Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
госэкзамен.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
269.38 Кб
Скачать

26. Системний підхід в географії.

Системний підхід у географії — напрям наукового пізнання і соціальної практики, в основі якого лежить дослідження географічних об'єктів як систем.

Вивчення об’єктів й явищ як систем викликало формування нового підходу в науці – системного підходу.

Системний підхід як загально методичний принцип використовується в різних галузях науки й діяльності людини. Гносеологічною основою (гносеологія – розділ філософії, що вивчає форми й методи наукового пізнання) є загальна теорія систем, початок який поклав австралійський біолог Л. Берталанфі. На початку 20-х років молодий біолог Людвіг фон Берталанфі почав вивчати організми як певні системи, узагальнивши свій погляд у книзі "Сучасна теорія розвитку" (1929). У цій книзі він розробив системний підхід до вивчення біологічних організмів. У книзі "Роботи, люди й свідомість" (1967) він переніс загальну теорію систем на аналіз процесів й явищ громадського життя. 1969 – "Загальна теорія систем". Берталанфі перетворює свою теорію систем у загально дисциплінарну науку. Призначення цієї науки він бачив у пошуку структурної подібності законів, встановлених у різних дисциплінах, виходячи з яких, можна вивести загальносистемні закономірності.

Риси системного підходу

  • Системний підхід – форма методологічного знання, пов’язана з дослідженням і створенням об’єктів як систем, і відноситься тільки до систем.

  • Ієрархічність пізнання, що вимагає багаторівневого вивчення предмета: вивчення самого предмета – «власний» рівень; вивчення цього ж предмета як елемента більше широкої системи – «вищестоящий» рівень; вивчення цього предмета в співвідношенні зі складовими даного предмета елементами – «нижчестоящий» рівень.

  • Системний підхід вимагає розглядати проблему не ізольовано, а в єдності зв’язків з навколишнім середовищем, осягати сутність кожного зв’язку й окремого елемента, проводити асоціації між загальними й приватними цілями.

Системний підхід – це підхід до дослідження об’єкта (проблеми, явища, процесу) як до системи, в якій виділені елементи, внутрішні й зовнішні зв’язки, найбільш істотним образом, що впливають на досліджувані результати його функціонування, на цілі кожного з елементів, виходячи із загального призначення об’єкта.Можна також сказати, що системний підхід – це такий напрямок методології наукового пізнання й практичної діяльності, в основі якого лежить дослідження будь-якого об’єкта як складної цілісної соціально-економічної системиСистемний підхід ґрунтується на вмінні виокремлювати ключові чинники, що впливають на функціонування та розвиток системи, на формування ієрархії цих чинників залежно від сили їх впливу на систему в тісному взаємозв’язку із зовнішнім і внутрішнім середовищем.

Далі розглянемо основні принципи системного підходу:

  • Цілісність, що дозволяє розглядати одночасно систему як єдине ціле й у той же час як підсистему для вищестоящих рівнів.

  • Ієрархічність будови, тобто наявність безлічі (принаймні, двох) елементів, розташованих на основі підпорядкування елементів нижчого рівня – елементам вищого рівня. Реалізація цього принципу добре видна на прикладі будь-якої конкретної організації. Як відомо, будь-яка організація являє собою взаємодію двох підсистем: керуючої й керованої. Одна підкоряється інший.

  • Структуризація, що дозволяє аналізувати елементи системи і їхнього взаємозв’язку в рамках конкретної організаційної структури. Як правило, процес функціонування системи обумовлений не стільки властивостями її окремих елементів, скільки властивостями самої структури.

  • Множинність, що дозволяє використати безліч кібернетичних, економічних і математичних моделей для опису окремих елементів і системи в цілому.

Значення системного підходу полягає в тім, що менеджери можуть простіше погоджувати свою конкретну роботу з роботою організації в цілому, якщо вони розуміють систему й свою роль у ній. Це особливо важливо для генеральних директорів, тому що системний підхід стимулює його підтримувати необхідна рівновага між потребами окремих підрозділів і цілями всієї організації. Він змушує його думати про потоки інформації, що проходять через всю систему, а також акцентує увагу на важливості комунікацій. Системний підхід допомагає встановити причини прийняття неефективних рішень, він же надає кошти й технічні прийоми для поліпшення планування й контролю.

Сучасний керівник повинен мати системне мислення, тому що:

  • менеджер повинен сприймати, переробляти й систематизувати величезний обсяг інформації й знань, які необхідні для прийняття управлінських рішень;

  • керівникові необхідна системна методологія, за допомогою якої він міг би співвідносити одного напрямку діяльності своєї організації з іншим, не допускати квазіоптимізації управлінських рішень;

  • менеджер повинен бачити за деревами ліс, за часткою – загальне, здійнятися над повсякденністю й усвідомлювати, яке місце його організація займає в зовнішнім середовищі, як вона взаємодіє з іншою, більшою системою, частиною якої є;

  • системний підхід у управлінні дозволяє керівникові більш продуктивно реалізовувати свої основні функції: прогнозування, планування, організацію, керівництво, контроль.

Системне мислення не тільки сприяло розвитку нових подань про організації (зокрема, особливу увагу приділялося інтегрованому характеру підприємства, а також першорядному значенню й важливості систем інформації), але й забезпечило розробку корисних математичних засобів і прийомів, що значно полегшують прийняття управлінських рішень, використання більше зроблених систем планування й контролю. Таким чином, системний підхід дозволяє нам комплексно оцінити будь-яку виробничо-господарську діяльність і діяльність системи управління на рівні конкретних характеристик. Це допоможе аналізувати будь-яку ситуацію в межах окремо взятої системи, виявити характер проблем входу, процесу й виходу. Застосування системного підходу дозволяє щонайкраще організувати процес прийняття рішень на всіх рівнях у системі управління.