24. Географічний розподіл опадів.

Географічний розподіл опадів по земні поверхні залежить від ряду причин. Однією з них є розподіл хмар. Проте важливими в цьому випадку є не тільки ступінь покритості неба хмарами , але й ще водність хмар і наявності в них твердої фази. Всі вище перечисленні фактори залежать від температурних умов. В високих широтах навіть при високій хмарності випадає не багато опадів , тому що вологість повітря , а відповідно , і водність хмар там при низьких температурах малі. Але якщо вони не досягають рівня зледеніння ,опадів з них випадає не багато. Такі умови утворюються в областях пасатів на тропічними океанами. Отже розподіл залежить від хмарності , а також від температури і відповідно має зональність, яка може перекриватися дією незональних факторів , таких як розподіл суші і моря , а також орографії.

На суші розподіл опадів є нерівномірним. Він сильно залежить від місцевих умов, особливостей рельєфу. На океанах розподіл опадів визначити досить важко і з невеликою точністю.

В тропіках при високих температурах вологість повітря велика . При цьому кількість опадів з значними , в середньому 1000 мм в рік і вище. На суші кількість опадів більша , а ук відкритому морі менша, так як тут , в областях пасатів , хмарність менш розвинута по вертикалі і рідше досягають рівня зледеніння . Найбільша кількість опадів в тропіках (2000 – 3000мм і більше)випадає в відносно внутрішньотропічній зоні конвергенції, де наближаються лінії пасатів двох півкуль. Ця зона не завжди лежить поблизу екватора, для неї характерне сизонне переміщення. Сходження ліній викликає тут особливо сильне висхідне підняття повітря. Тому тут спостерігається найбільше хмароутворення і хмарність досягає таких висот, на яких можлива поява в хмарах твердої фази.

Особливо багато опадів випадає в Центральній Америці (6500мм), басейні Амазонки, (Колумбія – 7000 мм ), берегах Гвінейської затоки, острова Індонезії (7000), Західної Африки ( до5000 мм ), Камерун – 9000 мм.Дуже великі опади спостерігаються на тропічних островах там , де є сприятливі орографічні умови, де потік пасатів підіймається по гірським схилам. На Гавайських островах на гірських станціях було зафіксовано 9000 мм опадів.

Сильно розвинена мусонна циркуляція в басейнах Індійського океану призводить до переміщення найбільших опадів в більш високі широти обох півкуль: до Індії та Мадагаскару. В Індії в передгір’ї Гімалаїв на висоті 1300 м знаходиться самий дощовий район земної кулі – Черрапунджи (23000 мм).

У субтропіках обох півкуль, область високого атмосферного тиску, хмарність мала і кількість опадів різко зменшується. В пустинях цієї зони середньо річні опади складають менше 250 мм в багатьох місцях не перевищують 100 мм.

Майже такі невеликі опади у внутрішньоматерикових пустинях на півдні помірних широт північної півкулі, де влітку при високих температурах і зимою при високому атмосферному тискові спостерігалась висока невелика хмарність.

Від субтропіків до помірних широт опади збільшуються. В помірних широтах добре розвинена циклонічна діяльність , хмарність достатньо велика, хмари є масивними і потужними і часто досягають рівня зледеніння.

В степовій зоні , де річні суми опадів 300 – 500 мм, опадів все таки випадає менше, ніж може випаруватися. Тут бувають посушливі роки, коли кількості опадів недостатньо для розвитку сільського господарства. Степова зона – зона нестійкого зволоження.

В лісовій зоні річні суми опадів складають 500 – 1000 мм. Тут випаровування в загальному менше опадів. Надлишок опадів ліквідується тут шляхом річного стоку. При цьому опади на материках зменшуються в напрямку на заходу на схід , по мірі віддалення океану, з якого відбувається основний переніс вологи на материк західними вітрами . Так в більшій частині Європи випадає 500 – 1000 мм опадів і більше, тоді як в Східному Сибірі з її зимовим режимом високого тиску - менше 500 мм, а в деяких регіонах - навіть менше 250 мм. Проте там, де в східних частинах материків існує мусонна циркуляція , опади збільшуються за рахунок сильних літніх дощів.

В помірних широтах існує вплив на опади здійснюють гірські хребти. На навітрених схилах в горах, як фронтальні, так і конвективні опади взагалі збільшуються внаслідок посилення вертикальних рухів при змушеному рухові повітря по схилах. На підвітряних схилах , навпаки опади зменшуються . На Атлантичному узбережжі Норвегії (в Бергені ) спостерігається 1730 мм в рік, тоді як в Осло (за хребтом) - тільки 560 мм. Різко збільшується опади на західних берегах в порівнянні з найбільша кількість в східними на півдні Південної Америки і в Новій Зеландії , що також пояснюється орографією.

Від помірних широт до високих опади знову зменшуються внаслідок зменшення вологомісткості атмосфери, а також відповідно і вологомісткості хмар , а в Атлантиці також внаслідок малої хмарності над материком. З зоні тундри випадає опадів в загальному менше 300 мм в рік , в тундрі Східного Сибіру навіть менше 200 мм, не дивлячись на велику кількість днів з опадами. Проте тундра являється зоною збиткового зволоження , так як випаровування в ній менше , ніж опадів. Ще менше опадів випадає в Арктичному басейні.