки інформації, що проходять через всю систему, а також акцентує увагу на важливості комунікацій. Системний підхід допомагає встановити причини прийняття неефективних рішень, він же надає кошти й технічні прийоми для поліпшення планування й контролю.
Сучасний керівник повинен мати системне мислення, тому що:
менеджер повинен сприймати, переробляти й систематизувати величезний обсяг інформації й знань, які необхідні для прийняття управлінських рішень;
керівникові необхідна системна методологія, за допомогою якої він міг би співвідносити одного напрямку діяльності своєї організації з іншим, не допускати квазіоптимізації управлінських рішень;
менеджер повинен бачити за деревами ліс, за часткою – загальне, здійнятися над повсякденністю й усвідомлювати, яке місце його організація займає в зовнішнім середовищі, як вона взаємодіє з іншою, більшою системою, частиною якої є;
системний підхід у управлінні дозволяє керівникові більш продуктивно реалізовувати свої основні функції: прогнозування, планування, організацію, керівництво, контроль.
Системне мислення не тільки сприяло розвитку нових подань про організації (зокрема, особливу увагу приділялося інтегрованому характеру підприємства, а також першорядному значенню й важливості систем інформації), але й забезпечило розробку корисних математичних засобів і прийомів, що значно полегшують прийняття управлінських рішень, використання більше зроблених систем планування й контролю. Таким чином, системний підхід дозволяє нам комплексно оцінити будь-яку виробничо-господарську діяльність і діяльність системи управління на рівні конкретних характеристик. Це допоможе аналізувати будь-яку ситуацію в межах окремо взятої системи, виявити характер проблем входу, процесу й виходу. Застосування системного підходу дозволяє щонайкраще організувати процес прийняття рішень на всіх рівнях у системі управління.