18. Геоморфологічні омани України (проблеми походження певних форм рельєфу земної поверхні України).

Внаслідок зміни різних методів та способів дослідження, змінювалися і погляди та думки щодо походження різних форм рельєфу, які утворилися завдяки геологічним процесам. Вони поділяються на зовнішні( екзогенні- спричинені діяльністю зовнішніх факторів) та внутрішні (ендогенні – хімічні і фізичні процеси, що відбуваються всередині Землі – розпад радіоактивних речовин, різні хімічні реакції, раптові розряди виникаючих напруг). Гірські породи, які залягають на поверхні чи близько під поверхнею, піддаються дії сонячних променів, води, повітря, організмів.

Так, до основних екзогенних процесів належать:

• елювіальні (спричинені дією процесів вивітрювання – дюни, бархани, гряди, пасма);

• флювіальні (зумовлені роботою текучих вод – яри, балки, річкові долини, конуси виносу балок та ярів, дельти рік);

• гляціальні (льодовикові форми рельєфу – баранячі лоби, цирки, кари, снігові зсуви);

• карстові (утворені процесами хімічного вилуговування гірських порід або процесами механічного винесення гірських порід підземними водами- лійки, полья, печери);

• схилові (дією гравітіційної сили – обвали, осипи, уступи, обриви);

• берегові (сформовані береговими процесами - коси, пересипи);

• мерзлотні (гідролаколіти, куруми, горби обдимання – характерні для районів поширення багаторічних мерзлих порід);

• антропогенний – наслідок активної господарської діяльності людини на земній поверхні та ін.

На території України виділяють такі 2 основні геоморфологічні омани:

• Параболічні дюни Поліської низовини. Розміщена омана в межах Полісся, що являє собою давню водно-льодовикову рівнину, складену піщаними відкладами. Це пояснюється тим, що дана територія зазнала впливу Окського та Дніпровського льдовиків, які під час танення розносили піщані наноси по всій території. Залишені товщі мокрого піску поступово висихали та почали розвіюватися, тобто проявлялися еолові процеси. В результаті утворився дюнний ландшафт (кучугури, пасма, гряди, дюни та бархани), що мав типовий зовнішній вигляд. Але внаслідок вивчення напрямків вітрів виявилося, що вказані еолові форми не могли утворитися за даних румбів – в цьому і полягає геоморфологічна омана.

• Проблема існування рухомих льдовикових покривів. Насьогодні не існує остаточних доказів, щодо наявності на території України рухомих льодовиків, а саме Окського та Дніпровського. За однією з версій: перша - не залишила на Східноєвропейській рівнині будь-яких помітних слідів у рельєфі. Про існування цієї льодовикової епохи можна судити лише за кількома виходами на поверхню відкладів морени, яка залягає нижче відкладів дніпровського зледеніння. Що ж до Дніпровського, то під час нього було максимальне зледеніння. Пд.край льодовика просунувся далеко на пд. по широких долинах Дніпра та Дону. Ознаками його існування є нечисленні відшарування суглинків основної морени. Південніше межі поширення льодовикового щита і на пн.від неї простягаються чималі за площею поля піщаних водно-льодовикових відкладів(зандрові рівнини). Зусиллями сучасних вчених вивчається та уточнюється напрямок та відстань проходження даних льодовиків (виникають питання - чи справді Дніпровський льодовик досягнув меж Дніпропетровської та Кіровоградської областей, чи просунувся по території далі?).